Відкрите звернення до західних лідерів викликало чималу підтримку, але також і критику. За підтримку дякую від імені спільноти співавторів і співавторок, а критику треба уважно вивчати, що ми зараз і зробимо.
Не буду зупинятися на критиці форми. Набагато цікавіше й важливіше розібратися з критикою по суті. Вона в основному ведеться з трьох позицій, які нижче позначені цифрами.
1) Такі заяви не мають значення, бо все давно вирішено, нас зрадили і злили, про все вже домовлено за нашою спиною.
Якби це було так, ми не побачили би боротьби за фінансову та збройну підтримку України в парламентах наших партнерів. Якби це було так, не було би обміну сигналами між командою Трампа та командою Путіна про готовність чи неготовність до переговорів. Якби це було так, Україна не отримала би на цей 2025 рік необхідних обсягів підтримки. Якби все було так, не було би відтермінування візиту Келлоґа та багатьох інших дрібних дипломатичних сигналів. Якщо подивитися уважно, то видно, що наратив "все давно вирішено" розповсюджує в основному російська пропаганда, щоб деморалізувати українську сторону ще до початку процесу.
2) Наша проблема не в позиції партнерів, а в українській владі. Нема сенсу писати щось партнерам, коли в нас така влада.
Українська влада дійсно не відповідає тому рівню викликів, які стоять перед країною, й демонструє занадто слабкий рівень управління та низьку якість політичних рішень. Але не треба забувати, де ворог. "Ворог не в Кремлі, а на Банковій", -- цю думку нам постійно нав'язує російська пропаганда. Спочатку говорили, що війна триває, бо при владі Порошенко, треба просто його замінити. Нині кажуть, що війна триває, бо при владі Зеленський, треба просто його замінити. За такою логікою, можна припустити, що війна припиниться лише тоді, коли президентом буде Медведчук або "легітимний" Янукович. Але це не принесе Україні мир і відновлення, а навпаки.
Кажуть, що нам потрібна пауза у війні, хай на несправедливих умовах, щоб замінити неспроможну владу на спроможну. Але тут є чимало питань. По-перше, з якого біса росія раптом зробить нам такий подарунок, який їй самій невигідний? По-друге, звідки впевненість, що в час короткого перемир'я та максимального російського втручання можна провести вибори, які завершаться певним результатом і яким суспільство довірятиме? Росії потрібен хаос, і створити його нескладно. Як поводиться росія між двома фазами війни, почитайте в історії чеченських війн. По-третє, де будуть Збройні сили України в час короткого перемир’я -- вдома чи на позиціях? (Нагадаю, йдеться про перемир’я без гарантій безпеки.) Чи зможе взяти участь в таких виборах найбільш заслужена, патріотична й пасіонарна частина громадян -- військовослужбовці? Якщо ні, чим тоді вибори під час короткого перемир’я відрізняються від виборів під час війни? Чи вважатиме суспільство такі вибори чесними? Четверте, зміна влади навіть на більш спроможну не означає негайного покращення управління, скоріше спочатку навпаки, буде організаційний хаос, поки руйнуватиметься стара слабка система й будуватиметься нова краща. Можна, звичайно, нічого не міняти в управлінні, поки не буде досягнутий сталий мир, але в чому тоді полягає зміна влади -- лише у зміні прізвища? Питань багато, відповідей нема. Є відповідь лише на одне питання -- кому це все вигідно.
Найцікавішою є третя критична позиція.
3) Росія є ядерною наддержавою, тож якщо Україна перемагатиме, світ згорить у полум'ї ядерної війни -- Захід цього ніколи не допустить, тож безглуздо просити його про допомогу.
Напевно, тут варто почати з того факту, що СРСР вже в ядерну епоху програв війну в Афганістані та навіть без участі Заходу програв Першу чеченську війну. Імперії зазнають поразок, в тому числі ядерні. Росія зазнавала поразок більше, ніж здобувала перемог.
Однак аргумент про ядерну зброю все одно є вагомим. Раціональне питання полягає в тому, чи росія застосує ядерну зброю з позиції слабкості ("щур, загнаний у кут") чи з позиції сили ("ніхто мене не зупинить"). Для відповіді на це питання потрібна команда аналітиків, що поєднують знання у сфері стратегій безпеки, математичної теорії ігор, ядерних технологій, політичного та військового управління, психології та психіатрії. Протилежні відповіді на це питання породжують протилежні стратегії.
