Заїзд до санаторію відбувся 1 вересня 2010 р. О 7 ранку усі діти прибули до місця від*їзду. Одразу сподобався автобус, яким нас повинні були довезти до місця відпочинку. Комфортний салон та вихований водій склали хороше враження про нашу поїздку, налаштувавши нас на комфортний та чудовий відпочинок. Прибувши на місце ми були шоковані. Непривітний персонал санаторію з натягнутою посмішкою і бурчанням провів нас на реєстрацію і медогляд. Роздивившись територію санаторію ми одразу помітили старі корпуси, які знаходились поруч. По закінченні медогляду нас з речами провели у корпус де ми повинні були мешкати 21 день. Зайшовши у середину ми були шоковані ще більше. Дітей поселили у 2-місні кімнати по-четверо. А 3-ом дітям не вистачило місця у корпусі і нам запропонували поселити дітей у інший корпус у кімнату до інших дітей, на що ми звичайно не погоджувались і просили шукати місця в нашому корпусі. Компроміс надійшов від дітей, які для того, щоб не спати з чужими дітьми в іншому корпусі вирішили спати по п*ятеро в кімнаті. У кімнатах було лише 2 маленькі тумбочки, та напіврозвалена шафа, 4 ліжка та забарикадований вихід на балкон. Відразу ж з поселенням ми познайомились із прибиральницями нашого корпусу, які завжди кричали, і на будь-які запитання дітей відповідали також криком та нічим не підтвердженими обвинуваченнями. Ключі від кімнат видали лише вихователям, пояснили це тим, що по пожежній безпеці заборонено видавати ключі дітям. Ми змушені були 2 дні зберігати усі цінні речі у кімнаті вихователів. Згодом, після розмови з головним лікарем ключі нам все-таки видали, але замки виявились в напівзламаному, а в декого взагалі неробочому стані. Дуже часто ми змушені були викликати столяра, електрика чи сантехніка, тому що все мало дуже старий вигляд. Коли принесли постіль нас знову чекали сюрпризи, постіль та рушник були більш схожими на ганчір*я, а подушки у кімнатах були набиті приблизно на 30%.На зауваження та на скарги на рахунок умов відповідали, що усі так живуть. Отак і жили.
Санаторій „Тетерів”, як нас було повідомлено, спеціалізується на хворобах шлунково-кишкового тракту. Як виявилось бювети з лікувальною водою уже давно не працюють. Нам запропонували набирати лікувальну воду з джерела, що знаходилось поблизу санаторію у лісі, що не завжди було зручно, бо біля джерела нерідко утворювались великі черги з місцевих жителів, які набирали воду десятками а інколи і сотнями літрів. У їдальні нам (як і всім відпочиваючим санаторію) призначили Дієту № 5, тобто їжа на пару. Про усі дієти для різних захворювань, які описані на офіційному сайті санаторію в Інтернеті, вони навіть не чули. Дуже часто у їдальні ми знаходили у хлібницях цвілий хліб, посуд також потрібно було ще раз мити перед тим як накладати туди їжу, чашки для пиття були із пластику, які всі люди звикли вважати одноразовими, для нас вони стали багаторазовими на 21 день.
Вода з крану була не придатною для пиття, мала рудий колір. Спочатку гаряча вода все ж таки була, а потім з кранів почала іти по черзі то холодна то сильно гаряча вода, і митися було дуже складно та неприємно.
Туалети також не викликали захоплення. У одному з туалетів від вологи та холоду навіть виросли справжні гриби. Також „окрасою” кожного туалету були слимаки. Унітази були без кришки, душ у більшості кімнат був зламаний, діти змушені були ходити митися до інших кімнат кому „пощастило” з душем.
Єдине чому діти раділи це процедурам. Лише одна людина у всьому санаторії викликала у нас повагу. Це був начальник медичної частини.
Хоча і до процедур були деякі зауваження. Кабінет Лікувальної фізкультури лише приблизно нагадував щось лікувальне, тренажери там усі без виключення зламані, цілими залишився лише тенісний стіл, ракетки та м*ячі нам не видавали, діти повинні були самі іти в місто і купувати інвентар. М*ячів нам теж не вистачило, і тому наші діти не мали змоги себе розважати.
Майже кожного дня проводились конкурси, але і це нажаль не викликало у дітей цікавості, тому що проведення конкурсів було на дуже низькому рівні і у сценарії кожного з них була присутня критика дітей.
Незважаючи на це наші діти перемогли у змаганнях по футболу(1 місце), конкурсі „Міс Тетерів”(1 місце), конкурсі „Карооке на майдані” ,змаганнях з волейболу (2 місце),та взяли участь у конкурсі „Містер тетерів”(2 місце), відгадай мелодію, Козацькі забави, та конкурсі акторської майстерності.
