Це інтерв’ю з людиною, для якої військова служба — покликання і честь. Морський піхотинець Гліб Стрижко склав присягу 2021 року, а вже 2022-го захищав Маріуполь. Важко пораненим потрапив у полон. Через стан здоров’я не може виконувати бойові завдання, тож демобілізувався й очолив київську філію Veteran Hub. Про братове повідомлення «Ми їдемо на Чонгар» у 2014-му, етос морського піхотинця та чому він не любить слово «реінтеграція» щодо ветеранів і коли хтось непричетний до боротьби вигукує «Слава Україні!» — дивіться в інтерв’ю.
Колись він працював на тютюновій фабриці, а тепер воює в складі 13-го мотопіхотного батальйону 58-ї бригади. Як справжній козак, він зміг обдурити смерть. Вижив там, де це було майже неможливо. Його вже і не чекали, а він втік з полону, повернувся до своїх і продовжив бій. Історія за посиланням.
«Вітаю, ви дивитеся hromadske. Мене звати Вікторія Рощина», — так свої ефіри традиційно починала наша журналістка, яка загинула у російському полоні. Окупанти стверджують, що це сталося під час етапування з Таганрога до Москви. Віка Рощина понад пʼять років працювала на hromadske. Вона була з тих журналістів, які не чекають на редакційне завдання. Тільки щось ставалося, Віка була вже там. На мітингах, сутичках, місцях убивств. Вона бралася за найскладніші виклики, любила правоохоронну тематику, відвідувала скандальні й важливі судові засідання. Час і географія були для неї неважливі — в будь-який момент Вікторія була готова вирушати у відрядження ще до того, як їй сказали, що треба їхати. У неї не було вихідних, відпусток, лікарняних. Звістку про смерть Вікторії отримав 10 жовтня її батько Колектив hromadske висловлює щирі співчуття рідним та близьким
Микола «Енейко» Кобільник – досвідчений снайпер, який воює у складі Сил спеціальних операцій ЗСУ. Енейко долучився до Сил оборони в 2014 році після Революції Гідності. В 2022 році Микола втратив частину ноги, підірвавшись на міні ПФМ-1 «Лепесток», але продовжив бойову службу. Він мріє подарувати Перемогу своїм дітям, а росіян вважає споконвічними ворогами.
Енейко розповів, як сила духу переважає над тілом, та чому він носить з собою «парадний» протез з ведмежою лапою. Про те, як була знищена мотивація ворога в перші дні повномасштабної війни, коли снайпер може промахнутися і що тягне повертатися на війну – дивіться у свіжому інтерв'ю на каналі Армія TV.
Бийся, живи, люби тут і зараз — у Третій штурмовій: кліп до нової рекрутингової кампанії.
Війна стала для нас реальністю, з якою ми живемо вже десять років. Щодня боремося за свою ідею, націю, державу. Немає ціни, яку б не можна було віддати за Батьківщину. Ми віддаємося їй сповна, але наше життя не зупиняється.
Я люблю Третю штурмову — це нова рекрутингова кампанія бригади, і ми стартуємо її зараз, із колаборацією. Музика — @dk.energetyk Пара у відеокліпі — справжні закохані, боєць Третьої штурмової бригади на псевдо Хмель та його дружина Ілона, українська модель.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Ілона підтримала кохану людину у рішенні захищати країну від російського ворога. Він приєднався до підрозділу, а в розпал війни пара одружилася. Сьогодні Хмель командує відділенням у 1-й роті 1-го штурмового бату бригади. Дівчина допомагає батальйону свого воїна та найголовніше — увесь цей час вони кохають та живуть тут і зараз.
Любов це те, що не можна відкласти на «після». Вона рятує, надихає та дає сил навіть тоді, коли падає світ. Бути воїном — жити вічно. Бути з воїном — кохати вічно.
12h · Розповідаємо про Українську повстанську армію. Героїв, які боролися за незалежність України.
Сьогодні, 14 жовтня - День створення Української Повстанської Армії.
