«Якби мені не було комфортно говорити про поранення, то я б не досягла всього того, що я зараз маю», — каже доброволиця Руслана Данілкіна, яка у 18 років пішла на війну, у 19 стала ветеранкою. Служила операторкою-зв’язківицею. Через поранення вона пережила ампутацію ноги. Нині, спираючись на свій досвід, допомагає іншим ставати на протези й повноцінно жити далі. Працює в Superhumans — центрі протезування, реконструктивної хірургії та реабілітації постраждалих від війни.
Рівно 21 рік тому, 29 вересня 2003 року росіяни почали насипати дамбу в напрямку українського острова Тузла в Керченській протоці. У три зміни будівельники споруджували понад 150 метрів греблі на добу, щоб з'єднати Тузлу з російським берегом. На таку зухвалість першими відреагували українські прикордонники. У випадку збройної агресії, військові активно готувалися боронити острів. Чому конфлікт на острові Тузла називають початком анексії Криму - дивіться у матеріалі наших журналістів.
У 20-ти річному віці долучився до «Азову». Богдан Кушнір за позивним «Гриз» розпочав свій шлях воїна у 2014 році. За два місяці після того, як вперше взяв до рук автомат, його призначили командиром взводу. «Гриз» пройшов бої за Іловайськ, брав участь у Широкинській операції. Без вагань відповів і на виклик 24 лютого 2022 року. Нині Богдан заступник командира штурмового полку «Сафарі» бригади «Лють». За час полномасштабного вторгнення брав участь у боях на Київщині, Херсонському напрямку та Бахмуті. Зараз воює у Торецьку, де ворог щогодини штурмує десятками піхотинців. У новому випуску проєкту «Командири нашої перемоги» Богдан Кушнір – про складнощі боїв у Торецьку, реальні втрати ворога, яким він бачить мир із росіянами, головне на посаді командира та свій особистий шлях.
Українці бачать перемогу як кінцеву мету у війні і розуміють, що для її досягнення потрібно ще дуже багато зусиль. Проте перемога — це не лише завершення битви, вона має стати основою для подальшого розвитку і становлення сильної та безпечної держави.
• Які заходи працюють ефективно, які потрібно покращити, а що слід робити зовсім інакше для досягнення цієї цілі?
• Які пріоритети мають ставити перед собою бізнес, держава та суспільство?
Вересень 2024, Лиманський напрямок. Бої тут менш інтенсивні, але так само запеклі. Одну з ділянок тут утримує героїчна 67-ма окрема механізована бригада ЗСУ.
Вересень 2024 року став першим місяцем зі щоденними російськими атаками ударними дронами Shahed 131/136. Усього за вересень російська армія випустила по Україні 1339 ударних безпілотників. Найбільше БПЛА окупанти запустили 14 вересня — 72.
Спецпризначенці “Омега” завжди беруться тільки за важкі задачі. Вони працюють у найбільш гарячих точках та підтримують інші підрозділи при виконанні завдань. “Український Свідок” поспілкувався із пілотами FPV, гранатометниками та снайпером підрозділу.
Які задачі виконують спецпризначенці?
Хто такі “пішоходи”?
Як працюють снайпери підрозділу “Омега”? Яку зброю використовують? Що у їхній роботі найскладніше?
Якою є ситуація у Торецьку на початку осені 2024?
Запорізький напрямок VS донецький — у чому різниця?
Щороку 12 бригада спеціального призначення «Азов» вшановує памʼять загиблих у бою «азовців». Ця традиція відбувається під час останнього рівнодення і є однією з найголовніших у бригаді «Азов». «Пітьма, яка символізує забуття, прорізається вогнями нашої памʼяті про полеглих бійців», — каже історик, офіцер бригади «Азов» Владислав Дутчак на позивний Доцент. У день захисників та захисниць України в памʼять про полеглих бійців hromadske публікує це відео.
У школі потрібно уважно вивчати два предмети: військову підготовку – щоб навчитися, як стріляти, та історію – щоб знати, в кого стріляти. 37-річний тернополянин Володимир Бірчак опанував обидва фахи й обидвом чудово дає раду.
Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання “Історична правда”, керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му Володимир мобілізувався до лав Збройних сил та став кулеметником на позивний “Клап”. Інтервю за посиланням.
«Я думала, я його ще побачу, ну не звірі ж вони якісь», — говорить Інна Шубіна, сестра військового ЗСУ Івана Житника. Через день після їхньої останньої розмови вона побачить у соцмережах відео, де Іван вже мертвий. Росіяни стратили його та ще пʼятьох українських бійців на позиції «Зеніт» в Авдіївці. Ця стрічка розповідає про страти російськими бійцями українських військовополонених. Від осені 2023 року на фронті помітно почастішали випадки вбивств росіянами беззбройних українських бійців. Журналісти «Слідства.Інфо» переглянули десятки відео з дронів, на котрих зафіксовані страти українських бійців, поспілкувалися із правоохоронцями та російським військовим, щоб розібратися, чи є ознаки системності у цих діях армії РФ та чи може це свідчити про зміну політики російської сторони щодо ставлення до полонених бійців Сил оборони України. Дивіться більше у фільмі журналістки Насті Горпінченко та режисерки Анни Перепелиці «У полон не брати»
У відео журналісти діляться, з якими емоціями заїжджали працювати в росію, про що говорили з цивільними росіянами та в якому стані населені пункти, які контролюють ЗСУ. А ще – що дратувало під час престуру і з якою інтенсивністю ворог обстрілює свої ж міста. Також гості подкасту обговорювали специфіку роботи на фронті, що в роботі воєнних журналістів найскладніше та ділилися особистими історіями зі зйомок в зоні бойових дій.