Якщо ядерна зброя буде використана з позиції слабкості -- це означає, що не можна заганяти росію в кут, не можна ескалювати, не можна бити по її вразливостях (а тоді Харківська та Херсонська операції, потоплення крейсеру Москва, удари по Криму, по нафтопереробці, по аеродромах, логістиці, врешті, Курська операція -- це все жахливі стратегічні помилки, які наближають світ до ядерної війни).
Якщо ядерна зброя буде використана з позиції сили -- це означає, навпаки, що для глобальної безпеки та запобіганню ядерній війні треба загнати росію в кут якомога швидше, показати російським елітам слабкість їхньої стратегії та їхнього лідера, розхитати й послабити.
Протилежність поглядів на це ключове стратегічне питання ми можемо спостерігати в будь-якій країні: активні дискусії точаться в США й різних європейських та азіатських країнах, та й у нас. Але як мінімум обидві точки зору мають право на існування -- безумовна істинність першої точки зору, м'яко кажучи, не доведена, а приймати її за аксіому немає жодних підстав.
Вивчення історії трьох років війни свідчить, що стратегія "тільки не треба ескалювати" довела свою хибність. Щоразу, як росія отримувала по зубах, вона не ескалювала, а відступала. Щоразу, як удар по росії скасовувався через страх ескалації, росія наступала й ескалювала.
Але припустимо, що українці смиренно вирішили пожертвувати собою заради миру в усьому світі. Чи буде досягнутий цей мир?
Звернення "Не умиротворяти зло" дає на це питання відповідь вже своєю назвою. Ця назва безпосередньо відсилає до Мюнхенської угоди 1938 року. Логіка тоді була та сама: віддамо агресору бажане, і він заспокоїться. Що було далі, ви знаєте. Через один рік почалася світова війна.
Отримавши Україну як плату за "умиротворення", росія матиме підтвердження, що ядерний шантаж спрацював. Наступна вимога виникне дуже скоро, потім ще і ще. Або треба поступатися до безкінечності, або колись рішуче сказати "ні" й отримати ядерну війну -- але в чому ж тоді сенс української жертви?
Нам пропонують красиве питання "Чи готові ми втягнути весь світ у ядерну війну за свою перемогу над Росією?" Але це питання ґрунтується на хибній логіці, яка передбачає, що перемога над росією неодмінно викликає ядерну війну, а поразка таку війну відвертає. Вище ми розглядали, що перше твердження необґрунтоване, а друге хибне.
Подібні запитання, в яких є приховані завчасні упередження, зазвичай вивчають на першому курсі. "Чи припинили ви щоранку лупцювати вашу дружину?" Ви можете відповісти "так" або "ні", але будь-яка з цих відповідей означатиме, що ви визнаєте лупцювання (так = припинив, ні = не припинив). Єдиний спосіб вийти з пастки -- заперечити саму постановку питання як хибну, як таку, яка ґрунтується на прихованих фальшивих припущеннях.
Але це ще не все. Звідки взялося загалом твердження "якщо Україна перемагатиме, світ згорить у полум'ї ядерної війни"? Чи не приховує воно інше твердження -- що росію неможливо перемогти, бо вона страшна ядерна держава? Хто поширює це твердження? Чи не стара добра російська пропаганда?
В нещодавніх публікаціях є історія про те, що в перші дні війни Лукашенко начебто говорив Зеленському: "Зрозумій, не можна воювати з росіянами". Росіян не можна перемогти, це всі знають. Звідки знають? Так росіяни ж самі й розказали.
Чи не занадто я спрощую, оголошуючи всі неприємні наративи російською пропагандою? На перший погляд так і виглядає. Але давайте подивимося на ці три твердження знову:
-- Україну давно злили, зрадили й кинули напризволяще;
-- головний ворог на Банковій, а не в Кремлі;
-- росію неможливо перемогти, росія завжди перемагає.
У мене прості питання: хто постійно повторює ці тези? Кому вони вигідні?
Якщо хтось постійно повторює тези російської пропаганди, стверджуючи, що робить це заради інтересів України і світу, то все одно, при всій хорошій, добрій і чесній мотивації, на виході маємо повторення російської пропаганди.
Чи допоможе Україні вистояти у війні повторення тез російської пропаганди з найкращими намірами? Сумніваюся.
