Стала розстріляним відродженням 21 століття – так говорять рідні та близькі про смерть талановитої художниці та поетеси з Харкова. Вероніка Кожушко загинула 30 серпня під час чергового ракетного обстрілу міста. Вона стрімко увірвалась в творчу середу Харкова незадовго до своєї смерті і нині її колеги та друзі асоціюють її смерть саме з новим «Розстріляним Відродженням» – черговим витком винищення Росією української інтелігенції. Якою була Вероніка Кожушко, який трагічний збіг обставин призвів до її загибелі і чому Сергій Жадан видаватиме книгу її віршів та прозі – в сюжеті Радіо Свобода.
Друга серія, «Зерно незламності», розповідає про героїчний опір українських аграріїв і фермерів, які, попри обстріли, знищення врожаїв та інші жахи війни, продовжують працювати на землі, вирощувати зерно та забезпечувати продовольчу безпеку країни. Вона зображує економічні та політичні аспекти війни, акцентуючи увагу на сміливості та відданості простих українців, що стають на захист своєї землі і продовольчої незалежності країни. В серії також висвітлюються економічні наслідки для України та світу, а також особиста боротьба українських фермерів, що стають символами незламності та стійкості. «Ціна українського хліба» — документально-публіцистичний серіал, який з різних кутів зору розкриває тему російських воєнних злочинів у сфері продовольства та сільського господарства в Україні. Проєкт відстежує різні аспекти втручання Росії у хлібопродуктовий ринок України та його наслідки як на внутрішній, так і на міжнародній арені. У чотирьох серіях проєкт не лише розкриває факти російських злочинів, але й досліджує історичні паралелі та звертає увагу на глибинні причини та наслідки. Проєкт висвітлює події, що розгортаються навколо боротьби України за своє сільське господарство під час російської агресії. «Ціна українського хліба» розповідає не лише про масштаби російських злочинів у сфері продовольства та сільського господарства, але й надає слово тим, хто найбільше відчуває їхній вплив, — українським аграріям і фермерам. Серіал охоплює широкий спектр персональних історій людей з різних регіонів України, які борються за виживання своїх господарств під час війни. Ці історії демонструють реалії життя як великих агрохолдингів, що намагаються зберегти свій бізнес і забезпечити роботою сотні людей, так і маленьких родинних ферм, де кожен день — це боротьба за виживання. Поряд з аналізом експертів, серіал показує особисті історії людей, що працюють на землі, розкриває, як війна вплинула на їхнє життя, родини та мрії про майбутнє. Глядачі познайомляться з героями з Чернігівщини, Одещини, Херсонщини, Хмельниччини та інших регіонів, які стикаються з обстрілами, мінуванням полів, окупацією та економічною нестабільністю, але не втрачають віри у свою справу і продовжують працювати.
Жовтень 2024. Донецька область на межі з Луганською. Запеклі бої точаться в районі сіл Терни та Невське, а також у Серебрянському лісництві. На одній із ділянок тут тримає оборону героїчна 53-тя окрема механізована бригада ЗСУ імені Володимира Мономаха.
Олександр Ябчанка – герой нового інтервʼю на Армія TV. Зараз він очолює роту «Гонор» у складі батальйону «Вовки Да Вінчі» 59 ОМПБр. Життя Олександра кардинально змінила Революція Гідності в 2014 році, учасником якої він був, оскільки не хотів жити в тоталітарній державі, на зразок сучасної Білорусі. За освітою наш герой – лікар-педіатр, але в 2022 році йому довелося стати воїном, а згодом – командиром роти.
В Сумах зранку було гучно. Ми вже наче і звикли до без прогулів літаючих "шахедів", але коли ота махина повз твої вікна з гулом заходе на удар, стає м’яко кажучи не приємно.