Саме цю символічну дату закріпила Президія керівного органу Української Головної Визвольної Ради на чолі з Романом Шухевичем у своїй постанові від 30 травня 1947 року, і вже 14 жовтня 1947 року
УПА вперше святкувала свою річницю — 5 років від дня створення.
СтратКом ЗСУ / AFU StratCom
Генеральний штаб ЗСУ / General Staff of the Armed Forces of Ukraine
30-річний Олександр — головний сержант артилерійського дивізіону 15 бригади Нацгвардії "Кара-Даг". Родом із Запоріжжя. У війську він вже втретє: після строкової служби була участь в антитерористичній операції, потім — повномасштабна війна. Усі три рази — в артилерії. Як працює артилерія на Покровському напрямку, чим змінилась війна та чому має позивний "Москіт " у відео.
Українські фермери продовжують працювати, незважаючи на повномасштабне вторгнення Росії. На Сумщині, всього за 20 кілометрів від держави-агресора зібрали пшеницю, сою, соняшники та інші культури. В агрогосподарстві Владислава Пєлєвіна ракетним ударом знищили всі зерносховища та майже всю техніку, але він уже готується до посівної. А у Владислава Пєлєвіна, який 30 років займався свиним репродуктором, – убили близько 1000 племінних свиней
У вересні 2024 року вдалося повернути додому 15 азовців. Серед них був Валерій Горішній «Ярило» Він пройшов тортури донецької катівні «Ізоляція», сидів разом із Давідом Хіміком та пережив багато жахів, які важко уявити
Батьків Тетяни Наумової, що мешкали в Бучі, в березні 2022-го закатували російські військові. Щоб приховати сліди знущань, окупанти спалили тіла подружжя. Після деокупації міста тіла закатованих знайшли на одному з перехресть. Поруч лежали ще четверо спалених цивільних. Сина бучанки Надії Чередниченко вбили пострілом у голову. До будинку Чередниченків росіяни прийшли з обшуками, бо мали інформацію про те, що син Надії був в АТО. Ми ідентифікували та показали обличчя військових 234-го полку РФ, які на той час стояли у мікрорайоні Лісова Буча та ймовірно вчиняли ці звірства. Більше про ще невідомі злочини росіян у Бучі дивіться у матеріалі Владислави Кобко.
Перша серія, «Хліб як зброя», зосереджується на тому, як Росія використовує українське продовольство як важіль політичного впливу. Через вивезення, блокування та навмисне знищення сільськогосподарської продукції, Росія провокує нестачу продовольства та зростання цін на світовому ринку. У серії проводяться паралелі між сучасними подіями та історичними злочинами, такими як Голодомор 1932-1933 років, що був інструментом сталінської політики. Серія розглядає, як сучасні дії Росії відлунюють минуле, підкреслюючи систематичність і послідовність тактики продовольчого терору. «Ціна українського хліба» — документально-публіцистичний серіал, який з різних кутів зору розкриває тему російських воєнних злочинів у сфері продовольства та сільського господарства в Україні. Проєкт відстежує різні аспекти втручання Росії у хлібопродуктовий ринок України та його наслідки як на внутрішній, так і на міжнародній арені. У чотирьох серіях проєкт не лише розкриває факти російських злочинів, але й досліджує історичні паралелі та звертає увагу на глибинні причини та наслідки. Проєкт висвітлює події, що розгортаються навколо боротьби України за своє сільське господарство під час російської агресії. «Ціна українського хліба» розповідає не лише про масштаби російських злочинів у сфері продовольства та сільського господарства, але й надає слово тим, хто найбільше відчуває їхній вплив, — українським аграріям і фермерам. Серіал охоплює широкий спектр персональних історій людей з різних регіонів України, які борються за виживання своїх господарств під час війни. Ці історії демонструють реалії життя як великих агрохолдингів, що намагаються зберегти свій бізнес і забезпечити роботою сотні людей, так і маленьких родинних ферм, де кожен день — це боротьба за виживання. Поряд з аналізом експертів, серіал показує особисті історії людей, що працюють на землі, розкриває, як війна вплинула на їхнє життя, родини та мрії про майбутнє. Глядачі познайомляться з героями з Чернігівщини, Одещини, Херсонщини, Хмельниччини та інших регіонів, які стикаються з обстрілами, мінуванням полів, окупацією та економічною нестабільністю, але не втрачають віри у свою справу і продовжують працювати.
