Початок тут: Частина 1, Частина 2, Частина 3, Частина 4, Частина 5.
Технічна частина з картами, посиланнями та коротким змістом всіх серій розташована тут.
День 4. Ранок видався похмурим і холодним. До +8° життя мене не готувало ))
Нявкалка вальяжно вляглася на моє місце в їдальні, довелося моститися поруч:
Ще одна улюблена фотомодель – троянда цікавезного фіолетового відтінку:
Турецькі балкони, як і більшість наших у сезон, заставлені горщиками з розсадою:
Починаю свій день з відвідин Göreme Açik Hava Müzesi (Музею під відкритим небом). Вартість вхідного квитка 100 лір. Окремо оплачується Karanlik Kilise, ціна питання 30 лір. Фотографувати в церквах заборонено (за цим слідкують спеціально навчені люди), на території ж музейного комплексу зйомка дозволена. І не забудьте вдягнути маску!
Віртуально прогулятися музеєм можна за посиланням. Світлини з храмів, використані далі, в основному запозичені тут: джерело 1, джерело 2, джерело 3.
Музей – це величезний монастирський комплекс з церквами, каплицями, жилими та господарчими спорудами. Активно функціонував за своїм прямим призначенням з 4-го по 13-те століття. Вважається, що саме тут була започаткована система монастирської освіти, яка згодом розповсюдилась і на інші регіони Анатолії.
Загалом комплекс має два десятки скельних храмів, але відкриті для відвідування лише деякі з них (інші зачинені через небезпеку обвалу).
До таких зачинених відносять і Rahibeler Manastiri. Цей 6-ти поверховий скельний масив, розташований ліворуч від входу в музей, був колись жіночим монастирем. Ще донедавна в нижню частину споруди пускали відвідувачів, зараз вона повністю закрита.
Aziz Basil Sapeli. Каплиця Святого Василя датована 11-м століттям та присвячена одному з найбільш шанованих в Каппадокії Cвятих. Він, до речі, народився неподалік від цих місць, в містечку Кайсері.
Прикриті ґратами ніші в підлозі – це могили меценатів та інших шанованих людей. Найкраще збережена фреска зображує Святого Георгія, який також народився в Каппадокії. На мене ж найбільше враження справила відкрита гробниця та череп з виразом страждання на ньому (ніколи не думала, що кістки можуть так яскраво передавати емоції).
Elmali Kilise. Яблучна церква побудована приблизно в середині 11-го століття. Має чотири колони та дев’ять куполів. Вхід в неї пролягає через систему тунелів.
Вважається, що храм отримав свою назву через шар, який тримає в руках Архангел Михаїл, бо його могли сплутати з яблуком. А як ми пам’ятаємо, назви церков в регіоні не є автентичними і давались мусульманами по тому, що їм найбільше впадало в око в тій чи іншій церкві.
Фотозамальовки по дорозі:
Azize Barbara Sapeli. Цю каплицю побудували візантійські воїни, присвятивши її своїй покровительці – Святій Варварі. Датується другою половиною 11-го століття.
В цій церкві хочеться звернути увагу на два моменти. По-перше, розпис в ній є яскравим прикладом періоду іконоборства, коли в храмах дозволялось зображувати виключно символи та орнаменти. По-друге, нанесення таких візерунків відбувалось прямо на скелю червоною фарбою (вохрою). Ця техніка є найбільш довговічною, оскільки з часом порода поглинає колір і тоді малюнки не можна навіть здерти.
Aziz Onuphrius Kilisesi. Церква Святого Онуфрія, що датується 11-м століттям, є більш відомою за назвою Yilanli Kilise (Зміїна). Вона невелика за розмірами та вважається недобудованою.
Своє найменування отримала через поваленого Святими дракона, якого вочевидь сплутали зі змієм.
Цікавою є фреска, що зображує Святого Онуфрія, у якого з одягу присутній лише фіговий листочок.
Біля церков зазвичай розташовувались побутові приміщення: трапезні, кухні, комори. Збереглися також глиняні печі – тандири і локальні монастирські виноробні. Зверніть увагу, що стіл і лавки в їдальні знаходяться майже на одному рівні. Це тому, що ченці мали приймати їжу низько вклоняючись до столу, дякуючи в такий спосіб Богу за хліб насущний.
В одній з трапезних на торцевій стіні зображена фреска "Тайна вечеря", де Тіло Христове представлене у вигляді риби.
Гуляємо далі:
Наступна церква, судячи з таблички, носить назву Isimsiz Sapeli. Але споруда з такою назвою, якщо вірити музейній карті, не може знаходиться в цьому місці. Тут має бути Malta Haçli Kilise або церква Мальтійських хрестоносців.
