Він зустрів широкомасштабне вторгнення за кордоном, але став Героєм України. У 2022 році Іван уже три роки працював у Польщі: "Племінниця дзвонила, казала, що бомблять уже біля них. Я не міг лишатися й казати рідним: ви там тримайтеся. Я не міг собі дозволити, коли вся країна веде боротьбу, триматися в стороні". Нині Іван у 10-й гірсько-штурмовій бригаді "Едельвейс". За бій в Авдіївці отримав звання Героя України: "Мені вдалось обійти ворога, зайти їм за спину", - згадує Іван. Він особисто знищив 9 ворогів, і ще 5 захопив у полон. "Навіть тим, хто виїхав купу років тому, хочу сказати: ми боремося за свою країну".
Я воїн. Я інтелект. Я система. Бути воїном Сил безпілотних систем — гордість боротися за свободу в новій реальності, де технології стають нашим щитом, а інтелект — наймогутнішою зброєю.
Понад 30 тисяч хасидів прибули до Умані, щоб відсвяткувати юдейський Новий рік - Рош га-Шана. Що вони думають про війну в Україні? Чому їдуть сюди, незважаючи на небезпеку? І скільки грошей готові витратити, щоб помолитися біля могили рабі Нахмана? Репортаж DW.
Міжнародні партнери з різних країн підтримують Харків, допомагають відновлювати місто після руйнацій та залучаються до будівництва спеціальних укриттів для розміщення там підземних шкіл. З метою знайомства з функціоналом таких шкіл, їх обладнанням, специфікою, до підземної школи в Індустріальному районі завітала делегація з Америки.
Крадіжка історії - один з перших серед тих численних злочинів, які були скоєні російською імперією проти українського народу. Проєкт "Вкрадений світ", який складається з 10 епізодів, реалізований за підтримки Міжнародного фонда "Відродження". Перший епізод "Як Москва вкрала українську історію"
Російські пропагандисти люблять розповідати, як Микита Хрущов у 1954 році з якоїсь невідомої причини «подарував» Крим Україні, нібито пішовши проти бажання партії. Насправді ж Крим передали Україні, бо лише українці на той момент могли врятувати півострів від катастрофи. І одразу ж у 1954-му вони взялися за справу. Українці відбудовували зруйновані Другою світовою міста, споруджували величезні водні канали, відновлювали кримську флору, реставрували історичні памʼятки, що перебували на межі розрухи, зберігаючи їхній автентичний вигляд із неймовірною точністю. Міфи про особисте рішення Хрущова та «подарунок» вигадали у москві значно пізніше для того, щоб приховати правду. У новому випуску проєкту «Реальна історія» Акім Галімов відвідає виставку «Українське сонце Криму не погасне, ні…» у Софії Київській та розкаже, як українці відновили спустошений депортацією та війною Кримський півострів.
Ядерний «Сніжок» або страхітлива операція із романтичною назвою. Як у 1954 році влада СССР опромінила 45 тисяч солдатів та 10 тисяч цивільних. Так Кремль готувався захопити Європу у третій світовій війні. Чому десятиліттями комуністи так ретельно приховували свій злочин. Лише в останні роки існування совєтського союзу стало відомо, що бійців спеціально піддавали радіоактивному зараженню, аби виявити як воно впливає на людей. Тобто, тисячі військових були у ролі піддослідних пацюків. Про пекло на землі ім’я якому Семипалатинський полігон в Казахстані. Як так сталося, що ядерну зброю випробовували у місцевості, на якій продовжували жити люди. Це при тому, що за 40 років там підірвали 600 ядерних та термоядерних вибухівок. Деякі вибухи були настільки потужними, що на їхньому місці пізніше утворювалися цілі озера. Жовтень 61 або як Кремль намагався залякати Америку моторошною «Цар-бомбою», яка була в десять разів потужнішою за усі боєприпаси, використані під час Другої світової війни. Пройшли роки, але нічого не змінилося. Як тільки путінська орда зазнає поразки на полі бою, а союзники виділяють українцям нове озброєння у Кремлі починають погрожувати ядерною зброєю і рахують за скільки часу ракета долетить до Вашингтона, Лондона чи Брюсселя.
Володимир Коцко з Львівщини був вчителем, а тепер знищує позиції російських військ. Він сподівається, що одного дня знову візьме до рук класний журнал замість зброї.
Свідчення очевидців, унікальні телефонні перехоплення російських солдат, відео із камер спостереження та невідомі раніше докази масових вбивств у Бучі. Про це все дивіться у другій частині розслідування кореспондента Радіо Свобода Дмитро Джулая про окупацію Бучі. В основі фільму історія страти бучанського самооборонівця Олексія Побігая, який без жодного військового досвіду вступив на початку повномасштабного наступу РФ у лави місцевої самооборони. Але вже невдовзі окупанти його виявлять, викрадуть з власного помешкання та заберуть його життя.