Нам кажуть, що ми ухиляємося від складного мислення. Складне мислення якраз і полягає в тому, щоб відрефлексувати власну позицію, усвідомити власні приховані припущення, упередження й ментальні пастки. Щоб неупереджено проаналізувати інтереси всіх суб’єктів, їхні стратегії, всі можливі сценарії, виграші та програші всіх сторін. Щоб замість брати щось на віру -- піддати це критичному аналізу. Щоб пам'ятати, що війна -- це шлях обману, як вчив ще Сунь Дзи. Він же вчив перемагати без жодного пострілу -- просто переконавши супротивника, що йому нема за що воювати, що він все одно зазнає поразки, що ворог не там, що навколо зрада, що перемогти неможливо.
Столичний мільйонер, а нині – командир підрозділу БПЛА: як це, покинути яхту, дім, сім’ю і відправитися на війну? Чи змирився чоловік зі смертю, чи може вбити людину і, зрештою, чи вірити у завершення війни? Кореспонденти Радіо Свобода побували в гостях у колишнього столичного забудовника та бізнесмена Іллі Ліфа в 49 окремому штурмовому батальйоні «Карпатська Січ» поблизу фронту .
Чергова крадіжки народної пісні росіянами. «В саду осіннім айстри білі» — український романс XIX століття. Він був надзвичайно популярний до 60-х років вже 20 століття. Про історію пісні, її крадіжку росіянами слухайте у цьому епізоді
Інтерв'ю з директором компанії Skyeton Романом Княженком та директором служби експлуатації та сервісу Skyeton Олексієм "Бульдозером" про розвиток розвідувальних та ударних можливостей БПЛА RAYBIRD. Над чим зараз працює компанія; Розробка ударних дронів та нового корисного навантаження; Сумісність з системами ураження; Експорт БПЛА.
19 сторіччя в історії України стало періодом надзвичайно потужного національного відродження. Це був час коли десятки письменників, істориків та інтелектуалів готували ідейне підґрунтя української держави. Програму, яку вже у 20 сторіччі заходилися втілювати, в тому числі й засобами збройної боротьби, їхні нащадки. Й ця інтелектуальна копітка праця кипіла не тільки у Києві, Харкові або Львові. Осторонь не стояла й Одеса, де в останній чверті 19 сторіччя постала потужна українська громада, яка завдячує своїм піднесенням передусім правникові Михайлові Комарову. У черговому епізоді проєкту «Батьки-засновники» ведучі Наталя Соколенко й Сергій Стуканов поспілкувалися з істориком Ігорем Стамболом про громадського діяча, бібліографа, укладача російсько-українського словника Михайла Комарова. Яким був його внесок в українську справу? Якою була українська Одеса на рубежі 19-20 сторіч? Що таке бібліографія й словникарство, й чому від цих інтелектуальних занять критично залежала доля української справи? Відповіді знайдете у проєкті Українського Радіо «Батьки-засновники».
Вразити ціль та одразу замаскуватись. Це основне завдання артилерійського розрахунку, який перебуває у складі штурмового полку "Цунамі". Військовослужбовці працюють на Торецькому напрямку.
Херсон продовжує перебувати під цілодобовими атаками росіянами. Сьогодні близько 11:00 по місту прилетіли три керовані авіабомби. Попередньо 10 поранених людей, найстаршій з них 85 років.
Між постійними членами Ради Безпеки ООН існує "кругова порука", каже постійний представник України при ООН Сергій Кислиця. Він майже 5 років очолював Постійне представництво України при ООН та багато зусиль витратив на те, щоб пояснювати країнам-членам ООН, чому перебування Росії у кріслі постійного члена Ради Безпеки ООН нелегітимне. Однак, як розповів дипломат, сама система організації створена таким чином, щоби права і повноваження постійних членів ніколи не ставилися під сумнів. Про "кругову поруку" у Радбезі ООН, захист України та очікування від адміністрації Дональда Трампа
Після бойових дій повернутися у мирне життя. Кількість українських військових із діагнозом «неврологічні захворювання, пов’язані зі стресом», поступово зростає. Станом на 2025 рік 29% цих захворювань становить посттравматичний стресовий розлад і ця цифра, за прогнозами експертів буде тільки зростати. У новому відео на каналі Ukrainian Witness розповідаємо як допомогти людям, які повернулися з фронту. Що робити і куди звертатися, якщо не знаєш де знайти себе після війни у мирному житті?
Андрій на позивний Експерт - командир батальйону безпілотних систем "Привид Хортиці". Він - кадровий військовий. На війну потрапив у 2015-му після закінчення навчання в університеті, коли прийшов на строкову службу. Розповідь за посиланням.