Стародавня система вентиляції:
Розписи в храмі майже не збереглись, тільки хрести на стелі та стінах:
З хрестами, до речі, ще одна дилема. Одна з версій називає їх мальтійськими, бо вони мають подібну форму (звідси пішла і назва церкви). Інша теорія стверджує, що це ранньохристиянські хрести Костянтина. Третій варіант вбачає тут зашифровану монограму імені Христа (ΙΧΘΥΣ або дослівно "риба"), яка вписана в коло – символ вічного циклу життя, смерті та переродження душі.
Десь поряд лунає акапельний церковний спів. Група черниць, які також приїхали на екскурсію, отак імпровізовано та натхненно наповнює тутешню атмосферу чимось душевно-щемливим.
Музейний комплекс, який до того був лиш зібранням артефактів давно минулих днів, раптово пронизується енергією самого життя. Час зупиняється. Картинка оживає. Мурахи по шкірі. Всесвіт бездоганно вміє зводити в просторі людей та обставини для отримання максимально вражаючого ефекту.
Karanlik Kilise. Темна церква була побудована в 11-му столітті. Отримала свою назву через практично відсутнє джерело природного світла, бо мала єдине віконце у нартексі.
Довгий час храм використовувався в якості голубника. Але це той випадок, коли не було б щастя, так нещастя допомогло. Голубиний послід виявився гарним консервантом і кілька років послідуючої реставрації явили світу рідкісний зразок візантійського мистецтва. Для відвідин цього храму потрібен окремий квиток (30 лір).
Azize Katarina Sapeli. Невелика каплиця Святої Катерини датується 11-м століттям. Містить у собі дев’ять гробниць на підлозі та дві у нішах (так звані аркозолії). На час мого відвідування була зачинена.
Çarikli Kilise. Церква з сандалями побудована в кінці 12-го або на початку 13-го століття. Цей храм є наймолодший з усього комплексу.
Назва церкви походить від двох відбитків ніг (сандалій) під фрескою Вознесіння. Відбитки уособлюють останній залишений Ісусом слід перед вознесінням на небо. Фреска Вознесіння вважається точною копією тієї, що знаходиться в однойменній церкві Єрусалима.
Судячи з музейної карти тут розташований монастирський цвинтар – Mezarlar (Graves).
Види на долину та територію монастиря:
Остання відкрита для відвідування церква Tokali Kilise або Церква з пряжкою є однією з найбільших в Каппадокії. Знаходиться за 100 метрів від основної території музею.
Історія цього храму починається у 800-х роках з простого скиту одинокого ченця. Трохи пізніше навколо житла відлюдника будується (чи правильніше казати видовбується?) капличка (зараз ця частина називається Старою церквою). Через кілька років з’являється Нижня церква, яка була задумана як місце поховання меценатів та покровителів храму.
І, нарешті, в 960-хх роках вибудовується велична Нова церква, яка об’єднує вже існуючи храми в один комплекс. Для її розпису був запрошений майстер з Константинополя, який використав у своїй роботі справжнє золото та дорогі блакитні пігменти (синій лазурит).
З 2011 року італійські реставратори приїжджають сюди щоліта та приєднуються до місцевих майстрів, продовжуючи скрупульозно відновлювати старі фрески.
P.S. Церков отримала свою назву через подібність великої земної кулі, зображеної в апсиді, до пряжки (вдивлялась, вдивлялась, але пряжку я там так і не побачила, мабуть, маю недостатньо розвинуту уяву)).
Start here: Part 1 , Части 2 , Part 3 , Part 4 , Part 5 .
The technical part with maps, links and summary of all series is located here .
Day 4. The morning seemed gloomy and cold. Life did not prepare me for + 8 °))
The meower sat down in my place in the dining room, I had to pave nearby:
Another favorite model - a rose of an interesting purple hue:
Turkish balconies, like most of ours in season, are filled with pots of seedlings:
I start my day by visiting Gö reme Aç ik Hava Mü zesi (Open-Air Museum). Admission is 100 lire. Karanlik Kilise is paid separately, the price is 30 lira. It is forbidden to take photos in churches (this is monitored by specially trained people), and photography is allowed on the territory of the museum complex. And don't forget to wear a mask!
You can virtually walk through the museum by following the link . The temple images used below are mostly borrowed here: source 1 , source 2 , source 3 .
The museum is a huge monastery complex with churches, chapels, residential and farm buildings. Actively functioned for its intended purpose from the 4th to the 13th century. It is believed that this is where the system of monastic education was launched, which later spread to other regions of Anatolia.
In total, the complex has two dozen rock temples, but only some of them are open to the public (others are closed due to the risk of collapse).