Юлія Юрчак — начальниця медпункту батальйону оперативного призначення "Привид Хортиці". У цивільному житті вона працювала лікаркою на швидкій допомозі, зараз займається евакуацією поранених військових, а ще — навчає молодих фахівців.
Була фотографкою — стала операторкою БПЛА. 25-річна Катерина з Одеси на псевдо "Тедді" служить в 111-й бригаді ТРО. Займається аеророзвідкою та коригуванням роботи артилерії.
23 механізована бригада зайшла у Часів Яр у червні 2024-го. На запитання, чи з того часу в цивілізацію з підвалу в місті він виходив, командир взводу Сергій відповідає, що ні. Тут безвилазно півтора місяця. У цьому підвалі відбувається все життя підрозділу: тут планують логістику, слідкують за ситуацією на позиціях, їдять, сплять, тут ходять у туалет (виходити на вулицю занадто небезпечно). Цього серпневого вечора логіст Віталій збирається, як і щоночі, розносити пакунки на позиції. Він наповнює рюкзак цигарками, водою, батарейками до рацій. 3,5 км в один бік, стільки ж назад. Під обстрілами артилерії й FPV. Але не це для нього найскладніше. Найскладніше — коли він іде не сам, а заводить на позиції інших військових. «Страшно, як людей ведеш, бо за них переживаєш, щоб ніхто не заблудився, бо дороги ніхто не знає. “Потєряшка”, виходить, і незрозуміло, куди він піде — до наших чи до під*рів. Я так друга втратив. Він вчився на логіста, я показував дорогу, міна прилетіла — нас трьох в окоп кинуло, а він десь побіг. Ніби, кажуть, знайшли, але двохсотий», — розповідає Віталій. За кілька годин він отримує нове завдання: не лише рознести провізію, а й завести п'ятьох нових людей на позиції. Місія небезпечна. Чим більше людей, тим помітніша ціль для дронів. Група з шістьох людей — це вже забагато. До часу виходу — під самий світанок — Віталій з командирами помітно нервують і ретельно складають план .
«Чесною людиною стати захотілося», — так свою мотивацію воювати пояснює російський стрілець Дмітрій «Сталкер» Курашов. Його підозрюють у страті українського військовополоненого біля села Новодарівка у Запорізькій області. Нині в суді слухають справу Курашова. Це вперше в Україні, коли підозрюваний у скоєнні цього злочину росіянин присутній на засіданнях. Курашому 26 років, має дві судимості. До підрозділу «Шторм V» потрапив з вʼязниці, де відбував покарання. У січні цього року Курашова взяли в полон. Йому загрожуватиме довічне увʼязнення. Щоправда, свою провину Курашов не визнає і каже, що пишається службою в російській армії, бо «хоч трохи спробувати змінити своє погане життя». Журналістка Настя Горпінченко записала інтерв’ю з підозрюваним у страті росіянином.
Російська армія атакувала Херсон чотирма керованими авіаційними бомбами. Попередньо, поранення отримали 20 місцевих жителів. Пошкоджені багатоповерхівки та два навчальні заклади. Також атакували Херсон і передмістя безпілотниками та артилерією .
З’їздили на покровський напрямок та поспілкувались із дронщиками 68 ОЄБр ім. Олекса Довбуша, які захищають Покровськ від окупантів. Росіяни знаходяться у 7 км від міста і їхні м'ясні штурми фактично не припиняються. У цьому відео:
Чому хлопці вважають, що Україна — це полігон для випробовування зброї
Якою нині є ситуація на покровському напрямку
Історія про те, як дронщика Вася з Рівненщщини повістку отримував
Труба для СССР. Як понад 70 років тому карпатським газом почали обігрівати Москву та увесь Совєтський Союз. Чому Хрущов був категорично проти того, аби український блакитний вогник постачали на простори імперії і навіть називав прихильників цієї ідеї зрадниками. Як прокладання газопроводу з невеличкого селища Дашава до Києва і далі перетворилося на будову століття. Люди рили траншеї у болотах, воді та грязюці. Для важкої роботи масово залучали місцевих селян та колгоспи. Причому за свою працю у таких нелюдських умовах ніхто не отримував ні копійки. Газ з Галичини спричинив масову появу перших газових плит у домівках киян та москвичів і поставив хрест на так званих «керосинках». Cьогодні ми розповідаємо про тему, яку росіяни чомусь полюбляють замовчувати. Це те, як у минулому столітті через Київ та Брянськ Москва та інші міста і республіки СССР отримували український газ, грілися на ньому, а також варили свої щі та пельмені. А в той час на заході України, звідки його качали, переважно топили дровами. Так, не дивуйтеся, такий факт справді був, хоч у це і важко повірити. Мало того, виявляється, що ще у сорокові роки ми добували газу рівно вдвічі більше, ніж росія. Все це зафіксовано в документах та статистичних даних тих часів. Пізніше, коли наші родовища були виснажені, нас самих підсадили вже на російську газову голку, шантажували, погрожували заморозити і змушували платити за блакитне паливо втридорога.