Надалі зможуть робити тканину, порох та олію. На Одещині збирають перший урожай бавовни. Тестові плантації висадили у травні. Тепер же бавовну передадуть на експертизу до лабораторій Міноборони та Мінстратегпрому. Там мають визначити, чи підходить волокно для виробництва пороху для дальньої артилеріі
Третя серія, «Земля», розглядає екологічні наслідки російського вторгнення в Україну. Знищення родючих ґрунтів, забруднення землі відходами війни та руйнування інфраструктури призводять до деградації навколишнього середовища. Серія також висвітлює питання, як ці дії спрямовані на послаблення економіки та продовольчої безпеки України в довгостроковій перспективі, а також аналізує, як відновлення екології та земель може тривати десятиліттями. «Ціна українського хліба» — документально-публіцистичний серіал, який з різних кутів зору розкриває тему російських воєнних злочинів у сфері продовольства та сільського господарства в Україні. Проєкт відстежує різні аспекти втручання Росії у хлібопродуктовий ринок України та його наслідки як на внутрішній, так і на міжнародній арені. У чотирьох серіях проєкт не лише розкриває факти російських злочинів, але й досліджує історичні паралелі та звертає увагу на глибинні причини та наслідки. Проєкт висвітлює події, що розгортаються навколо боротьби України за своє сільське господарство під час російської агресії. «Ціна українського хліба» розповідає не лише про масштаби російських злочинів у сфері продовольства та сільського господарства, але й надає слово тим, хто найбільше відчуває їхній вплив, — українським аграріям і фермерам. Серіал охоплює широкий спектр персональних історій людей з різних регіонів України, які борються за виживання своїх господарств під час війни. Ці історії демонструють реалії життя як великих агрохолдингів, що намагаються зберегти свій бізнес і забезпечити роботою сотні людей, так і маленьких родинних ферм, де кожен день — це боротьба за виживання. Поряд з аналізом експертів, серіал показує особисті історії людей, що працюють на землі, розкриває, як війна вплинула на їхнє життя, родини та мрії про майбутнє. Глядачі познайомляться з героями з Чернігівщини, Одещини, Херсонщини, Хмельниччини та інших регіонів, які стикаються з обстрілами, мінуванням полів, окупацією та економічною нестабільністю, але не втрачають віри у свою справу і продовжують працювати.
російська окупація лівого берега Херсонської області триває вже понад 2,5 року. Що там відбувається? Потрапити туди для розслідування — неможливо. Але люди, які виїхали, свідчать про терор. Документальний фільм-розслідування.
Перший символічний удар в заключному матчі 10-го туру VBET УПЛ між «Рухом» та «Карпатами» виконав львів’янин Віктор Розовий!
З початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну - військовослужбовець 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ. Отримав важке осколкове поранення голови, зараз проходить реабілітацію.
У Дніпрі близькість до війни відчувається всюди – в кількості військових на вулицях та пікапів на дорогах міста, в лікарнях, де допомагають відновлюватися після поранень українським захисникам, навіть у церкві, де в суботу вранці проходить служба в пам'ять про загиблих бійців. Як і чим живе логістичний, гуманітарний та медичний хаб України форпост Дніпро на третьому році війни – дивіться в цьому репортажі. "Українська правда" розповідає про місто зі слів його активних мешканців, волонтерів, бізнесменів і мера Бориса Філатова.
Олег Сенцов – герой нового інтерв'ю на Армія TV. Відомий український режисер, який після початку повномасштабної війни у 2022 році приєднався до Збройних Сил України. Разом із 47 механізованою бригадою на західній техніці він брав участь у контрнаступі на Запоріжжі та боях за Авдіївку. У цій розмові Олег ділиться своїм бойовим досвідом, розповідає про реалії війни, поводження з полоненими та виклики, з якими стикаються українські військові. Він також наголошує, що вірить у перемогу України в цій війні і не вважає повернення свого рідного Криму проблемою. Про це та багато іншого дивіться в інтерв'ю з Олегом Сенцовим на Армія TV.
