У цей день ми знайомились зі справжньою "глибинкою" Штирії. Усю дорогу нас супроводжували яблуневі сади.
Символ Штирії
Розпочалось усе із візиту до господарства у мальовничому штирійському селі (хоч Google каже, що це місто) Lingstatten.
Ось такий дворик коло їхньої "хати".
Займаються господарі виробництвом вин, шнапсів, лікерів тощо.
Ось процес
А ось результат
Незважаючи на ранковий час, нам вдалось все це скуштувати! Задоволені і "затарені", поїхали далі в гості до графині.
Замок Герберштайн
Заснований ще у 13ст., хоч і перебудовувався. Увесь цей час знаходиться у власності родини Герберштайнів,, яка проживає там же. Ми просто прийшли у їхній будинок (тобто замок), прослухали історію родини і прогулялись їхніми кімнатами.
Внутрішній дворик замку
Частина кухні
В одній з кімнат
Територія замку займає чималу площу, тут є свій сад і зоопарк з найрізноманітнішими тваринами.
Нагулявши апетит в замку, ми знову поїхали на дегустацію.
Ось тут нам розповіли, як варити пиво, почастували ним разом з обідом, а потім ще дали спробувати їхнього віскі. Пиво тут продають лише на розлив.
Пейзаж, який відкривався з наших столиків.
Далі переїжджаємо у село (чи як у них називають "комуну") Пеллау, щоб відвідати барокову церкву Св. Віта з розкішними розписами, які іноді створюють оптичні ілюзії.
І на завершення здійснюємо прогулянку по Хартберґу, місту з довгою історією, яке вражає спокійним, неметушливим настроєм і в якому, крім нас, туристів, здається, не було. А тут є на що подивитись.
Дворик
Головна площа
Ратуша
Карнер (погребальна капела) біля церкви Св. Мартіна
Фрески всередині (12 ст.)
Один з 7 смертних гріхів: лев – гордість
Так завершився останній день в Австрії, ночівля була вже в Будапешті.
День 13. Дорога додому...
Короткий підсумок того, що тур пропонує «відчути» а Австрії (порядок – довільний):
1) природа: проживання та прогулянки в горах, по льодовику, озерах, водоспадах, ущелинах, парках і садах – неймовірні пейзажі, просто дух перехоплює!
2) мистецтво: архітектура – палаци, замки, монастирі – бароко, готика, романський стиль, модерн; музеї – унікальні колекції артефактів та картин; музика і танці – класична, фолькова, йодлі;
3) культура міста – окремий пункт, бо кожне місто, особливо, якщо воно велике, має свій характер, свою унікальність: 5 ключових міст (5 столиць земель) + дрібніші містечка та комуни; міста вдень і вночі;
4) кухня: традиційні шніцелі, струделі, торти та тістечка, салати з гарбузовою олією, риба, млинці з ягідним соусом, кава, вина, пиво, лікери та віскі – це лише маленька частина того, що ми спробували;
5) купальні: враховуючі пейзажі, вони стали справжнім задоволенням не лише для тіла, а й для душі;
6) церкви: в Австрії розвинута католицька культура, тому є відчуття, що церква – це не лише будівля, а певний духовний осередок, плюс, звичайно, архітектура, фрески, розписи;
7) інше: соляні шахти, можливість пізнати країну зсередини, шопінг.
Цей тур став ідеальним туром зі всіма позитивами автобусних турів і без жодних негативів!
- Переїзди – мінімальні (дорога з Чопа до Відня і назад, але із зупинками в Будапешті на кілька годин туди і ночівлею назад).
- Відповідно безліч часу вивільнилось на прогулянки, огляди, купання, "трапези", концерти, дегустації і т.д.
- Водії – профі (де, як не в горах це відчуєш!).
- Готелі – недалеко від центру або з можливістю туди добратись.
- Прекрасні гіди по маршруту (крім одної) – їх не просто слухаєш, а ловиш кожне слово!
- Продумана програма, яка дозволяє дізнатись максимум про місце, а потім самостійно пізнати його, поблукати і «загубитись» в ньому (по-іншому відчути місце неможливо).
- І безперечно гід-супроводжуючий Слава Ступніков – людина, яка знає про Австрію якщо не все, то дуже багато. Без нього цей тур не уявляю, для мене знаменита австрійська тріада Schnitzel, Strudel, Schnaps перетворилась на тетраду – Schnitzel,Strudel, Schnaps, Stupnikov)))!