Пробувши у санаторії деякий час наші діти похворіли та були вимушені за власний рахунок купувати ліки, тому що в санаторії належних ліків для лікування не було, або їх просто не видавали. Перебуваючи 21 день у холодному вологому приміщенні у деяких дітей загострились хронічні захворювання, такі як бронхіальна астма та гастрит.
Під час перебування у санаторії дітей повезли на екскурсію у Музей космонавтики та музей Природи, що знаходиться у м. Житомир.
Загалом усі відпочинком не задоволені.
Arrival to the sanatorium took place on September 1.2010. At 7 am all the children arrived at the place of departure. I immediately liked the bus that was supposed to take us to the place of rest. Comfortable interior and educated driver made a good impression on our trip, setting us up for a comfortable and wonderful vacation. Arriving at the place we were shocked. The unfriendly staff of the sanatorium with a strained smile and grumbling took us to the registration and medical examination. Looking around the territory of the sanatorium, we immediately noticed the old buildings that were nearby. At the end of the medical examination, we were taken with our belongings to the building where we had to live for 21 days. Going into the middle we were even more shocked. Four children were accommodated in double rooms. And the 3rd children did not have enough space in the building and we were offered to move the children to another building in a room with other children, which we usually did not agree and asked to look for a place in our building.
The compromise came from children who, in order not to sleep with other people's children in another building, decided to sleep in groups of five. The rooms had only 2 small bedside tables, and a dilapidated closet, 4 beds and a barricaded exit to the balcony. Immediately after the settlement, we met with the cleaners of our corps, who were always shouting, and also answered any questions from the children by shouting and unconfirmed accusations. The keys to the rooms were given only to educators, which was explained by the fact that fire safety is prohibited from giving keys to children. We had to keep all valuables in the tutors' room for 2 days. Later, after a conversation with the chief doctor, the keys were still given to us, but the locks were in a half-broken, and in some non-working condition. Very often we had to call a carpenter, electrician or plumber, because everything looked very old.
When we brought the bed, surprises awaited us again, the bed and towel were more like rags, and the pillows in the rooms were about 30% full. The remarks and complaints about the conditions were answered by saying that everyone lives like that. That's how they lived.
Teteriv Sanatorium, as we were told, specializes in diseases of the gastrointestinal tract. As it turned out, pump rooms with healing water have not worked for a long time. We were offered to collect healing water from a spring near the sanatorium in the woods, which was not always convenient, because large queues of locals often formed near the spring, collecting water of tens and sometimes hundreds of liters. In the dining room we (as well as all vacationers of the sanatorium) were assigned a diet № 5, ie steamed food. They have not even heard about all the diets for various diseases, which are described on the official website of the sanatorium on the Internet.
Very often in the dining room we found moldy bread in the breadbaskets, dishes also had to be washed again before putting food there, drinking cups were made of plastic, which all people used to consider disposable, for us they became reusable for 21 days.
Tap water was not suitable for drinking, it was red. At first there was still hot water, and then from the taps began to go alternately cold and very hot water, and washing was very difficult and unpleasant.
The toilets were also not admirable. In one of the toilets from the moisture and cold even grew real mushrooms. Snails were also a "decoration" of each toilet. The toilets were uncovered, the shower in most rooms was broken, and children were forced to go to other rooms to wash their luck.
The only reason children were happy with the procedures. Only one person in the whole sanatorium commanded our respect. He was the head of the medical unit.
Although there were some comments on the procedures. The Therapeutic Physical Education Cabinet only somewhat resembled something medical, the simulators there were all broken without exception, only the tennis table remained intact, we were not given rackets and balls, the children had to go to the city themselves and buy equipment. We didn't have enough balls either, so our children didn't have the opportunity to entertain themselves.
Competitions were held almost every day, but unfortunately this did not arouse children's interest, because the competitions were at a very low level and in the script of each of them there was criticism of children.
Despite this, our children won the football competition (1st place), the contest "Miss Teter" (1st place), the contest "Karooke on the square", the volleyball competition (2nd place), and took part in the contest "Mr. Teter" 2nd place), guess the melody, Cossack games, and acting competition.
After staying in the sanatorium for some time, our children fell ill and were forced to buy medicines at their own expense, because the sanatorium did not have the appropriate medicines for treatment, or they simply did not give them out. While in a cold, damp room for 21 days, some children developed chronic illnesses such as asthma and gastritis.
During their stay in the sanatorium, the children were taken on an excursion to the Museum of Cosmonautics and the Museum of Nature, located in Zhytomyr.
In general, not everyone is satisfied with the rest.