Підірвав три мости і одну переправу аби зупинити ворога від початку повномасштабного вторгнення. Кожна операція — ризик власним життям, коли на рахунку лічені хвилини, а помилка може мати фатальні наслідки. Артем Євтушенко – командир групи сил підтримки 4-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України «Рубіж». Під його командуванням майже 200 людей. Вони мінують та розміновують території, будують фортифікації та переправи. У новому випуску проєкту Укрінформ «Командири нашої перемоги» Артем Євтушенко – про роботу саперів під час війни, як росіяни роблять вибухові пастки в цивільних обʼєктах, скільки часу потрібно аби розмінувати території України, та скільки тротилу потрібно, аби підірвати Кримський міст.
Суми. Черговий злочин росіян. Сьогодні вночі російський "шахед" поцілив у будинок родини Кушнарьових. У домі були чоловік Анатолій, дружина Ірина та їхня 14-річна донька Аня. Також поруч у флігелі мешкала сестра Анатолія. Вижити вдалося лише чоловікові. Він наразі у лікарні з множинними переломами та іншими травмами.
Олександр Мірошниченко до повномасштабної війни займався наукою, рятував давні надгробки та підробляв аніматором. З початком вторгнення 24 лютого 2022-го – пішов у ЗСУ. Його бойовий шлях починався із 31-ї бригади, продовжився у 72-й, нині ж чоловік служить у Третій окремій штурмовій бригаді.
Достатньо довго не було можливості виїхати на якісь гарні локації, щоб записати "розмови". А тут вирішили самі себе змусити виїхати на ретріт прогулятися осінніми пейзажами Харківщини. Мені здається, вайб і атмосфера як раз та, щоб міркувати на тему сезонних змін настрою у військових. Нагадую, що "необмежено придатні (РОЗМОВИ)" - це проєкт у якому два діючих військових (ще від перших днів повномасштабного вторгнення) спілкуються на теми, які турбують тих самих військових, аби розкрити і пояснити ці теми на загал.
«З шести тобі одному повезло, всі інші — 200», — каже десантник 79-ї бригади з позивним «Фран» полоненому росіянину. Армія РФ щодня штурмує позиції 79-ки на Курахівському напрямку. Нещодавно на позиції українських десантників росіяни пішли 19-ма броньованими машинами та 4-ма танками, але нічого з цього до цілі не доїхало. Стримувати такі навали росіян, втім, непросто — журналістка Анна Калюжна з артилеристами бригади потрапила під обстріл КАБами. Авіабомби тут щодня складають залишки будівель, де можна було раніше укритись. При цьому при таких активних штурмах противника — українським військовим вдалось не лише відбити атаки, а й взяти полонених. Один з них розповів журналістці, як його завербували на війну.
Усім нам без сумніву відомий лозунг «Спасибо товарищу Сталину за наше счастливое детство», коли усміхнений кремлівський тиран в оточенні дітлахів з’являвся на численних плакатах і листівках, що зображували радісних малюків, якими так трепетно піклувалася партія і держава. Але виявляється, що щасливе дитинство було далеко не у всіх. Точніше мало в кого. Бо якими б яскравими не були малюнки за ними ховалася страшна і чорна дійсність. Що таке дитячий ГУЛАГ або як в СССР розправлялися з дітьми ворогів народу. Як так сталося, що тоталітарний режим знищував не лише дорослих, але і їхніх дітлахів, яких забирали у дитячі будинки або табори. Спеціально змінювали ім’я, місце та дату народження. Так, щоб дорослі більше ніколи не могли відшукати своїх малюків. Щоб ті росли безликими і нікому не потрібними, щоб пізніше не могли помститися системі. Сьогодні маємо страшну тему. Ми говоримо про епоху великого сталінського терору і як неповнолітні сини та доньки так званих «предателей родины» несли відповідальність за своїх батьків. Це розповідь про репресоване дитинство і велику «людяність», якою так вихвалялися в комуністичній імперії.