Павло Віктор — один із найвідоміших учителів фізики в Україні, а його YouTube-уроки вже підкорили понад мільйон підписників. Чоловік родом з Одеси. Свій канал почав вести російською мовою, після початку повномасштабної війни ролики виходять з українськими субтитрами. Також він регулярно донатить на ЗСУ. Як йому вдається надихати учнів і робити фізику справжньою пригодою? Про це та багато іншого — у нашій розмові з Павлом про кар'єру, викладання і те, як важливо зберігати пристрасть до науки в умовах сучасних викликів.
У сьогоднішньому випуску FEDORIV VLOG — розмова із Всеволодом Кожемяко. До повномасштабної війни засновник аграрного холдингу «Агротрейд» посідав 88 місце серед сотні найбагатших українців за версією Forbes. У 2022 році Всеволод організовував добровольче формування територіальної громади «Хартія», яке переросло в потужну бригаду при Нацгвардії. Дізнайтеся, як багаторічний досвід у бізнесі допомагає на передовій, які виклики довелося долати при створенні «Хартії», і що мотивує боротися за свободу України.
Історія нематеріальної культури стрімко зникає. Щезають села, рустикальні та народні звичаї. В Україні (порівняно з Центральною, Західною, Південною Європою) не так багато історичних обʼєктів, які могли би стати туристичними магнітами міжнародного рівня. І навіть їх майже не відновлюють. Про маловідомі українські пам'ятки й місця та українців у різних куточках країни, їхнє розуміння власної історії, зросійщеність та інколи приреченість на зникнення говоримо з головним дослідником українських @hushchi Володимиром Коханом.
“Історія Без Міфів” – це популярний канал про минуле України та світу без прикрас і фальсифікацій. Експертами наших програм є фахові історики (доктори й кандидати історичних наук, професори, доценти, співробітники наукових інститутів та історичних музеїв), кожен із яких є спеціалістом із конкретної проблематики. Тематика випусків охоплює всі періоди та висвітлює широкий спектр питань: політична, військова, економічна історія, історія міжнародних відносин, історія культури, мистецтв і спорту, біографії видатних особистостей. Мета нашого проєкту – спростування антинаукових міфів, фейків і стереотипів про Україну та українців, поширення суспільного інтересу до історії, гордості за славетне минуле, перемоги й досягнення українського народу, сприяння консолідації українського суспільства, формування позитивного іміджу України й українців.
«Голубой огонек» або головне шоу комуністичної імперії. Як в одному ефірі совєтські пропагандисти зуміли поєднати працівників колгоспів, космонавтів та артистів. Чому ціле десятиліття героєм новорічних вогників був Юрій Гагарін. І що спонукало молодого Іосіфа Кобзона приклеїти бороду та з автоматом в руках заспівати пісеньку про Кубу. Цей дует також збирав повні зали і тішив мільйони людей, а паралельно просував ідею двомовності і тонко висміював українців. Штепсель був розумним та розважливим росіянином, а от Тарапунька таким собі пришелепкуватим суржикомовним дурником-хохлом. Такі наративи роками поширювалися на усю багатомільйонну аудиторію СССР. Останкінська телевежа, як інформаційна голка. Як так сталося, що в часи СССР в українців було лише три канали – Центральне телебачення, що його транслювали з Москви та УТ-1 і УТ-2, мовлення яких здійснювали з Києва. І от на українських каналах головними програмами були «Сільський час» чи «Село і люди», а московський контент був в рази цікавішим. Відповідно українці жадібно споживали навіть відверто пропагандистську маячню, яка розповідала про армію, зброю і усю цю мілітарну романтику совка. Cьогодні маємо надзвичайно цікаву тему. Ми говоримо про зомбоящик СССР або як за допомогою телебачення Кремль творив уніфіковану, безлику і сіру совєтську людину. Обов’язково російськомовну. Все робилося дуже виважено і продумано і дає відповідь на запитання – чому Союз розвалився більш ніж тридцять років тому, а в головах людей, які росли і жил в ньому, досі з ностальгією лунають пісні з «Голубого огонька» і «Песни года».
Полтавська битва – подія, на якій кремлівські пропагандисти досі будують міф про велич росії, адже союзне військо шведського короля Карла ХІІ та українського гетьмана Івана Мазепи програло військам Петра Першого. Але як так вийшло, що українська Полтава перетворилась на «город славы русского оружия», що на одинадцятий рік війни росії проти України там досі стоять російські памʼятники? У новому випуску проєкту «Реальна історія» Акім Галімов розбирався, що насправді сталося під час Полтавської битви, як нам сьогодні варто переосмислити ті події та що робити із слідами російської пропаганди. Висловлюємо щиру подяку за допомогу у підготовці цього епізоду колективу Державного історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви» і особисто директорці Наталії Білан, заступниці директора Людмилі Шендрик та старшому науковому співробітнику Сергію Макаренку. А також представнику Українського інституту Національної пам'яті Олегу Пустовгару.
