Військовослужбовець Борис від початку повномасштабної війни служить у складі 153 окремого батальйону 117 бригади ТРО. Після поранення на Бахмутському напрямку й тривалого відновлення, він повернувся у військо й тепер удосконалює FPV-дрони.
Рівно 30 років тому було укладено міжнародну угоду "Memorandum on Security Assurances in connection with Ukraine's accession to the Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons", широко відому громадськості як Будапештський меморандум.
За Будапештським меморандумом США, рф і Велика Британія взяли на себе зобов'язання виступити безпековими гарантами України у разі агресії проти нашої держави. Натомість Україна відмовлялася від свого ядерного статусу. Підлягали знищенню носії ядерної зброї, зокрема, і літаки дальньої бомбардувальної авіації (бекфайєри).
Фактична ліквідація літаків розпочалася у 1998 р. Перша частина програми тривала з 1998 по 2001 рр. і передбачала знищення літаків Ту-95МС та Ту-160, а також крилатих ракет Х-55.
Разом із тим, за міжурядовими домовленостями у 1999 р. Україна передала рф 8 літаків Ту-160, 3 літаки Ту-95МС, а також 581 крилату ракету Х-55 у якості компенсації за спожитий природний газ.
В ході другої фази програми (2002-2007) передбачалося знищення літаків Ту-22М, учбово-тренувальних літаків до них Ту-134 УБЛ та протичовнових літаків Ту-142.
В ході програми роззброєння України відмовилася від:
19 літаків Ту-160;
10 літаків Ту-142;
30 літаків Ту-95МС;
19 літаків Ту-22М2;
1068 ракет Х-55;
38 літаків Ту-22М3;
6 літаків Ту-134УБЛ;
423 ракети Х-22.
У нашому музеї знаходиться унікальне зібрання шильдів знищених літаків. Ця частина експозиції є гірким нагадуванням того факту, наскільки Україна неухитно слідує своїм міжнародним зобов'язанням, і того, від якого воєнного потенціалу вона відмовилась в 1994 р. на ранньому етапі утвердження молодої держави на міжнародній арені. Це промовиста експозиція, важлива для показу сучасним decision-makers країн-союзниць України у протистоянні російській агресії.
Серед літаків, які підлягали ліквідації, 9 потрапили до музеїв України у демілітаризованому вигляді та, звичайно, без двигунів. 4 з цих експонатів-бекфайєрів знаходяться у нашому музеї.
На початку своєї Незалежності Україна мала третій в світі арсенал ядерної зброї. Погодьтеся, зараз це був би неабиякий аргумент у протистоянні з Росією. Але, як казав Леонід Кравчук, маємо те, що маємо: ядерні боєголовки, ракети і бомбардувальники в ліпшому випадку були обміняні на дешевий газ, а то і просто віддані. І не кому-небудь, а Російській Федерації!
2011 рік. У Гугл-трендс: що українці гуглять на Різдво та новий рік? Дєд Мароз російською. Навіть в Галичині та на Волині.
2013 рік. Святий Миколай "відвоював" Львівську та Франківську області. Тернопілля трохи опирається і гуглить Діда Мороза.
2014 рік. Святий Миколай далі панує в двох галицьких областях. Дєд Мароз програє Діду Морозу Волинь.
2017 рік. Святий Миколай опанував усю Галичину та Східну Волинь.
2018 рік. Дєд Мароз втратив Хмельниччину.
2019 рік. Святий Миколай відвоював у Дєда Мароза Гличину, Волинь, Буковину, Вінничину.
2020 рік. Величезний прорив на Схід! Святий Миколай просувається на Західне Полісся, та Шевчекнків Край. Але на Західній Волині та Буковині люди знову гуглять Діда Мороза.
І що ви думаєте, що далі буде? Хто перемогатиме: Святий Миколай, чи Дєд Мароз?
2021 рік. Політика "Какая разніца як називається вулиця, аби вона була заасфальтована та освітлена" зіграла свою роль: Дєд Мароз повернувся на кордон між СРСР та Польщею і Румунією у 1939 року.
2023 рік. Російські ракети переконали значну частину українців, що Святий Миколай - краще! Але решта території і далі окупована Дєдами Марозами.
У жовтні 2024 року Сили оборони України залишили населений пункт Селидове. Місто в Донецькій області опинилося у повному оточенні російських військ. В останні дні на позиціях залишалися мінометники бригади Національної гвардії "Кара-даг". Команда Ukrainian Witness зустрілася з бійцями, які виходили з міста в умовах тотального оточення. Про унікальну операцію ЗСУ, умови в яких знаходилося бійці і героїзм, що врятував усіх оборонців Селидового - дивіться у відео.
Батальйон безпілотних авіасистем 36 окремої бригади морської піхоти створили близько півтора місяця тому. Це дозволяє ефективніше виконувати роботу, говорить командир батальйону з позивним Ганс. Нині вони з допомогою безпілотників боронять українське прикордоння.