Оксана Чорна брала участь в Революції Гідності, з 2014-го волонтерила на фронті та допомагала вивозити поранених військових, а в 2015 мобілізувалася та стала водієм-санітаром. Наприкінці 2016-го жінка повернулася до цивільного життя. Оксана — кандидатка економічних наук, тож поїхала працювати професоркою економіки в один із університетів Омана. Після початку повномасштабної війни разом з чоловіком, який раніше був військовим, повернулися до України. Перед цим вона написала пост в соцмережах та відкрила збір на автівку. Завдяки донатам, їй вдалося придбати три машини для фронту, спорядження та медикаменти. Оксана одразу мобілізувалася до 57-ї бригади. Жінка вивозила поранених на Донецькому та Херсонському напрямках. Згодом Оксана перейшла на посаду пресофіцерки 53-ї ОМБр. Зараз її фотографії з фронту показують на виставках та виграють конкурси по всьому світу. Каже: після перемоги, хоче з чоловіком побувати у всіх країнах.
Укрінформ спільно з Центром протидії дезінформації при РНБО презентують новий сезон програми "Станція Краматорськ". Проєкт виходить щосереди, о 19:00, у новій студії Укрінформу. Герой сьогоднішньої програми – начальник артилерії штурмового батальйону «Айдар» Андрій Отчиченко з позивним “Чичен”, артилерист з чималим бойовим досвідом, нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Військовий також розповів, чому співробітники ФСБ ненавидять айдарівців, з чого наші бійці самотужки виробляють боєприпаси та чому командири мають бути попереду підлеглих. А також – неймовірні фронтові історії про вихід армійців з оточення та п’яну ДТП, що скалічили одразу чотирьох військових і вкотре продемонструвала недосконале правосуддя у вже воєнній Україні.
Четверта, фінальна серія «Зерновий коридор», детально розслідує геополітичні та економічні наслідки російських дій, спрямованих на підрив світової продовольчої безпеки. Вона аналізує, як блокада портів, руйнування транспортної інфраструктури та інші форми продовольчого тероризму впливають на глобальні ринки та політичні відносини між країнами. Серія також піднімає питання про перспективи майбутньої продовольчої безпеки та роль міжнародної спільноти у вирішенні цього конфлікту. «Ціна українського хліба» — документально-публіцистичний серіал, який з різних кутів зору розкриває тему російських воєнних злочинів у сфері продовольства та сільського господарства в Україні. Проєкт відстежує різні аспекти втручання Росії у хлібопродуктовий ринок України та його наслідки як на внутрішній, так і на міжнародній арені. У чотирьох серіях проєкт не лише розкриває факти російських злочинів, але й досліджує історичні паралелі та звертає увагу на глибинні причини та наслідки. Проєкт висвітлює події, що розгортаються навколо боротьби України за своє сільське господарство під час російської агресії. «Ціна українського хліба» розповідає не лише про масштаби російських злочинів у сфері продовольства та сільського господарства, але й надає слово тим, хто найбільше відчуває їхній вплив, — українським аграріям і фермерам. Серіал охоплює широкий спектр персональних історій людей з різних регіонів України, які борються за виживання своїх господарств під час війни. Ці історії демонструють реалії життя як великих агрохолдингів, що намагаються зберегти свій бізнес і забезпечити роботою сотні людей, так і маленьких родинних ферм, де кожен день — це боротьба за виживання. Поряд з аналізом експертів, серіал показує особисті історії людей, що працюють на землі, розкриває, як війна вплинула на їхнє життя, родини та мрії про майбутнє. Глядачі познайомляться з героями з Чернігівщини, Одещини, Херсонщини, Хмельниччини та інших регіонів, які стикаються з обстрілами, мінуванням полів, окупацією та економічною нестабільністю, але не втрачають віри у свою справу і продовжують працювати.
На ґрунтовці перед поворотом до їхнього розваленого будинку паличкою виведений номер будинку величезними цифрами - 20.
Щоб ми не переплутали, куди повертати, якщо він покине пост і не зустріне нас.
Вона непомітно плаче, під товстими окулярами.
Їх евакуюють, назавжди звідси.