Пілоти винищувачів мають все необхідне для виживання в екстремальних ситуаціях, наприклад, спеціальний сухпай, сірники, які горять навіть у воді, і навіть сковорідку для приготування їжі. У разі катапультування над водою пілот може врятуватись за допомогою надувного човна, спеціального сигнального буйка і навіть пофарбувати воду навколо себе в яскравий колір.
Як росіяни фабрикують кримінальні справи проти військових ЗСУ? Чому Женевські конвенції не працюють для наших військовополонених? Що повинен знати кожен, хто йде на війну? І як залишатися людиною навіть у найскладніших умовах? Про це все у новому інтервʼю на Армія TV розповідає правозахисник та офіцер ЗСУ – Максим Буткевич, який пробув у полоні 2 роки та 4 місяці. Військовий поділився своїм досвідом: від перших днів у Збройних Силах України до полону на Луганщині, розповів про стратегії виживання в умовах, де закони не працюють, і як відбувалося повернення додому
Комбат 128-ої бригади Роман Стегура про визволення Херсонщини у 2022 році, втрачену квартиру в Ірпені, управління проривами з передових пунктів та успішні операції на запорізькому напрямку. Читати за посиланням.
...Село Червоне, Херсонщина. Я відправив першими туди розвідників і зв’язківців шукати місце під КСП. А їх немає і немає. Я вже переживати почав, чи не сталось чого. Приїжджають. Зв’язківець каже: "Командире, я не винен! Ми як заїхали в село, мене як почали обіймати. Я кажу: я зв’язківець, не піхотинець – приїде піхота, будете їх обіймати. А нас все одно не відпускали!" Цивільні дали нам найбільшу хату і приготували вечерю: картопля, м’ясо... Виявляється, вони віддали крайні свої продукти. Бабуся мала п’ять качок, то трьох зарубала для нас. Так нас зустрічала Херсонщина...
Костянтин та його син Олексій воюють на Херсонському напрямку в складі 124 окремої бригади територіальної оборони морської піхоти. Чоловіки працюють в команді. Олексій за допомогою дрона виявляє розташування російських військових та техніки, а Костянтин — знищує їх. Захисники кажуть, що родинний зв’язок допомагає їм розуміти один одного з пів слова.
Що таке шпигунство по-російськи? Це не тільки агенти, які під виглядом дипломатів сидять в усіх куточках світу та збирають важливу для кремля інформацію, не тільки кілери, які вчиняють замахи на ворогів режиму в різних країнах, а й звичайні попи. Наприкінці 2024 року Швеція нарешті зрозуміла, що російські попи в їхній країні не просто служби проводять, а ще й збирають важливу інформацію про аеропорти та інші стратегічні цілі - для цього росіяни будуть свої храми в пішій доступності від цих об'єктів. А що у нас? Церкви УПЦ МП біля міністерств, аеропортів, стратегічних заводів та лікарень, в яких лікуються політики та генерали. Ситуація далеко не найкраща — про це і говоримо у новому епізоді "Довгої війни" з Олексієм Ковжуном.
Черговий російський обстріл Херсону. Цього разу снаряд влучив на подвірʼя міської багатоповерхівки.
Валерій Пекар
Відкрите звернення до західних лідерів викликало чималу підтримку, але також і критику. За підтримку дякую від імені спільноти співавторів і співавторок, а критику треба уважно вивчати, що ми зараз і зробимо.
Не буду зупинятися на критиці форми. Набагато цікавіше й важливіше розібратися з критикою по суті. Вона в основному ведеться з трьох позицій, які нижче позначені цифрами.
1) Такі заяви не мають значення, бо все давно вирішено, нас зрадили і злили, про все вже домовлено за нашою спиною.
Якби це було так, ми не побачили би боротьби за фінансову та збройну підтримку України в парламентах наших партнерів. Якби це було так, не було би обміну сигналами між командою Трампа та командою Путіна про готовність чи неготовність до переговорів. Якби це було так, Україна не отримала би на цей 2025 рік необхідних обсягів підтримки. Якби все було так, не було би відтермінування візиту Келлоґа та багатьох інших дрібних дипломатичних сигналів. Якщо подивитися уважно, то видно, що наратив "все давно вирішено" розповсюджує в основному російська пропаганда, щоб деморалізувати українську сторону ще до початку процесу.