І останнє: в цей тур можна їхати знову і знову, в ньому є достатньо "матеріалу" для фізичного, розумового, духовного, психічного, кулінарного і т.д. навантаження і релаксу, а таке не набридає!
SvitlanaT, щиро дякую за таку чудову, емоційну, різнокольорову та різнопланову розповідь про мою улюблену Австрію! Дуже цікаво і пізнавально!
За Вашими підсумками виникло одне питання - а гіди по маршруту проводили екскурсії так би мовити "з голосу" чи видавали навушники? Тому що, якщо хочеться ловити кожне їхнє слово, то коли ж фотографувати всі красоти?! :))
vasyusha, ще на початку туру ми отримали "апарати" з навушниками, з якими ходили на всі екскурсії. Дуже зручно, особливо в церквах і коли хочеться відійти метрів на 50.
Я не была в данном туре, но хотела бы побывать в будущем. А для тех, кто отправляется в путешествие, хотела бы поделиться тем, что еще нужно увидеть в Вене и Зальцбурге (хотя об этих городах туристы знают практически все). Итак, Вена: в нескольких минутах ходбьбы от Хофбурга находится Миноритенкирхе. Зайдите и вы не пожалеет, там находтися точная копия фрески Леонардо Да Винчи "Тайная Вечеря", выполненная в мозаике Джакомо Рафаэли по заказу Наполеона. В Зальцбурге, если будет время, то не поленитесь и посетите Хоэнзальцбург (можно подняться по канатной дороге, а спуститесь, мой совет, пешком). С башен замка открывается красивый вид на город. Там вы сможите посетить музей Марионеток и Военно-исторический музей, увидеть самый старый орган Австрии - Зальцбургский бык. А еще Зальцбург знаменит своими букетами из сухих пряностей (приятно благоухающий сувенир).
В туре на 2016 г есть очень интересное предложение - это возможность посетить Венскую оперу, не только как достопримечательность, но и послушать оперу. Туристам желаю приятных впечатлений!
Вы правы, Vlasta_Kiev, церковь Миноритов заслуживает внимания.) Мы туда иногда с группами заходим. Да и в свободное время ее можно посетить и получить удовольствие копии фрески "Тайная Вечеря", да и вообще от атмосферы в самой церкви. Особо яркие эмоции у меня вызвала нестандартная вечерняя служба в этой церкви. Все наши, кто туда решил зайти после экскурсии, были в восторге.
Музыка везде придает дополнительный шарм городу. Но у Вена и музыка - это просто одно целое.
В этом году в ходе нашей программы "Австрия крупным планом" ценители смогут насладиться оперой великого Джакомо Пуччини "Мадам Баттерфляй". Цена за билет будет варьироваться от 14 до 205 евро, в зависимости от категории. При ограниченном бюджете можно дешево приобрести оставшиеся билеты непосредственно перед спектаклем, либо же взять билеты на стоячие места.
Интересно, что история создания этой оперы началась еще в Лондоне, где Пуччини посетил Театр принца Йоркского, там шла пьеса "Гейша" американского драматурга Давида Беласко. Благодаря этому композитор нашел сюжет для своей новой оперы. Трагическая история юной японской гейши сразу же пленила воображение Пуччини. Либреттисты Иллика и Джакоза легко превратили мелодраму Беласко в либретто под названием "Мадам Баттерфляй" ("Госпожа Бабочка"). Однако сочинение музыки затянулось. Пуччини приходилось часто ездить на репетиции и спектакли своих опер в различные города Италии и за границу. Одновременно, к прежним его увлечениям добавилась еще одна страсть. Он приобрел автомобиль и стал заправским гонщиком. Опасное хобби закончилось печально. В феврале 1903 г., в самый разгар работы над новой партитурой, композитор попал в аварию и сломал себе ногу. Но в конце 1903 г. партитура все же была готова. 17 февраля 1904 г. "Мадам Баттерфляй" увидели зрители миланского театра "Ла Скала". Как ни странно, на этот раз премьера не имела успеха. В зале раздавались свистки, а пресса выражала полное разочарование. Главной причиной провала "Баттерфляй" критики посчитали растянутость обоих актов, непривычную для итальянской аудитории. Пуччини сделал выводы из критики, что не очень типично для творческого человека. Вскоре на свет появилась новая редакция оперы. Обновленная музыкальная драма, поставленная в мае 1904 г. в театре Бреши, полюбилась публике. "Мадам Баттерфляй" начала своё победное шествие по театрам Европы и Америки, которое продолжается и в наши дни.