Вулиці нема, будинку нема, півміста нема.
Лівобережна Купʼянщина, фронт тисне, переправу бомблять.
У дворі - три собаки:
Велика товстенька тумбочка, маленька товстенька тумбочка та крихітна мочалка.
- Вони з нами все життя. Вони наша родина. Благаємо, благаємо, хай вони ще поживуть щасливо
- А забрати з собою не можна?
- Ми не впораємось. Єдине де можемо жити - однокімнатна квартира на 5 поверсі без ліфту в Харкові, нам не дозволили тварин, а їхати треба терміново вже, нас примусово вивозять
- А діти?
- Діти загинули у нас, ще до війни. Нікого немає, тільки ми та вони.
Ми пакуємо собак в клітки, собаки в повному шоці, пручаються лапами, заглядають діду в очі.
Він розмовляє з ними, як з людьми: вибачте, вибачте мене, друзі, але так треба, обіцяйте бути слухняними та щасливими.
Друзі замовкають в клітці, треба так треба.
Бабуся біжить з великим вгодованим чорним котом.
Будь ласка!!! Заберіть і його. Він дуже чемний котик, він нічого не шкодить, його Чорниш звуть…
Чемний котик намагається рознести переноску та втекти назад, на своє ріднесеньке згарище, до своїх таких рідних людей, до їх запаху, якій він відрізняє від тисячі інших, запаху, змішаного з попелом та горем, але рідного, вже 15 років рідного для нього.
Але їде з нами, треба так треба.
Запакувались.
Їдемо.
Дід сує мені папірець.
Не забудьте, каже, це їхні імена, це важливо.
І, до речі, вони в мене всі стерилізовані!
Обертаюся назад на повороті.
Він та вона.
Тримаються купки.
Дід відвернувся, зігнувся за секунду дугою та плечі його здригаються,
Військовослужбовець 109-ї окремої бригади тероборони Максим Грабовський з позивним "Артист" у мирному житті був тележурналістом, поетом і музикантом. На початку повномасштабної війни у блокаді в рідному Маріуполі, каже, він провів майже місяць, фільмував те, що відбувалося. Зараз служить на Авдіївському напрямку оператором безпілотників.
Жовтень 2024. Донецька область. Таврійські десантники із 79-ї ОДШБр тримають один з флангів оборони міста Курахове.
Як для нас, так і для ворога Курахове має стратегічне значення. З цього міста для росіян відкривається пряма дорога на Запоріжжя. Тому вони чимдуж рвуться до Курахового і вже контролюють вогнем усі під’їзні шляхи. Саме місто засипають бомбами та ракетами.
Ще два місяці тому в Кураховому працювали магазини та кав’ярні, жили тисячі людей. А тепер московити вже за 2 км від житлової забудови. Після того, як по місту почала активно працювати ворожа артилерія, більшість жителів були змушені евакуюватись.
Методичними обстрілами росіяни перетворюють Курахове на суцільну руїну. В лоб противник місто не штурмує, а намагається обійти з флангів - так само, як спершу Авдіївку. Саме від оборони Курахового і Покровська найбільшою мірою залежить хід боїв за Донеччину. І це наші воїни чудово розуміють…
Аеророзвідники 79-ї бригади та суміжних підрозділів ні на хвилину не випускають з рук пульти управління. На цій ділянці росіяни постійно штурмують нашу оборону. А з дронами в наших захисників не все гаразд – їх постійно не вистачає. Щодня хлопці втрачають одну-дві "пташки". Тоді як російські "очі" постійно висять над нашими позиціями.
Активізація російської артилерії - зазвичай провісник чергового штурму. Тому до роботи в наших окопах стають усі. Розрахунок важкого міномета 79-ї бригади ДШВ працює по рухомій цілі. Через кожен постріл хлопцям треба швидко змінювати приціл, аби встигнути уразити противника.
Про все це - у репортажі "Новинарні" з Курахового і позицій біля міста.