2) Наша проблема не в позиції партнерів, а в українській владі. Нема сенсу писати щось партнерам, коли в нас така влада.
Українська влада дійсно не відповідає тому рівню викликів, які стоять перед країною, й демонструє занадто слабкий рівень управління та низьку якість політичних рішень. Але не треба забувати, де ворог. "Ворог не в Кремлі, а на Банковій", -- цю думку нам постійно нав'язує російська пропаганда. Спочатку говорили, що війна триває, бо при владі Порошенко, треба просто його замінити. Нині кажуть, що війна триває, бо при владі Зеленський, треба просто його замінити. За такою логікою, можна припустити, що війна припиниться лише тоді, коли президентом буде Медведчук або "легітимний" Янукович. Але це не принесе Україні мир і відновлення, а навпаки.
Кажуть, що нам потрібна пауза у війні, хай на несправедливих умовах, щоб замінити неспроможну владу на спроможну. Але тут є чимало питань. По-перше, з якого біса росія раптом зробить нам такий подарунок, який їй самій невигідний? По-друге, звідки впевненість, що в час короткого перемир'я та максимального російського втручання можна провести вибори, які завершаться певним результатом і яким суспільство довірятиме? Росії потрібен хаос, і створити його нескладно. Як поводиться росія між двома фазами війни, почитайте в історії чеченських війн. По-третє, де будуть Збройні сили України в час короткого перемир’я -- вдома чи на позиціях? (Нагадаю, йдеться про перемир’я без гарантій безпеки.) Чи зможе взяти участь в таких виборах найбільш заслужена, патріотична й пасіонарна частина громадян -- військовослужбовці? Якщо ні, чим тоді вибори під час короткого перемир’я відрізняються від виборів під час війни? Чи вважатиме суспільство такі вибори чесними? Четверте, зміна влади навіть на більш спроможну не означає негайного покращення управління, скоріше спочатку навпаки, буде організаційний хаос, поки руйнуватиметься стара слабка система й будуватиметься нова краща. Можна, звичайно, нічого не міняти в управлінні, поки не буде досягнутий сталий мир, але в чому тоді полягає зміна влади -- лише у зміні прізвища? Питань багато, відповідей нема. Є відповідь лише на одне питання -- кому це все вигідно.
Найцікавішою є третя критична позиція.
3) Росія є ядерною наддержавою, тож якщо Україна перемагатиме, світ згорить у полум'ї ядерної війни -- Захід цього ніколи не допустить, тож безглуздо просити його про допомогу.
Напевно, тут варто почати з того факту, що СРСР вже в ядерну епоху програв війну в Афганістані та навіть без участі Заходу програв Першу чеченську війну. Імперії зазнають поразок, в тому числі ядерні. Росія зазнавала поразок більше, ніж здобувала перемог.
Однак аргумент про ядерну зброю все одно є вагомим. Раціональне питання полягає в тому, чи росія застосує ядерну зброю з позиції слабкості ("щур, загнаний у кут") чи з позиції сили ("ніхто мене не зупинить"). Для відповіді на це питання потрібна команда аналітиків, що поєднують знання у сфері стратегій безпеки, математичної теорії ігор, ядерних технологій, політичного та військового управління, психології та психіатрії. Протилежні відповіді на це питання породжують протилежні стратегії.
Якщо ядерна зброя буде використана з позиції слабкості -- це означає, що не можна заганяти росію в кут, не можна ескалювати, не можна бити по її вразливостях (а тоді Харківська та Херсонська операції, потоплення крейсеру Москва, удари по Криму, по нафтопереробці, по аеродромах, логістиці, врешті, Курська операція -- це все жахливі стратегічні помилки, які наближають світ до ядерної війни).
Якщо ядерна зброя буде використана з позиції сили -- це означає, навпаки, що для глобальної безпеки та запобіганню ядерній війні треба загнати росію в кут якомога швидше, показати російським елітам слабкість їхньої стратегії та їхнього лідера, розхитати й послабити.
Протилежність поглядів на це ключове стратегічне питання ми можемо спостерігати в будь-якій країні: активні дискусії точаться в США й різних європейських та азіатських країнах, та й у нас. Але як мінімум обидві точки зору мають право на існування -- безумовна істинність першої точки зору, м'яко кажучи, не доведена, а приймати її за аксіому немає жодних підстав.