Such closed ones include Rahibeler Manastiri. This 6-story cliff to the left of the museum entrance was once a convent. Until recently, visitors were allowed to the lower part of the building, now it is completely closed.
Aziz Basil Sapeli. St. Basil's Chapel dates back to the 11th century and is dedicated to one of the most revered Saints in Cappadocia. He, by the way, was born not far from these places, in the town of Kayseri.
>
Lattice niches in the floor are the graves of patrons and other respected people. The best preserved fresco depicts St. George, who was also born in Cappadocia.
I was most impressed by the open tomb and the skull with an expression of suffering on it (I never thought that bones could convey emotions so vividly).
Elmali Kilise. The Apple Church was built around the middle of the 11th century. It has four columns and nine domes. The entrance to it passes through a system of tunnels.
It is believed that the temple got its name from the ball held in the hands of the Archangel Michael, because it could be confused with an apple. And as we remember, the names of churches in the region are not authentic and were given by Muslims because they were most conspicuous in a particular church.
>
Photos of the road:
Azize Barbara Sapeli. This chapel was built by Byzantine warriors, dedicating it to their patron saint, St. Barbara. It dates back to the second half of the 11th century.
In this church I want to draw attention to two points. First, the painting in it is a striking example of the period of iconoclasm, when the temples were allowed to depict only symbols and ornaments. Secondly, the application of such patterns took place directly on the rock with red paint (ocher). This technique is the most durable, because over time the breed absorbs color and then the drawings can not even peel off.
Aziz Onuphrius Kilisesi . The 11th-century Church of St. Onuphrius is better known as Yilanli Kilise . It is small in size and is considered unfinished.
It got its name from the dragon overthrown by the Saints, which was apparently confused with the snake.
Interesting is the fresco depicting St. Onuphrius, whose clothes have only a fig leaf.
>
Near the churches were usually located living quarters: dining rooms, kitchens, barns. Clay kilns - tandoors and local monastery wineries have also been preserved. Note that the table and benches in the dining room are almost on the same level. This is because the monks had to eat by bowing low to the table, thus thanking God for their daily bread.
In one of the refectories on the end wall there is a fresco "The Mystery of the Supper", where the Body of Christ is represented in the form of a fish.
Let's move on:
The next church, according to the tablet, is called Isimsiz Sapeli. But the building with that name, according to the museum map, cannot be in this place. There should be a Malta Haç li Kilise or the Church of the Maltese Crusaders.
Ancient ventilation system:
Paintings in the temple are almost not preserved, only crosses on the ceiling and walls:
Another dilemma with crosses. One version calls them Maltese because they have a similar shape (hence the name of the church). Another theory states that these are the early Christian crosses of Constantine.
The third version sees here an encrypted monogram of the name of Christ (Ι Χ Θ Υ Σ or literally "fish"), which is inscribed in a circle - a symbol of the eternal cycle of life, death and rebirth of the soul.
A cappella church singing is heard somewhere nearby. A group of nuns, who also came for the tour, so improvised and inspired, fills the local atmosphere with something emotional.
The museum complex, which before was only a collection of artifacts of days long past, is suddenly permeated with the energy of life itself. Time stops. The picture comes to life. Ants on the skin. The universe is perfectly able to bring people and circumstances in space to get the most impressive effect.
Karanlik Kilise. The Dark Church was built in the 11th century. It got its name because of the virtually no source of natural light, because it had a single window in the narthex.
The name of the church comes from two footprints (sandals) under the fresco of the Ascension. The prints represent the last footprint left by Jesus before ascending to heaven.
The fresco of the Ascension is considered an exact copy of the one in the church of the same name in Jerusalem.
>
According to the museum map, there is a monastery cemetery - Mezarlar (Graves).
Views of the valley and the territory of the monastery:
The last open church to visit is Tokali Kilise or the Buckled Church is one of the largest in Cappadocia. Located 100 meters from the main museum area.
>
The history of this temple begins in the 800s with a simple hermitage of a lone monk. A little later, a chapel was built around the hermit's dwelling (or is it better to say that it is being dug out? ) (Now this part is called the Old Church).
A few years later, the Lower Church appeared, which was conceived as a burial place for patrons and patrons of the church.
Finally, in the 960s, a majestic New Church was built, uniting existing churches into one complex. A master from Constantinople was invited to paint it, who used real gold and expensive blue pigments (blue lazurite) in his work.
Since 2011, Italian restorers have been coming here every summer and joining local craftsmen, continuing to meticulously restore old frescoes.
The church got its name because of the similarity of the large globe depicted in the apse to the buckle (I was surprised, surprised, but I never saw the buckle there, apparently I have an underdeveloped imagination)).