На Драгобраті були вже восьмий сезон. Цього разу запізно кинулись і в улюбленому місті все було зайнято. Оселились у «Юлії». Загальні враження дуже неоднозначні. Здавалось би, номер у нас був досить просторий як на двох, досить тепло (електричний конвектор відпрацьовує), вода гаряча завжди, є де сушити одяг, при зникненні електрики на Драгобраті – вмикають дизель-генератор, до підйомників недалеко, ну а про красу природи мовчу, бо то не є заслуга господарів. Досить привітний персонал, хоча Зоряна затиснена в якісь рамки, але то не її провина. Господарі позиціонують свій готель так, ніби у них він зірковий, з якимись непорушними правилами, а як на мене, таким досить невеличким садибам більш личить домашній прийом, коли ти знаєш господарів особисто, тобі раді і ти приїздиш як до добрих знайомих. Але то таке, обирати господарям, кого вони хочуть бачити: клієнтів чи гостей.
Ще з великих плюсів, як для мене, то тенісний стіл. Так добре провів час. Незважаючи на втому від спусків, пограти в настільний теніс було дуже приємно.
Тепер по проблемних питаннях. Коли ти приїздиш майже опівночі, а в тебе з порога після привітання одразу вимагають гроші то не є нормально. Ти ще й номера не бачив, зморений після півторадобової подорожі, да і взагалі куди ти подінешся до ранку, тим більше як мінімум за добу вже сплачено. І взагалі, на ніч гроші якось брати…
Але це до розмови, гість я чи клієнт і до Зоряни жодної претензії. Ми розуміємо, що то вимога адміністрації (а є таке бажання, щоб то була не адміністрація, а привітні господарі).
Також щодо сталого правила виселення до 12 дня. Все це нормально та вірно, але для великих готелів. Думаю, що в таких готелях мала би бути більш гнучка система. Насправді до Ясенів не так багато чого ходить. І досить велика кількість люду прибуває потягом Львів-Рахів і така ж кількість на ньому їде в бік Львова. Чому б для таких гостей не запропонувати інший час вселення-виселення. Тому тільки що є сталі правила? Чи просто нема бажання відслідковувати такі «дрібниці»? А ось реально куди діватись гостям? Останній день кататись теж є бажання. Я повинен винести кудись речі до катання, відкататись, помитись, посушитись, десь провести час до десятої вечора. Якось це не гостинно. Добре, що в передостанній вечір вдалось домовитись з Валентиною за додаткові гроші лишитись до вечора, інакше навіть не знаю як би це все виглядало.
Ще був такий недолік в нашому номері: тхнуло зі стоку в піддоні. Може то хвороба останнього поверху. Ми вирішили досить просто: набирали трохи води в піддон при закритому стоці, але з ци щось треба робити. У вас там скоріш за все забита труба вихлопу на даху.
Та все це дрібниці, а от те, що перекреслює всі плюси, так це годування. Ні, насправді, я знаю що таке закарпатська кухня, да і наша українська кухня взагалі. Так ось те, що нам пропонували у Юлії то просто знущання з національної кухні, ну і просто з наших шлунків. Гості приїздять на Драгобрат не в карти грати, тобто витрачають досить багато енергії. За п’ять діб нам дали більш-менш нормальну їжу одного разу. Дуже мало м’яса, мало що взагалі смачне, порції досить скудні, виходиш з їдальні напівголодний. Одного дня взагалі, як знущання – пустий «капустнік». То був такий день, як я потім зрозумів, коли Олега не було в готелі. При чому я реально чув іншого дня, як чоловік поруч товаришу казав, що він наївся та все було смачно. Я був реально здивований.
Але як на мене, то кухарів треба змінювати. При чому люди вони добрі, привітні, йдуть на зустріч, але, вибачте готувати не вміють, щоб не подумати нічого поганого.
Dragobrat was in its eighth season. This time they rushed late and everything was busy in my favorite city. Settled in the "Julia". The general impression is very ambiguous. It would seem that our room was quite spacious for two, warm enough (electric convector works), the water is always hot, there is a place to dry clothes, when the electricity goes out on Dragobrat - turn on the diesel generator to the lifts nearby, well, about the beauty of nature I am silent, because it is not the merit of the owners. Quite friendly staff, although Zoryana is confined to some limits, but it's not her fault. The owners position their hotel as if it were a star hotel, with some inviolable rules, and in my opinion, such rather small houses are more suitable for a home reception, when you know the owners personally, you are happy and you come as good friends. But that's it, the hosts choose who they want to see: customers or guests.
Another big plus, for me, is the tennis table. Had a great time. Despite the fatigue from the descents, it was very nice to play table tennis.
Now on to the problematic issues. When you arrive almost at midnight, and you are demanded from the doorstep immediately after the greeting, it is not normal. You haven't seen the number yet, exhaustion after a day and a half of travel, and in general, wherever you go in the morning, the more at least a day has already been paid. And in general, to take money for the night somehow.
But it's a matter of conversation, guest or client, and no complaints to Zoryana. We understand that this is a requirement of the administration (and there is a desire that it should not be the administration, but friendly hosts).
Also regarding the permanent rule of eviction for up to 12 days. All this is normal and correct, but for large hotels. I think that such hotels should have a more flexible system. In fact, there is not much to go to Ash.
And quite a large number of people arrive by train Lviv-Rakhiv and the same number on it goes to Lviv. Why not offer another hour of resettlement for such guests. So what are the current rules? Is there simply no desire to keep track of such "little things"? But really where to go guests? The last day to ride is also a desire. I have to take things somewhere for skating, skate, wash, dry, spend an hour until ten in the evening. Somehow it's not hospitable. It's good that on the penultimate night I managed to agree with Valentina for extra money to get rid of it in the evening, otherwise I don't even know what it would look like.
There was another drawback in our room: it smelled of drain in the pan. Maybe it's a disease of the top floor. We decided quite simply: we collected a little water in the pan with the drain closed, but something needs to be done about it. You probably have a clogged exhaust pipe on the roof.
But all these are trifles, and from what crosses all the pros, it's feeding. No, in fact, I know what Transcarpathian cuisine is, and our Ukrainian cuisine in general. So those that were offered to us in Julia are just a mockery of the national cuisine, well, just from our stomachs. Guests come to Dragobrat not to play cards, that is, spend a lot of energy. In five days we were given more or less normal food once. Very little meat, little tasty at all, portions are quite meager, you leave the dining room half-starved. One day in general, as bullying - empty cabbage. It was a day, as I later realized, when Oleg was not at the hotel. And I really heard the other day how a man next to a friend said that he had eaten and everything was delicious. I was really surprised.
But in my opinion, the chefs need to change. And people are good, friendly, go to a meeting, but, sorry, do not know how to cook, so as not to think anything bad.