Вивчення історії трьох років війни свідчить, що стратегія "тільки не треба ескалювати" довела свою хибність. Щоразу, як росія отримувала по зубах, вона не ескалювала, а відступала. Щоразу, як удар по росії скасовувався через страх ескалації, росія наступала й ескалювала.
Але припустимо, що українці смиренно вирішили пожертвувати собою заради миру в усьому світі. Чи буде досягнутий цей мир?
Звернення "Не умиротворяти зло" дає на це питання відповідь вже своєю назвою. Ця назва безпосередньо відсилає до Мюнхенської угоди 1938 року. Логіка тоді була та сама: віддамо агресору бажане, і він заспокоїться. Що було далі, ви знаєте. Через один рік почалася світова війна.
Отримавши Україну як плату за "умиротворення", росія матиме підтвердження, що ядерний шантаж спрацював. Наступна вимога виникне дуже скоро, потім ще і ще. Або треба поступатися до безкінечності, або колись рішуче сказати "ні" й отримати ядерну війну -- але в чому ж тоді сенс української жертви?
Нам пропонують красиве питання "Чи готові ми втягнути весь світ у ядерну війну за свою перемогу над Росією?" Але це питання ґрунтується на хибній логіці, яка передбачає, що перемога над росією неодмінно викликає ядерну війну, а поразка таку війну відвертає. Вище ми розглядали, що перше твердження необґрунтоване, а друге хибне.
Подібні запитання, в яких є приховані завчасні упередження, зазвичай вивчають на першому курсі. "Чи припинили ви щоранку лупцювати вашу дружину?" Ви можете відповісти "так" або "ні", але будь-яка з цих відповідей означатиме, що ви визнаєте лупцювання (так = припинив, ні = не припинив). Єдиний спосіб вийти з пастки -- заперечити саму постановку питання як хибну, як таку, яка ґрунтується на прихованих фальшивих припущеннях.
Але це ще не все. Звідки взялося загалом твердження "якщо Україна перемагатиме, світ згорить у полум'ї ядерної війни"? Чи не приховує воно інше твердження -- що росію неможливо перемогти, бо вона страшна ядерна держава? Хто поширює це твердження? Чи не стара добра російська пропаганда?
В нещодавніх публікаціях є історія про те, що в перші дні війни Лукашенко начебто говорив Зеленському: "Зрозумій, не можна воювати з росіянами". Росіян не можна перемогти, це всі знають. Звідки знають? Так росіяни ж самі й розказали.
Чи не занадто я спрощую, оголошуючи всі неприємні наративи російською пропагандою? На перший погляд так і виглядає. Але давайте подивимося на ці три твердження знову:
-- Україну давно злили, зрадили й кинули напризволяще;
-- головний ворог на Банковій, а не в Кремлі;
-- росію неможливо перемогти, росія завжди перемагає.
У мене прості питання: хто постійно повторює ці тези? Кому вони вигідні?
Якщо хтось постійно повторює тези російської пропаганди, стверджуючи, що робить це заради інтересів України і світу, то все одно, при всій хорошій, добрій і чесній мотивації, на виході маємо повторення російської пропаганди.
Чи допоможе Україні вистояти у війні повторення тез російської пропаганди з найкращими намірами? Сумніваюся.
Нам кажуть, що ми ухиляємося від складного мислення. Складне мислення якраз і полягає в тому, щоб відрефлексувати власну позицію, усвідомити власні приховані припущення, упередження й ментальні пастки. Щоб неупереджено проаналізувати інтереси всіх суб’єктів, їхні стратегії, всі можливі сценарії, виграші та програші всіх сторін. Щоб замість брати щось на віру -- піддати це критичному аналізу. Щоб пам'ятати, що війна -- це шлях обману, як вчив ще Сунь Дзи. Він же вчив перемагати без жодного пострілу -- просто переконавши супротивника, що йому нема за що воювати, що він все одно зазнає поразки, що ворог не там, що навколо зрада, що перемогти неможливо.
Вчення старого майстра актуальне дотепер.
Малюнок Нікіта Тітов.
Запоріжжя знов під російським вогнем. Внаслідок атаки 13 людей загинуло, 113 людей дістали поранень.
Інтерв'ю з директором компанії Skyeton Романом Княженком та директором служби експлуатації та сервісу Skyeton Олексієм "Бульдозером" про розвиток розвідувальних та ударних можливостей БПЛА RAYBIRD. Над чим зараз працює компанія; Розробка ударних дронів та нового корисного навантаження; Сумісність з системами ураження; Експорт БПЛА.