У документальному проєкті “Війна за ідентичність” через історії митців показано, як росія привласнювала, забороняла та знищувала українську культурну спадщину. Наша боротьба за ідентичність триває і досі, тому так важливо дослідити цей шлях із самого початку.
Історія водолазів 73-го Морського Центру ССО, які виконують операції в найважчих умовах російсько-української війни – від підводних цілей до нічних місій у Чорному морі.
Ян Макгрегор – військовий, який повернувся з-за кордону, щоб стати на захист України. У інтервʼю він ділиться своїм досвідом: від перших бойових виходів і сильних обстрілів до поранення та евакуації. Ян також розповідає про жарти на фронті, роль патронатної служби і свої мотиви вступу до Третьої штурмової бригади.
До повномасштабного нападу росії він не служив строкову службу та не планував бути в армії. Працював менеджером із закупівлі запчастин для кавових автоматів і кавового обладнання. Однак на початку вторгнення пішов до військкомату. Нині Олександр на позивний Їжачок є головним сержантом взводу БПЛА 5-ої ОШБр. Розповідь за посиланням.
Найстрашніший спогад Світлани Жигіль – порожня камера в окупованому селі, і ліжко, на якому гнили рештки людини. Неповні два місяці полону стали суцільним жахіттям для жінки. Світлану били так, що травмували хребет. Іноді полонена закривала вуха руками. Аби не чути чоловічі крики, які доносилися з катівні. Тоді здавалося, що не витримає… Та рятувала думка про дітей, яких її батьки вивозили саме з Маріуполя. Найгірші спогади Тетяни про полон – це жахлива їжа та вода з дохлими жабами. Але попри всі жахіття, жінка пишається, що вороги її не зламали. Вона пережила катування електрошокером, побої, холод, голод, але дала собі слово, що не буде плакати перед ворогами. Оця її затятість помітна навіть після звільнення. Коли рідний син просльозився – Тетяна трималася. Її логіка проста – вона жива, то чого бідкатися? Попереду ще багато роботи, адже треба звільняти усіх, хто залишився у полоні. І тільки після цього можна буде видихнути і поплакати. Рівно за місяць до повномасштабного вторгнення Галина Сапсай опинилася на ротації під Маріуполем. З перших днів її загін перебував на «Азовсталі». Найстрашніші місяці її життя – березень, квітень, травень 2022 року. Розбомблені укриття та зруйновані життя. Існування під цілодобовими прильотами. Одинадцятого травня російська бомба пробила бункер, в якому перебували захисники. І знищила всі запасні виходи. Вибиралися з пекла вентиляційною шахтою. А далі – полон і знущання: у камері бранцям заборонялося лежати та сидіти. Цілий день виснажені захисниці Маріуполя мали проводити на ногах. І лише мрії про свободу надавали наснаги у неволі. Святослав, 3-місячний син Анни Зайцевої був наймолодшим у бункері заводу «Азовсталь». Довгих два місяці родина провела у підземеллі разом з іншими цивільними. Аня розігрівала суміш для дитини на свічках, а російські літаки бомбили сховище, де рятувалися 75 мирних жителів. Бункер ледь не став братською могилою. Під час однієї зі спроб евакуації важка бомба впала на п'ятиповерхівку над бомбосховищем. Наступну бомбу укриття б не витримало. Ми маємо знати історії жінок Азовсталі і пам'ятати, які жахи вони пройшли !
Після розпаду СРСР в Україні залишився великий парк стратегічної авіації, яка була носієм ядерної зброї. Але доля найновіших на той момент бомбардувальників виявилася невтішною. Міжнародні угоди, ініційовані США та Росією, звели нанівець весь стратегічний авіаційний потенціал країни. Куди подівся парк авіації і чому так сталося, що українські міста зараз бомбардують літаки та ракети, які колись були українськими?
Військовослужбовець Борис від початку повномасштабної війни служить у складі 153 окремого батальйону 117 бригади ТРО. Після поранення на Бахмутському напрямку й тривалого відновлення, він повернувся у військо й тепер удосконалює FPV-дрони.
Державний музей авіації ім О.К. Антонова
8 год ·
За Будапештським меморандумом США, рф і Велика Британія взяли на себе зобов'язання виступити безпековими гарантами України у разі агресії проти нашої держави. Натомість Україна відмовлялася від свого ядерного статусу. Підлягали знищенню носії ядерної зброї, зокрема, і літаки дальньої бомбардувальної авіації (бекфайєри).
Фактична ліквідація літаків розпочалася у 1998 р. Перша частина програми тривала з 1998 по 2001 рр. і передбачала знищення літаків Ту-95МС та Ту-160, а також крилатих ракет Х-55.