Роман Власенко — 11-кратний чемпіон світу, який зараз воює на фронті в складі 110 ОМБр. У 2006-му в Греції Роман переміг росіянина у фіналі чемпіонату світу з кікбоксингу. А у 2022-му вступив у бій з ворогом в Україні у складі роти РЕБ.
Роман розповів, як антидронові рушниці допомагають зупиняти російські дрони, як працює на передовій поряд із піхотою і як важливо бути у формі, коли щодня доводиться носити 50-70 кг амуніції.
А ще - розповідає про підготовку до війни сина-підлітка та ділиться думками про демобілізацію та супутні з нею проблеми.
Спалення «шкідливої» літератури було популярне ще в середні віки. Цю традицію підхопили нацисти в Німеччині в 30-ті роки минулого століття. Зараз росія копіює методи середньовіччя та нацистів.
З кінця серпня і майже до середини жовтня пожежі у прикордонних лісових масивах через російські удари виникали щодня. Тільки на території Свеської філії підприємства ДП "Ліси України" з серпня по вересень сталось 72 пожежі, на площі понад 240 гектарів.
Жовтень 2024. Донецька область на межі з Луганською. Запеклі бої точаться в районі сіл Терни та Невське, а також у Серебрянському лісництві. На одній із ділянок тут тримає оборону героїчна 53-тя окрема механізована бригада ЗСУ імені Володимира Мономаха.
В Сумах зранку було гучно. Ми вже наче і звикли до без прогулів літаючих "шахедів", але коли ота махина повз твої вікна з гулом заходе на удар, стає м’яко кажучи не приємно.
російська окупація лівого берега Херсонської області триває вже понад 2,5 року. Що там відбувається? Потрапити туди для розслідування — неможливо. Але люди, які виїхали, свідчать про терор. Документальний фільм-розслідування.
Перший символічний удар в заключному матчі 10-го туру VBET УПЛ між «Рухом» та «Карпатами» виконав львів’янин Віктор Розовий!
З початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну - військовослужбовець 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ. Отримав важке осколкове поранення голови, зараз проходить реабілітацію.
Слава Віктору та всім нашим Героям!
У Дніпрі близькість до війни відчувається всюди – в кількості військових на вулицях та пікапів на дорогах міста, в лікарнях, де допомагають відновлюватися після поранень українським захисникам, навіть у церкві, де в суботу вранці проходить служба в пам'ять про загиблих бійців. Як і чим живе логістичний, гуманітарний та медичний хаб України форпост Дніпро на третьому році війни – дивіться в цьому репортажі. "Українська правда" розповідає про місто зі слів його активних мешканців, волонтерів, бізнесменів і мера Бориса Філатова.
Олег Сенцов – герой нового інтерв'ю на Армія TV. Відомий український режисер, який після початку повномасштабної війни у 2022 році приєднався до Збройних Сил України. Разом із 47 механізованою бригадою на західній техніці він брав участь у контрнаступі на Запоріжжі та боях за Авдіївку. У цій розмові Олег ділиться своїм бойовим досвідом, розповідає про реалії війни, поводження з полоненими та виклики, з якими стикаються українські військові. Він також наголошує, що вірить у перемогу України в цій війні і не вважає повернення свого рідного Криму проблемою. Про це та багато іншого дивіться в інтерв'ю з Олегом Сенцовим на Армія TV.
Суми. Черговий злочин росіян. Сьогодні вночі російський "шахед" поцілив у будинок родини Кушнарьових. У домі були чоловік Анатолій, дружина Ірина та їхня 14-річна донька Аня. Також поруч у флігелі мешкала сестра Анатолія. Вижити вдалося лише чоловікові. Він наразі у лікарні з множинними переломами та іншими травмами.
Олександр Мірошниченко до повномасштабної війни займався наукою, рятував давні надгробки та підробляв аніматором. З початком вторгнення 24 лютого 2022-го – пішов у ЗСУ. Його бойовий шлях починався із 31-ї бригади, продовжився у 72-й, нині ж чоловік служить у Третій окремій штурмовій бригаді.