Богдан” — командир роти вогневої підтримки 1 ОШБ ім. Дмитра Коцюбайла. Воює з 2015 року, а до “Вовків” потрапив за пропозицією самого Дмитра. “”Богдан” знає як навчати та мотивувати бійців вогневої підтримки, і у цьому інтерв’ю він розказує як.
Як правильно копати?
Як ховатись від FPV?
У чому його секрет навчання особового складу і чому “Богдан” не хоче брати до себе у підрозділ СЗЧ?
Письменниця і парамедикиня добровольчого медичного батальйону "Госпітальєри" Олена Герасим'юк про людей літератури, яких вбили росіяни та пам’ять про них.
Нікополь відділяє від позицій армії РФ та окупованої ЗАЕС лише річка Дніпро. Місто постійно обстрілюють артилерія та міномети, а віднедавна цивільних почали атакувати FPV-дрони. Попри це в Нікополі триває життя. До міста металургів навіть повертаються люди, які виїхали раніше. Репортаж DW.
Тільки від початку повномасштабного вторгнення на території Донецької області росіяни знищили понад півтори сотні пам'яток.
Українці бачать перемогу як кінцеву мету у війні і розуміють, що для її досягнення потрібно ще дуже багато зусиль. Проте перемога — це не лише завершення битви, вона має стати основою для подальшого розвитку і становлення сильної та безпечної держави.
• Які заходи працюють ефективно, які потрібно покращити, а що слід робити зовсім інакше для досягнення цієї цілі?
• Які пріоритети мають ставити перед собою бізнес, держава та суспільство?
• Як допомогти всім сторонам почути одна одну?
Вересень 2024, Лиманський напрямок. Бої тут менш інтенсивні, але так само запеклі. Одну з ділянок тут утримує героїчна 67-ма окрема механізована бригада ЗСУ.
Вересень 2024 року став першим місяцем зі щоденними російськими атаками ударними дронами Shahed 131/136. Усього за вересень російська армія випустила по Україні 1339 ударних безпілотників. Найбільше БПЛА окупанти запустили 14 вересня — 72.
Як повідомив начальник ОВА Іван Федоров, окупанти поцілили по житлових кварталах та обʼєктах інфраструктури. На зараз відомо про 2 поранених.
Спецпризначенці “Омега” завжди беруться тільки за важкі задачі. Вони працюють у найбільш гарячих точках та підтримують інші підрозділи при виконанні завдань. “Український Свідок” поспілкувався із пілотами FPV, гранатометниками та снайпером підрозділу.
Які задачі виконують спецпризначенці?
Хто такі “пішоходи”?
Як працюють снайпери підрозділу “Омега”? Яку зброю використовують? Що у їхній роботі найскладніше?
Якою є ситуація у Торецьку на початку осені 2024?
Запорізький напрямок VS донецький — у чому різниця?
У школі потрібно уважно вивчати два предмети: військову підготовку – щоб навчитися, як стріляти, та історію – щоб знати, в кого стріляти. 37-річний тернополянин Володимир Бірчак опанував обидва фахи й обидвом чудово дає раду.
Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання “Історична правда”, керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му Володимир мобілізувався до лав Збройних сил та став кулеметником на позивний “Клап”. Інтервю за посиланням.
Бойовий медик на позивний "Angel". Медикиня Тетяна "Соня". Теробороновець "Доцент". Боєць "Грузин" та інші військовослужбовці зі своїми історіям.
Вовчанська більше не існує. Не залишилось нічого. Тільки пил.
У відео журналісти діляться, з якими емоціями заїжджали працювати в росію, про що говорили з цивільними росіянами та в якому стані населені пункти, які контролюють ЗСУ. А ще – що дратувало під час престуру і з якою інтенсивністю ворог обстрілює свої ж міста. Також гості подкасту обговорювали специфіку роботи на фронті, що в роботі воєнних журналістів найскладніше та ділилися особистими історіями зі зйомок в зоні бойових дій.
Богдан” — командир роти вогневої підтримки 1 ОШБ ім. Дмитра Коцюбайла. Воює з 2015 року, а до “Вовків” потрапив за пропозицією самого Дмитра. “”Богдан” знає як навчати та мотивувати бійців вогневої підтримки, і у цьому інтерв’ю він розказує як.
Як правильно копати?
Як ховатись від FPV?
У чому його секрет навчання особового складу і чому “Богдан” не хоче брати до себе у підрозділ СЗЧ?
Письменниця і парамедикиня добровольчого медичного батальйону "Госпітальєри" Олена Герасим'юк про людей літератури, яких вбили росіяни та пам’ять про них.