День 12. Штирія "зсередини".
У цей день ми знайомились зі справжньою "глибинкою" Штирії. Усю дорогу нас супроводжували яблуневі сади.
Символ Штирії
Розпочалось усе із візиту до господарства у мальовничому штирійському селі (хоч Google каже, що це місто) Lingstatten.
Ось такий дворик коло їхньої "хати".
Займаються господарі виробництвом вин, шнапсів, лікерів тощо.
Ось процес
А ось результат
Незважаючи на ранковий час, нам вдалось все це скуштувати! Задоволені і "затарені", поїхали далі в гості до графині.
Замок Герберштайн
Заснований ще у 13ст., хоч і перебудовувався. Увесь цей час знаходиться у власності родини Герберштайнів,, яка проживає там же. Ми просто прийшли у їхній будинок (тобто замок), прослухали історію родини і прогулялись їхніми кімнатами.
Внутрішній дворик замку
Частина кухні
В одній з кімнат
Територія замку займає чималу площу, тут є свій сад і зоопарк з найрізноманітнішими тваринами.
Нагулявши апетит в замку, ми знову поїхали на дегустацію.
Ось тут нам розповіли, як варити пиво, почастували ним разом з обідом, а потім ще дали спробувати їхнього віскі. Пиво тут продають лише на розлив.
Пейзаж, який відкривався з наших столиків.
Далі переїжджаємо у село (чи як у них називають "комуну") Пеллау, щоб відвідати барокову церкву Св. Віта з розкішними розписами, які іноді створюють оптичні ілюзії.
І на завершення здійснюємо прогулянку по Хартберґу, місту з довгою історією, яке вражає спокійним, неметушливим настроєм і в якому, крім нас, туристів, здається, не було. А тут є на що подивитись.
Дворик
Головна площа
Ратуша
Карнер (погребальна капела) біля церкви Св. Мартіна
Фрески всередині (12 ст.)
Один з 7 смертних гріхів: лев – гордість
Так завершився останній день в Австрії, ночівля була вже в Будапешті.
День 13. Дорога додому...
Короткий підсумок того, що тур пропонує «відчути» а Австрії (порядок – довільний):
1) природа: проживання та прогулянки в горах, по льодовику, озерах, водоспадах, ущелинах, парках і садах – неймовірні пейзажі, просто дух перехоплює!
2) мистецтво: архітектура – палаци, замки, монастирі – бароко, готика, романський стиль, модерн; музеї – унікальні колекції артефактів та картин; музика і танці – класична, фолькова, йодлі;
3) культура міста – окремий пункт, бо кожне місто, особливо, якщо воно велике, має свій характер, свою унікальність: 5 ключових міст (5 столиць земель) + дрібніші містечка та комуни; міста вдень і вночі;
4) кухня: традиційні шніцелі, струделі, торти та тістечка, салати з гарбузовою олією, риба, млинці з ягідним соусом, кава, вина, пиво, лікери та віскі – це лише маленька частина того, що ми спробували;
5) купальні: враховуючі пейзажі, вони стали справжнім задоволенням не лише для тіла, а й для душі;
6) церкви: в Австрії розвинута католицька культура, тому є відчуття, що церква – це не лише будівля, а певний духовний осередок, плюс, звичайно, архітектура, фрески, розписи;
7) інше: соляні шахти, можливість пізнати країну зсередини, шопінг.
Цей тур став ідеальним туром зі всіма позитивами автобусних турів і без жодних негативів!
- Переїзди – мінімальні (дорога з Чопа до Відня і назад, але із зупинками в Будапешті на кілька годин туди і ночівлею назад).
- Відповідно безліч часу вивільнилось на прогулянки, огляди, купання, "трапези", концерти, дегустації і т.д.
- Водії – профі (де, як не в горах це відчуєш!).
- Готелі – недалеко від центру або з можливістю туди добратись.
- Прекрасні гіди по маршруту (крім одної) – їх не просто слухаєш, а ловиш кожне слово!
- Продумана програма, яка дозволяє дізнатись максимум про місце, а потім самостійно пізнати його, поблукати і «загубитись» в ньому (по-іншому відчути місце неможливо).
- І безперечно гід-супроводжуючий Слава Ступніков – людина, яка знає про Австрію якщо не все, то дуже багато. Без нього цей тур не уявляю, для мене знаменита австрійська тріада Schnitzel, Strudel, Schnaps перетворилась на тетраду – Schnitzel,Strudel, Schnaps, Stupnikov)))!