Достатньо довго не було можливості виїхати на якісь гарні локації, щоб записати "розмови". А тут вирішили самі себе змусити виїхати на ретріт прогулятися осінніми пейзажами Харківщини. Мені здається, вайб і атмосфера як раз та, щоб міркувати на тему сезонних змін настрою у військових. Нагадую, що "необмежено придатні (РОЗМОВИ)" - це проєкт у якому два діючих військових (ще від перших днів повномасштабного вторгнення) спілкуються на теми, які турбують тих самих військових, аби розкрити і пояснити ці теми на загал.
«З шести тобі одному повезло, всі інші — 200», — каже десантник 79-ї бригади з позивним «Фран» полоненому росіянину. Армія РФ щодня штурмує позиції 79-ки на Курахівському напрямку. Нещодавно на позиції українських десантників росіяни пішли 19-ма броньованими машинами та 4-ма танками, але нічого з цього до цілі не доїхало. Стримувати такі навали росіян, втім, непросто — журналістка Анна Калюжна з артилеристами бригади потрапила під обстріл КАБами. Авіабомби тут щодня складають залишки будівель, де можна було раніше укритись. При цьому при таких активних штурмах противника — українським військовим вдалось не лише відбити атаки, а й взяти полонених. Один з них розповів журналістці, як його завербували на війну.
Оксана Чорна брала участь в Революції Гідності, з 2014-го волонтерила на фронті та допомагала вивозити поранених військових, а в 2015 мобілізувалася та стала водієм-санітаром. Наприкінці 2016-го жінка повернулася до цивільного життя. Оксана — кандидатка економічних наук, тож поїхала працювати професоркою економіки в один із університетів Омана. Після початку повномасштабної війни разом з чоловіком, який раніше був військовим, повернулися до України. Перед цим вона написала пост в соцмережах та відкрила збір на автівку. Завдяки донатам, їй вдалося придбати три машини для фронту, спорядження та медикаменти. Оксана одразу мобілізувалася до 57-ї бригади. Жінка вивозила поранених на Донецькому та Херсонському напрямках. Згодом Оксана перейшла на посаду пресофіцерки 53-ї ОМБр. Зараз її фотографії з фронту показують на виставках та виграють конкурси по всьому світу. Каже: після перемоги, хоче з чоловіком побувати у всіх країнах.
Lala Tarapakina зараз тут: Купянск Узловой.
Купʼянськ-Вузловий.
Він та вона, 75+
Тримаються купки.
Він зустрічає нас на повороті.
На ґрунтовці перед поворотом до їхнього розваленого будинку паличкою виведений номер будинку величезними цифрами - 20.
Щоб ми не переплутали, куди повертати, якщо він покине пост і не зустріне нас.
Вона непомітно плаче, під товстими окулярами.
Їх евакуюють, назавжди звідси.
Вулиці нема, будинку нема, півміста нема.
Лівобережна Купʼянщина, фронт тисне, переправу бомблять.
У дворі - три собаки:
Велика товстенька тумбочка, маленька товстенька тумбочка та крихітна мочалка.
- Вони з нами все життя. Вони наша родина. Благаємо, благаємо, хай вони ще поживуть щасливо
- А забрати з собою не можна?
- Ми не впораємось. Єдине де можемо жити - однокімнатна квартира на 5 поверсі без ліфту в Харкові, нам не дозволили тварин, а їхати треба терміново вже, нас примусово вивозять
- А діти?
- Діти загинули у нас, ще до війни. Нікого немає, тільки ми та вони.
Ми пакуємо собак в клітки, собаки в повному шоці, пручаються лапами, заглядають діду в очі.
Він розмовляє з ними, як з людьми: вибачте, вибачте мене, друзі, але так треба, обіцяйте бути слухняними та щасливими.
Друзі замовкають в клітці, треба так треба.
Бабуся біжить з великим вгодованим чорним котом.