13-та бригада Національної гвардії “Хартія”, підрозділи ГУР МОУ, 92 ОМБр, 58 ОМБр та інші підрозділи продовжують витісняти росіян у бік кордону із повторно окупованих ними земель на півночі Харківщини.
Більш як три тисячі маломобільних переселенців прийняли в Центрі соціальної адаптації для людей з інвалідністю у Дніпрі. Від початку повномасштабної війни заклад став транзитним пунктом для евакуйованих самотніх літніх людей та маломобільних осіб. Наразі зі 150 місць в центрі зайняті 142 – через наступ армії РФ з кінця літа кількість людей, що потребують тимчасового прихистку, значно зросла, кажуть евакуаційники «СХІД SOS», які й вивозять їх з зони активних бойових дій. У центрі переселенці перебувають від кількох днів до кількох місяців – там допомагають відновити документи та відправляють далі, до геріатричних закладів України й за кордон. Знімальна група проєкту Радіо Свобода «Ти як?» прибула до центру під час чергової евакуації нової групи людей та записала історії тих, кого війна вигнала з дому. Серед них – і 98-річна жінка, яка бачила Другу світову війну. Жінка твердить, що нинішня війна ще страшніша за попередню.
Поповнення у подружжі бойових медиків. Володимир рятує українських бійців із 2019-го. А його дружина Тетяна - у перші дні повномасштабної війни залишила роботу на "швидкій" і пішла добровольцем у військо. Під час бойового завдання на Донеччині зазнала тяжкого поранення - втратила ногу. Далі операція та реабілітація за кордоном. А вже за рік Тетяна подарувала нове життя. Про відданість службі, попри всі виклики, наступний матеріал.
Військовослужбовець із позивним Шабай у цивільному житті був помічником машиніста тепловоза. Нині він навідник мінометного розрахунку у складі 154 окремої бригади ТРО.
Лівий берег Херсонської області - під російською окупацією вже понад 2,5 року. Доступу туди немає. Але люди, які виїхали, свідчать: там триває терор. І викрадення, після яких людей зникають безвісти - далеко не найгірше, що може статися. Документальний фільм-розслідування розповідає про терор в селищі Горностаївка. Журналісти називають імена російських злочинців - і їх українських жертв. І з’ясовують, чому не можна розраховувати на російське правосуддя.
Баретт був одним з двох буковинців, які у березні 2022 року добровільно погодилися полетіли на гелікоптері в оточений Маріуполь. Він місяць обороняв місто та ще місяць – завод "Азовсталь". Звідти потрапив у російський полон. Баретт служив снайпером у ГУР МО, але щоб вижити брехав росіянам, що був військовим тероборони. Через півтора року один з побратимів в полоні зізнався, ким насправді був Баретт. Тоді катування військового були ще сильнішими, хоча він до останнього не видавав себе. Що допомагало триматися в оточенні та полоні – у відео.
У прикордонній Хотінській громаді всі населені пункти знаходяться у 10-км зоні, а дев’ять сіл на самому кордоні. Нині там ще залишається до двох тисяч людей. Сьогодні росіяни здебільшого скидають КАБи. На вулицях розбиті житлові будинки, майже всі агропідприємства знищені або пошкоджені. Часто немає світла, води, перебої звʼязку, але навіть в таких умовах місцеві продовжують жити та працювати.
"Боїмося окупації". Що розповідають мешканці прикордонної Юнаківської громади.
Колись він працював на тютюновій фабриці, а тепер воює в складі 13-го мотопіхотного батальйону 58-ї бригади. Як справжній козак, він зміг обдурити смерть. Вижив там, де це було майже неможливо. Його вже і не чекали, а він втік з полону, повернувся до своїх і продовжив бій. Історія за посиланням.
Микола «Енейко» Кобільник – досвідчений снайпер, який воює у складі Сил спеціальних операцій ЗСУ. Енейко долучився до Сил оборони в 2014 році після Революції Гідності. В 2022 році Микола втратив частину ноги, підірвавшись на міні ПФМ-1 «Лепесток», але продовжив бойову службу. Він мріє подарувати Перемогу своїм дітям, а росіян вважає споконвічними ворогами.