Разом із тим, за міжурядовими домовленостями у 1999 р. Україна передала рф 8 літаків Ту-160, 3 літаки Ту-95МС, а також 581 крилату ракету Х-55 у якості компенсації за спожитий природний газ.
В ході другої фази програми (2002-2007) передбачалося знищення літаків Ту-22М, учбово-тренувальних літаків до них Ту-134 УБЛ та протичовнових літаків Ту-142.
В ході програми роззброєння України відмовилася від:
19 літаків Ту-160;
10 літаків Ту-142;
30 літаків Ту-95МС;
19 літаків Ту-22М2;
1068 ракет Х-55;
38 літаків Ту-22М3;
6 літаків Ту-134УБЛ;
423 ракети Х-22.
У нашому музеї знаходиться унікальне зібрання шильдів знищених літаків. Ця частина експозиції є гірким нагадуванням того факту, наскільки Україна неухитно слідує своїм міжнародним зобов'язанням, і того, від якого воєнного потенціалу вона відмовилась в 1994 р. на ранньому етапі утвердження молодої держави на міжнародній арені. Це промовиста експозиція, важлива для показу сучасним decision-makers країн-союзниць України у протистоянні російській агресії.
Серед літаків, які підлягали ліквідації, 9 потрапили до музеїв України у демілітаризованому вигляді та, звичайно, без двигунів. 4 з цих експонатів-бекфайєрів знаходяться у нашому музеї.
Oleksandr Zinchenko про українські пошукові тренди.
2011 рік. У Гугл-трендс: що українці гуглять на Різдво та новий рік? Дєд Мароз російською. Навіть в Галичині та на Волині.
2013 рік. Святий Миколай "відвоював" Львівську та Франківську області. Тернопілля трохи опирається і гуглить Діда Мороза.
2014 рік. Святий Миколай далі панує в двох галицьких областях. Дєд Мароз програє Діду Морозу Волинь.
2017 рік. Святий Миколай опанував усю Галичину та Східну Волинь.
2018 рік. Дєд Мароз втратив Хмельниччину.
2019 рік. Святий Миколай відвоював у Дєда Мароза Гличину, Волинь, Буковину, Вінничину.
2020 рік. Величезний прорив на Схід! Святий Миколай просувається на Західне Полісся, та Шевчекнків Край. Але на Західній Волині та Буковині люди знову гуглять Діда Мороза.
І що ви думаєте, що далі буде? Хто перемогатиме: Святий Миколай, чи Дєд Мароз?
2021 рік. Політика "Какая разніца як називається вулиця, аби вона була заасфальтована та освітлена" зіграла свою роль: Дєд Мароз повернувся на кордон між СРСР та Польщею і Румунією у 1939 року.
2023 рік. Російські ракети переконали значну частину українців, що Святий Миколай - краще! Але решта території і далі окупована Дєдами Марозами.
У жовтні 2024 року Сили оборони України залишили населений пункт Селидове. Місто в Донецькій області опинилося у повному оточенні російських військ. В останні дні на позиціях залишалися мінометники бригади Національної гвардії "Кара-даг". Команда Ukrainian Witness зустрілася з бійцями, які виходили з міста в умовах тотального оточення. Про унікальну операцію ЗСУ, умови в яких знаходилося бійці і героїзм, що врятував усіх оборонців Селидового - дивіться у відео.
Батальйон безпілотних авіасистем 36 окремої бригади морської піхоти створили близько півтора місяця тому. Це дозволяє ефективніше виконувати роботу, говорить командир батальйону з позивним Ганс. Нині вони з допомогою безпілотників боронять українське прикордоння.
Ольга Айвазовська, голова правління Громадянської мережі ОПОРА: «Мудрість полягає в тому, щоб зберігати себе всередині і назовні».
Грузія і «сторожові пси демократії»
травма і «відчуття згвалтованого народу»
«всі реформи потрібно робити разом з народом»
російські важелі в Молдові і Білорусі
партії миру і рука москви
«біженцем чи громадянином»: (ро)з'єднані?
жінки і відкладені плани на другу дитину
закордон: впливові діти українських батьків
наші люди всюди: ірландський приклад
найдражливіше питання - не армія, мова, віра?
самотність: яка група відчуває найбільше?
срачі і кліпове мислення
нові загрози і «прокляття малих країн»
що найбільше хвилює?
У документальному проєкті “Війна за ідентичність” через історії митців показано, як росія привласнювала, забороняла та знищувала українську культурну спадщину. Наша боротьба за ідентичність триває і досі, тому так важливо дослідити цей шлях із самого початку.
До повномасштабного нападу росії він не служив строкову службу та не планував бути в армії. Працював менеджером із закупівлі запчастин для кавових автоматів і кавового обладнання. Однак на початку вторгнення пішов до військкомату. Нині Олександр на позивний Їжачок є головним сержантом взводу БПЛА 5-ої ОШБр. Розповідь за посиланням.