І останнє: в цей тур можна їхати знову і знову, в ньому є достатньо "матеріалу" для фізичного, розумового, духовного, психічного, кулінарного і т.д. навантаження і релаксу, а таке не набридає!
SvitlanaT, щиро дякую за таку чудову, емоційну, різнокольорову та різнопланову розповідь про мою улюблену Австрію! Дуже цікаво і пізнавально!
За Вашими підсумками виникло одне питання - а гіди по маршруту проводили екскурсії так би мовити "з голосу" чи видавали навушники? Тому що, якщо хочеться ловити кожне їхнє слово, то коли ж фотографувати всі красоти?! :))
Дякую.
Я не была в данном туре, но хотела бы побывать в будущем. А для тех, кто отправляется в путешествие, хотела бы поделиться тем, что еще нужно увидеть в Вене и Зальцбурге (хотя об этих городах туристы знают практически все). Итак, Вена: в нескольких минутах ходбьбы от Хофбурга находится Миноритенкирхе. Зайдите и вы не пожалеет, там находтися точная копия фрески Леонардо Да Винчи "Тайная Вечеря", выполненная в мозаике Джакомо Рафаэли по заказу Наполеона. В Зальцбурге, если будет время, то не поленитесь и посетите Хоэнзальцбург (можно подняться по канатной дороге, а спуститесь, мой совет, пешком). С башен замка открывается красивый вид на город. Там вы сможите посетить музей Марионеток и Военно-исторический музей, увидеть самый старый орган Австрии - Зальцбургский бык. А еще Зальцбург знаменит своими букетами из сухих пряностей (приятно благоухающий сувенир).
В туре на 2016 г есть очень интересное предложение - это возможность посетить Венскую оперу, не только как достопримечательность, но и послушать оперу. Туристам желаю приятных впечатлений!Вы правы, Vlasta_Kiev, церковь Миноритов заслуживает внимания.) Мы туда иногда с группами заходим. Да и в свободное время ее можно посетить и получить удовольствие копии фрески "Тайная Вечеря", да и вообще от атмосферы в самой церкви. Особо яркие эмоции у меня вызвала нестандартная вечерняя служба в этой церкви. Все наши, кто туда решил зайти после экскурсии, были в восторге.
Музыка везде придает дополнительный шарм городу. Но у Вена и музыка - это просто одно целое.
В этом году в ходе нашей программы "Австрия крупным планом" ценители смогут насладиться оперой великого Джакомо Пуччини "Мадам Баттерфляй". Цена за билет будет варьироваться от 14 до 205 евро, в зависимости от категории. При ограниченном бюджете можно дешево приобрести оставшиеся билеты непосредственно перед спектаклем, либо же взять билеты на стоячие места.
Интересно, что история создания этой оперы началась еще в Лондоне, где Пуччини посетил Театр принца Йоркского, там шла пьеса "Гейша" американского драматурга Давида Беласко. Благодаря этому композитор нашел сюжет для своей новой оперы. Трагическая история юной японской гейши сразу же пленила воображение Пуччини. Либреттисты Иллика и Джакоза легко превратили мелодраму Беласко в либретто под названием "Мадам Баттерфляй" ("Госпожа Бабочка"). Однако сочинение музыки затянулось. Пуччини приходилось часто ездить на репетиции и спектакли своих опер в различные города Италии и за границу. Одновременно, к прежним его увлечениям добавилась еще одна страсть. Он приобрел автомобиль и стал заправским гонщиком. Опасное хобби закончилось печально. В феврале 1903 г., в самый разгар работы над новой партитурой, композитор попал в аварию и сломал себе ногу. Но в конце 1903 г. партитура все же была готова. 17 февраля 1904 г. "Мадам Баттерфляй" увидели зрители миланского театра "Ла Скала". Как ни странно, на этот раз премьера не имела успеха. В зале раздавались свистки, а пресса выражала полное разочарование. Главной причиной провала "Баттерфляй" критики посчитали растянутость обоих актов, непривычную для итальянской аудитории. Пуччини сделал выводы из критики, что не очень типично для творческого человека. Вскоре на свет появилась новая редакция оперы. Обновленная музыкальная драма, поставленная в мае 1904 г. в театре Бреши, полюбилась публике. "Мадам Баттерфляй" начала своё победное шествие по театрам Европы и Америки, которое продолжается и в наши дни.