Киянин Ярослав Мовчун разом із батьком із 2013 року почав будувати ягідну ферму на Житомирщині. До 2022 року для них, як і для багатьох українців, війна здавалася чимсь далеким. Проте коли ворог підійшов до столиці, Ярослав не зволікаючи пішов добровольцем до ТЦК і став до лав 241-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.
"Війна в десяти кілометрах від мого дому. Тут дві позиції – або ти йдеш захищати свою землю, або звалюєш. Я обрав перший варіант", - каже Ярослав із позивним "Фермер".
Як сумістити фермерський бізнес та участь у бойових діях на сході й півдні? Ферма "Озеряна" Мовчуна вирощує лохину й полуницю. Пощастило, що командир відпустив Фермера у відпустку якраз у сезон збирання врожаю.
Той найважчий сезон сімейне підприємство витягнуло, але батько помер від інсульту...
Наразі Ярослав Мовчун служить у батальйоні БПЛА.
"Нам на фронті потрібна заміна. Мобілізація провалена. Я все розумію, але в Києві у вагон метро заходиш - там готовий взвод. Звісно, добре "вірити в ЗСУ" на відстані. Однак люди на передовій уже "не вивозять", вони місяцями гниють в окопах", - каже Мовчун.
"Хоча, як би нам не було погано - не потрібно зневірюватися. Бо нашим предкам було значно важче. Їм потрібно було виборювати свою державу. У нас держава є, потрібно лише її захистити. Інакше воювати доведеться і нашим дітям також", - наголошує воїн Фермер.
Ярослав Мовчун розповів "Новинарні", як йому вдається поєднувати фермерство та роботу на фронті, що викликає у нього захоплення та як втриматися від зневіри.
Доцент Харківського національного університету мистецтв Геннадій Голяка проводив онлайн-урок з одним зі своїх учнів, коли в його дачний будинок влучив ударний безпілотник. Чоловік не тільки вцілів після прямого влучання, а й знайшов серед руїн неушкодженою свою сопілку.
У ніч на 27 вересня 2024 року Росія атакувала Одещину безпілотниками. Тоді один з «шахедів» зруйнував будинок в Ізмаїлі, в якому з початку повномасштабного вторгнення разом з сімʼєю мешкав 15-річний Єгор Жуков. Квартира хлопця повністю згоріла, як і усі особисті речі. Це вже вдруге родина Жукових втратила житло — раніше вони жили у нині окупованому Маріуполі
Психологічна реабілітація для військових через мистецтво це можливо. Два яскравих приклади — Сергій Герасименко та Артем Слєпухін. Перший пише ікони на ящиках з-під боєприпасів, другий малює фарбами на футболках меморіали побратимам, загиблим на “Азовсталі” та під час теракту у Оленівці. Також у цьому сюжеті ми поговорили із психологинею Наталією Умеренковою. Вона є членкинею громадського руху “Жіночка сила України”, який підтримує стійкість та психологічне благополуччя захисників країни та їхніх родин. З цього відео ви дізнаєтесь
Скільки зазвичай триває реабілітація?
З ким працювати складніше — із колишніми полоненими чи з діючими військовослужбовцями?
Як зрозуміти, що терапія почала працювати?
Як виправити те, що деякі бійці не витримують і “виключають себе з життя”?
Чому звернення по допомогу з боку військового НЕ Є маніпуляцією?
Що робити із агресією, яка є базовою емоцією на лінії фронту?
Понад 30 тисяч хасидів прибули до Умані, щоб відсвяткувати юдейський Новий рік - Рош га-Шана. Що вони думають про війну в Україні? Чому їдуть сюди, незважаючи на небезпеку? І скільки грошей готові витратити, щоб помолитися біля могили рабі Нахмана? Репортаж DW.
Життя на прикордонні. Великописарівська громада.
Міжнародні партнери з різних країн підтримують Харків, допомагають відновлювати місто після руйнацій та залучаються до будівництва спеціальних укриттів для розміщення там підземних шкіл. З метою знайомства з функціоналом таких шкіл, їх обладнанням, специфікою, до підземної школи в Індустріальному районі завітала делегація з Америки.
