Старший солдат Смаліков Андрій Анатолійович, старший кухар взводу матеріального забезпечення 23-ї окремої механізованої бригади, розпочинав службу в Запоріжжі, у роті охорони Хортицького ТЦК. Згодом він перейшов у 53-ю бригаду, а пізніше – у 23-ю ОМБр.
23 листопада 2024 року Андрій разом із побратимом з позивним "Сом", вирушив на бойове завдання, щоб замінити інших бійців на позиції. Завдяки спеціальним антидроновим плащам вони успішно подолали складний шлях у темряві, незважаючи на активність ворожих дронів, і дісталися визначеної точки.
Під час чергування, приблизно о шостій ранку, солдати почули кроки з тилу. Після запиту пароля стало зрозуміло, що це ворожа група. Зав’язався бій. Андрій, перебуваючи на передовій позиції, отримав численні осколкові поранення від вибуху гранати, але продовжував вести вогонь, підтримуючи свого напарника.
У розпал бою з темряви пролунав голос, який назвав знайомі лише своїм слова. Це був боєць із позивним "Дід", який разом із пораненим напарником (позивний "Дем’ян") відірвався від окупантів. "Дід" зумів перебігти до окопу, а Андрій, ризикуючи життям, затягнув пораненого Дем’яна до бліндажа.
Окупанти, втративши одного вбитим і маючи обмежену кількість боєприпасів, вирішили відступити. Через деякий час прибули сили евакуації, які забрали всіх наших бійців із позиції.
Вже на стабілізаційному пункті з’ясувалося, що Андрій і його товариш по службі під час бою не лише відбили атаку, але й звільнили з полону двох наших військовослужбовців. Незважаючи на власні поранення, Андрій проявив неймовірну мужність і здійснив справжній героїчний вчинок. Наразі він перебуває на лікуванні в госпіталі, відновлюючись після отриманих травм.
Побажаємо бійцю терпіння, витримки, швидкого одужання та нових звершень у майбутньому!"
Різдвяний стіл — це не просто місце для їжі, а й частина святкового обряду, який об’єднує родину, надає святу глибокого символічного змісту та затишку. Українці мають багаті традиції прикрашання столу до Різдва, і кожен елемент має своє символічне значення.
Тарас Чмут – герой нового випуску авторського проєкту Романа Кравця «ДИВИСЬ». Чмут – керівник фонду «Повернись живим». У новому інтерв’ю він розповідає про реальну ситуацію на фронті. Пояснює, чому Росії вдається наступати. Оцінює загрози для Херсону, Запоріжжя, Дніпра та Харкова. Скаржиться на хаос в управлінні військами. Критикує НАТО за нерішучість. Обурюється, що в армії не говорять керівництву правду. Зізнається, що Володимир Зеленський пропонував йому посаду міністра. А також вірить, що наступного року розпочнуться переговори.
Щедрик – мистецтво, що стало зброєю Геніальний твір Миколи Леонтовича, який підкорив увесь світ, народився у Покровську. Сьогодні це місто Донеччини майже вщент знищене ворожими військами. Але "Щедрик" продовжує звучати, як голос незламної України. На передовій воїни Сил спеціальних операцій ЗСУ грають Щедрик, серед вибухів та боїв доводячи: мистецтво – це теж зброя. У Києві оркестр виконує Щедрик на станції метро, а десь у бліндажі звучить флейта, передана з евакуації. Це більше, ніж просто мелодія – це голос вільної нації. З Різдвом Христовим, Україно і весь вільний світ!
Старший солдат Смаліков Андрій Анатолійович, старший кухар взводу матеріального забезпечення 23-ї окремої механізованої бригади, розпочинав службу в Запоріжжі, у роті охорони Хортицького ТЦК. Згодом він перейшов у 53-ю бригаду, а пізніше – у 23-ю ОМБр.
23 листопада 2024 року Андрій разом із побратимом з позивним "Сом", вирушив на бойове завдання, щоб замінити інших бійців на позиції. Завдяки спеціальним антидроновим плащам вони успішно подолали складний шлях у темряві, незважаючи на активність ворожих дронів, і дісталися визначеної точки.
Під час чергування, приблизно о шостій ранку, солдати почули кроки з тилу. Після запиту пароля стало зрозуміло, що це ворожа група. Зав’язався бій. Андрій, перебуваючи на передовій позиції, отримав численні осколкові поранення від вибуху гранати, але продовжував вести вогонь, підтримуючи свого напарника.
У розпал бою з темряви пролунав голос, який назвав знайомі лише своїм слова. Це був боєць із позивним "Дід", який разом із пораненим напарником (позивний "Дем’ян") відірвався від окупантів. "Дід" зумів перебігти до окопу, а Андрій, ризикуючи життям, затягнув пораненого Дем’яна до бліндажа.
Окупанти, втративши одного вбитим і маючи обмежену кількість боєприпасів, вирішили відступити. Через деякий час прибули сили евакуації, які забрали всіх наших бійців із позиції.
Вже на стабілізаційному пункті з’ясувалося, що Андрій і його товариш по службі під час бою не лише відбили атаку, але й звільнили з полону двох наших військовослужбовців. Незважаючи на власні поранення, Андрій проявив неймовірну мужність і здійснив справжній героїчний вчинок. Наразі він перебуває на лікуванні в госпіталі, відновлюючись після отриманих травм.
Побажаємо бійцю терпіння, витримки, швидкого одужання та нових звершень у майбутньому!"
Покровськ – місто, де зародився "Щедрик" та яке щодня потерпає від обстрілів росіян.
Суспільне Культура
15 грудня о 09:51 ·
Різдвяний стіл — це не просто місце для їжі, а й частина святкового обряду, який об’єднує родину, надає святу глибокого символічного змісту та затишку. Українці мають багаті традиції прикрашання столу до Різдва, і кожен елемент має своє символічне значення.
Тарас Чмут – герой нового випуску авторського проєкту Романа Кравця «ДИВИСЬ». Чмут – керівник фонду «Повернись живим». У новому інтерв’ю він розповідає про реальну ситуацію на фронті. Пояснює, чому Росії вдається наступати. Оцінює загрози для Херсону, Запоріжжя, Дніпра та Харкова. Скаржиться на хаос в управлінні військами. Критикує НАТО за нерішучість. Обурюється, що в армії не говорять керівництву правду. Зізнається, що Володимир Зеленський пропонував йому посаду міністра. А також вірить, що наступного року розпочнуться переговори.
Щедрик – мистецтво, що стало зброєю Геніальний твір Миколи Леонтовича, який підкорив увесь світ, народився у Покровську. Сьогодні це місто Донеччини майже вщент знищене ворожими військами. Але "Щедрик" продовжує звучати, як голос незламної України. На передовій воїни Сил спеціальних операцій ЗСУ грають Щедрик, серед вибухів та боїв доводячи: мистецтво – це теж зброя. У Києві оркестр виконує Щедрик на станції метро, а десь у бліндажі звучить флейта, передана з евакуації. Це більше, ніж просто мелодія – це голос вільної нації. З Різдвом Христовим, Україно і весь вільний світ!