Енейко розповів, як сила духу переважає над тілом, та чому він носить з собою «парадний» протез з ведмежою лапою. Про те, як була знищена мотивація ворога в перші дні повномасштабної війни, коли снайпер може промахнутися і що тягне повертатися на війну – дивіться у свіжому інтерв'ю на каналі Армія TV.
Бийся, живи, люби тут і зараз — у Третій штурмовій: кліп до нової рекрутингової кампанії.
Війна стала для нас реальністю, з якою ми живемо вже десять років. Щодня боремося за свою ідею, націю, державу. Немає ціни, яку б не можна було віддати за Батьківщину. Ми віддаємося їй сповна, але наше життя не зупиняється.
Я люблю Третю штурмову — це нова рекрутингова кампанія бригади, і ми стартуємо її зараз, із колаборацією. Музика — @dk.energetyk Пара у відеокліпі — справжні закохані, боєць Третьої штурмової бригади на псевдо Хмель та його дружина Ілона, українська модель.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Ілона підтримала кохану людину у рішенні захищати країну від російського ворога. Він приєднався до підрозділу, а в розпал війни пара одружилася. Сьогодні Хмель командує відділенням у 1-й роті 1-го штурмового бату бригади. Дівчина допомагає батальйону свого воїна та найголовніше — увесь цей час вони кохають та живуть тут і зараз.
Любов це те, що не можна відкласти на «після». Вона рятує, надихає та дає сил навіть тоді, коли падає світ. Бути воїном — жити вічно. Бути з воїном — кохати вічно.
Комбриг 80-ї ОДШБр Павло Розлач “Ведмідь”. Інтерв’ю за посиланням.
СтратКом ЗСУ / AFU StratCom
12h · Розповідаємо про Українську повстанську армію. Героїв, які боролися за незалежність України.
Сьогодні, 14 жовтня - День створення Української Повстанської Армії.
Саме цю символічну дату закріпила Президія керівного органу Української Головної Визвольної Ради на чолі з Романом Шухевичем у своїй постанові від 30 травня 1947 року, і вже 14 жовтня 1947 року
УПА вперше святкувала свою річницю — 5 років від дня створення.
СтратКом ЗСУ / AFU StratCom
Генеральний штаб ЗСУ / General Staff of the Armed Forces of Ukraine
30-річний Олександр — головний сержант артилерійського дивізіону 15 бригади Нацгвардії "Кара-Даг". Родом із Запоріжжя. У війську він вже втретє: після строкової служби була участь в антитерористичній операції, потім — повномасштабна війна. Усі три рази — в артилерії. Як працює артилерія на Покровському напрямку, чим змінилась війна та чому має позивний "Москіт " у відео.
Прикордоння. Річківська громада. Починаючи з вересня 2024 року росіяни почали активно обстрілювати громаду керованими авіабомбами.
13-та бригада Національної гвардії “Хартія”, підрозділи ГУР МОУ, 92 ОМБр, 58 ОМБр та інші підрозділи продовжують витісняти росіян у бік кордону із повторно окупованих ними земель на півночі Харківщини.
Мовне питання. Як мільйони українців стали російськомовними?
Військовослужбовець із позивним Шабай у цивільному житті був помічником машиніста тепловоза. Нині він навідник мінометного розрахунку у складі 154 окремої бригади ТРО.
У прикордонній Хотінській громаді всі населені пункти знаходяться у 10-км зоні, а дев’ять сіл на самому кордоні. Нині там ще залишається до двох тисяч людей. Сьогодні росіяни здебільшого скидають КАБи. На вулицях розбиті житлові будинки, майже всі агропідприємства знищені або пошкоджені. Часто немає світла, води, перебої звʼязку, але навіть в таких умовах місцеві продовжують жити та працювати.
Ще одна прикордонна громада - Краснопільська. Це тут, ще донедавна, діяв єдиний російсько-український пункт пропуску "Покровка-Колотилівка".