Вразити ціль та одразу замаскуватись. Це основне завдання артилерійського розрахунку, який перебуває у складі штурмового полку "Цунамі". Військовослужбовці працюють на Торецькому напрямку.
Херсон продовжує перебувати під цілодобовими атаками росіянами. Сьогодні близько 11:00 по місту прилетіли три керовані авіабомби. Попередньо 10 поранених людей, найстаршій з них 85 років.
Після бойових дій повернутися у мирне життя. Кількість українських військових із діагнозом «неврологічні захворювання, пов’язані зі стресом», поступово зростає. Станом на 2025 рік 29% цих захворювань становить посттравматичний стресовий розлад і ця цифра, за прогнозами експертів буде тільки зростати. У новому відео на каналі Ukrainian Witness розповідаємо як допомогти людям, які повернулися з фронту. Що робити і куди звертатися, якщо не знаєш де знайти себе після війни у мирному житті?
Андрій на позивний Експерт - командир батальйону безпілотних систем "Привид Хортиці". Він - кадровий військовий. На війну потрапив у 2015-му після закінчення навчання в університеті, коли прийшов на строкову службу. Розповідь за посиланням.
У сьогоднішньому випуску FEDORIV VLOG — розмова із Всеволодом Кожемяко. До повномасштабної війни засновник аграрного холдингу «Агротрейд» посідав 88 місце серед сотні найбагатших українців за версією Forbes. У 2022 році Всеволод організовував добровольче формування територіальної громади «Хартія», яке переросло в потужну бригаду при Нацгвардії. Дізнайтеся, як багаторічний досвід у бізнесі допомагає на передовій, які виклики довелося долати при створенні «Хартії», і що мотивує боротися за свободу України.
Цивільні та війна. Спогади мешканки села Заводи Ізюмського району про перші дні повномасштабної війни.
Історія нематеріальної культури стрімко зникає. Щезають села, рустикальні та народні звичаї. В Україні (порівняно з Центральною, Західною, Південною Європою) не так багато історичних обʼєктів, які могли би стати туристичними магнітами міжнародного рівня. І навіть їх майже не відновлюють. Про маловідомі українські пам'ятки й місця та українців у різних куточках країни, їхнє розуміння власної історії, зросійщеність та інколи приреченість на зникнення говоримо з головним дослідником українських @hushchi Володимиром Коханом.
“Історія Без Міфів” – це популярний канал про минуле України та світу без прикрас і фальсифікацій. Експертами наших програм є фахові історики (доктори й кандидати історичних наук, професори, доценти, співробітники наукових інститутів та історичних музеїв), кожен із яких є спеціалістом із конкретної проблематики. Тематика випусків охоплює всі періоди та висвітлює широкий спектр питань: політична, військова, економічна історія, історія міжнародних відносин, історія культури, мистецтв і спорту, біографії видатних особистостей. Мета нашого проєкту – спростування антинаукових міфів, фейків і стереотипів про Україну та українців, поширення суспільного інтересу до історії, гордості за славетне минуле, перемоги й досягнення українського народу, сприяння консолідації українського суспільства, формування позитивного іміджу України й українців.
Комбат 128-ої бригади Роман Стегура про визволення Херсонщини у 2022 році, втрачену квартиру в Ірпені, управління проривами з передових пунктів та успішні операції на запорізькому напрямку. Читати за посиланням.
...Село Червоне, Херсонщина. Я відправив першими туди розвідників і зв’язківців шукати місце під КСП. А їх немає і немає. Я вже переживати почав, чи не сталось чого. Приїжджають. Зв’язківець каже: "Командире, я не винен! Ми як заїхали в село, мене як почали обіймати. Я кажу: я зв’язківець, не піхотинець – приїде піхота, будете їх обіймати. А нас все одно не відпускали!" Цивільні дали нам найбільшу хату і приготували вечерю: картопля, м’ясо... Виявляється, вони віддали крайні свої продукти. Бабуся мала п’ять качок, то трьох зарубала для нас. Так нас зустрічала Херсонщина...
Костянтин та його син Олексій воюють на Херсонському напрямку в складі 124 окремої бригади територіальної оборони морської піхоти. Чоловіки працюють в команді. Олексій за допомогою дрона виявляє розташування російських військових та техніки, а Костянтин — знищує їх. Захисники кажуть, що родинний зв’язок допомагає їм розуміти один одного з пів слова.