Крадіжка історії - один з перших серед тих численних злочинів, які були скоєні російською імперією проти українського народу. Проєкт "Вкрадений світ", який складається з 10 епізодів, реалізований за підтримки Міжнародного фонда "Відродження". Перший епізод "Як Москва вкрала українську історію"
Володимир Коцко з Львівщини був вчителем, а тепер знищує позиції російських військ. Він сподівається, що одного дня знову візьме до рук класний журнал замість зброї.
Мінометники 117-ї бригади ТРО показали як готуються до виконання бойових завдань, а також свою вогневу роботу.
Юлія Юрчак — начальниця медпункту батальйону оперативного призначення "Привид Хортиці". У цивільному житті вона працювала лікаркою на швидкій допомозі, зараз займається евакуацією поранених військових, а ще — навчає молодих фахівців.
Була фотографкою — стала операторкою БПЛА. 25-річна Катерина з Одеси на псевдо "Тедді" служить в 111-й бригаді ТРО. Займається аеророзвідкою та коригуванням роботи артилерії.
У 2024 кількість і тривалість повітряних тривог помітно зросла порівняно з 2023, кремль робить ставку на посилення терору мирного населення, аби зламати опір.
З’їздили на покровський напрямок та поспілкувались із дронщиками 68 ОЄБр ім. Олекса Довбуша, які захищають Покровськ від окупантів. Росіяни знаходяться у 7 км від міста і їхні м'ясні штурми фактично не припиняються. У цьому відео:
Чому хлопці вважають, що Україна — це полігон для випробовування зброї
Якою нині є ситуація на покровському напрямку
Історія про те, як дронщика Вася з Рівненщщини повістку отримував
Один день в Херсоні. Дрони та російське сафарі на людей, футбол під обстрілами і ждуни.
Киянин Ярослав Мовчун разом із батьком із 2013 року почав будувати ягідну ферму на Житомирщині. До 2022 року для них, як і для багатьох українців, війна здавалася чимсь далеким. Проте коли ворог підійшов до столиці, Ярослав не зволікаючи пішов добровольцем до ТЦК і став до лав 241-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.
"Війна в десяти кілометрах від мого дому. Тут дві позиції – або ти йдеш захищати свою землю, або звалюєш. Я обрав перший варіант", - каже Ярослав із позивним "Фермер".
Як сумістити фермерський бізнес та участь у бойових діях на сході й півдні? Ферма "Озеряна" Мовчуна вирощує лохину й полуницю. Пощастило, що командир відпустив Фермера у відпустку якраз у сезон збирання врожаю.
Той найважчий сезон сімейне підприємство витягнуло, але батько помер від інсульту...
Наразі Ярослав Мовчун служить у батальйоні БПЛА.
"Нам на фронті потрібна заміна. Мобілізація провалена. Я все розумію, але в Києві у вагон метро заходиш - там готовий взвод. Звісно, добре "вірити в ЗСУ" на відстані. Однак люди на передовій уже "не вивозять", вони місяцями гниють в окопах", - каже Мовчун.
"Хоча, як би нам не було погано - не потрібно зневірюватися. Бо нашим предкам було значно важче. Їм потрібно було виборювати свою державу. У нас держава є, потрібно лише її захистити. Інакше воювати доведеться і нашим дітям також", - наголошує воїн Фермер.
Ярослав Мовчун розповів "Новинарні", як йому вдається поєднувати фермерство та роботу на фронті, що викликає у нього захоплення та як втриматися від зневіри.
Доцент Харківського національного університету мистецтв Геннадій Голяка проводив онлайн-урок з одним зі своїх учнів, коли в його дачний будинок влучив ударний безпілотник. Чоловік не тільки вцілів після прямого влучання, а й знайшов серед руїн неушкодженою свою сопілку.
Психологічна реабілітація для військових через мистецтво це можливо. Два яскравих приклади — Сергій Герасименко та Артем Слєпухін. Перший пише ікони на ящиках з-під боєприпасів, другий малює фарбами на футболках меморіали побратимам, загиблим на “Азовсталі” та під час теракту у Оленівці. Також у цьому сюжеті ми поговорили із психологинею Наталією Умеренковою. Вона є членкинею громадського руху “Жіночка сила України”, який підтримує стійкість та психологічне благополуччя захисників країни та їхніх родин. З цього відео ви дізнаєтесь
Скільки зазвичай триває реабілітація?
З ким працювати складніше — із колишніми полоненими чи з діючими військовослужбовцями?
Як зрозуміти, що терапія почала працювати?
Як виправити те, що деякі бійці не витримують і “виключають себе з життя”?
Чому звернення по допомогу з боку військового НЕ Є маніпуляцією?
Що робити із агресією, яка є базовою емоцією на лінії фронту?
Спецпроєкт про життя на окупованих територіях України. Повний текст за посиланням.