Будь ласка!!! Заберіть і його. Він дуже чемний котик, він нічого не шкодить, його Чорниш звуть…
Чемний котик намагається рознести переноску та втекти назад, на своє ріднесеньке згарище, до своїх таких рідних людей, до їх запаху, якій він відрізняє від тисячі інших, запаху, змішаного з попелом та горем, але рідного, вже 15 років рідного для нього.
Але їде з нами, треба так треба.
Запакувались.
Їдемо.
Дід сує мені папірець.
Не забудьте, каже, це їхні імена, це важливо.
І, до речі, вони в мене всі стерилізовані!
Обертаюся назад на повороті.
Він та вона.
Тримаються купки.
Дід відвернувся, зігнувся за секунду дугою та плечі його здригаються,
як пошматовані крила.
Війна.
Військовослужбовець 109-ї окремої бригади тероборони Максим Грабовський з позивним "Артист" у мирному житті був тележурналістом, поетом і музикантом. На початку повномасштабної війни у блокаді в рідному Маріуполі, каже, він провів майже місяць, фільмував те, що відбувалося. Зараз служить на Авдіївському напрямку оператором безпілотників.
Жовтень 2024. Донецька область. Таврійські десантники із 79-ї ОДШБр тримають один з флангів оборони міста Курахове.
Як для нас, так і для ворога Курахове має стратегічне значення. З цього міста для росіян відкривається пряма дорога на Запоріжжя. Тому вони чимдуж рвуться до Курахового і вже контролюють вогнем усі під’їзні шляхи. Саме місто засипають бомбами та ракетами.
Ще два місяці тому в Кураховому працювали магазини та кав’ярні, жили тисячі людей. А тепер московити вже за 2 км від житлової забудови. Після того, як по місту почала активно працювати ворожа артилерія, більшість жителів були змушені евакуюватись.
Методичними обстрілами росіяни перетворюють Курахове на суцільну руїну. В лоб противник місто не штурмує, а намагається обійти з флангів - так само, як спершу Авдіївку. Саме від оборони Курахового і Покровська найбільшою мірою залежить хід боїв за Донеччину. І це наші воїни чудово розуміють…
Аеророзвідники 79-ї бригади та суміжних підрозділів ні на хвилину не випускають з рук пульти управління. На цій ділянці росіяни постійно штурмують нашу оборону. А з дронами в наших захисників не все гаразд – їх постійно не вистачає. Щодня хлопці втрачають одну-дві "пташки". Тоді як російські "очі" постійно висять над нашими позиціями.
Активізація російської артилерії - зазвичай провісник чергового штурму. Тому до роботи в наших окопах стають усі. Розрахунок важкого міномета 79-ї бригади ДШВ працює по рухомій цілі. Через кожен постріл хлопцям треба швидко змінювати приціл, аби встигнути уразити противника.
Про все це - у репортажі "Новинарні" з Курахового і позицій біля міста.
Роман Власенко — 11-кратний чемпіон світу, який зараз воює на фронті в складі 110 ОМБр. У 2006-му в Греції Роман переміг росіянина у фіналі чемпіонату світу з кікбоксингу. А у 2022-му вступив у бій з ворогом в Україні у складі роти РЕБ.
Роман розповів, як антидронові рушниці допомагають зупиняти російські дрони, як працює на передовій поряд із піхотою і як важливо бути у формі, коли щодня доводиться носити 50-70 кг амуніції.
А ще - розповідає про підготовку до війни сина-підлітка та ділиться думками про демобілізацію та супутні з нею проблеми.
Спалення «шкідливої» літератури було популярне ще в середні віки. Цю традицію підхопили нацисти в Німеччині в 30-ті роки минулого століття. Зараз росія копіює методи середньовіччя та нацистів.
З кінця серпня і майже до середини жовтня пожежі у прикордонних лісових масивах через російські удари виникали щодня. Тільки на території Свеської філії підприємства ДП "Ліси України" з серпня по вересень сталось 72 пожежі, на площі понад 240 гектарів.