Частина 1 >>>
Частина 2. Все, що ви хотіли дізнатися про алкотрейни, але боялись запитати
Ви, напевно, не повірити, але ніколи раніше не літав РайнЕйром! Двічі купував квитки на авіарейси цієї компанії, але обидва рази поїздки зривалися (одного разу вдалося повернути кошти за квиток). З третьої спроби все склалося як треба. Всі ми колись читали про »жахи» цієї компанії, що вони начебто вимірюють ручну поклажу з точністю до сантиметра, та зважують її з точністю до грама, а за кожний зайвий грам/сантиметр примушують платити шалені гроші. В принципі, все в межах здорового глузду, мій забитий вщент рюкзак (вага близько 8 кг) оглянули тільки візуально. В рамку запхати не просили і не важили, хоча розміри були на межі дозволених. Оглянули посадковий, тест, і дозвіл на в’їзд в Іспанію (все роздрукував у готелі), хоча словаки, що стояли в черзі за мною, тест і дозвіл показували на екранах телефонів, сказали все ок, і видали дуже дивний документ:
З серії «Ви бачите QR-код? Ні? А він є».
Тепер можна сміливо йти огляд речей. А декількох словаків примусили здати валізи (дозволеного розміру) в багаж. Чому я кілька разів згадав про словацьких пасажирів? Правильно, цим рейсом летіли до Севільї вболівальники збірної Словаччини. В залі реєстрації рясніло від прапорів Словаччини та банерів, «роз» (шарфів) на підтримку словацької збірної. Я, власне теж, летів під виглядом вболівальника Словаччини, адже придбав квиток за квотою Словацької Футбольної Федерації. Квитки за квотами футбольних федерацій та партнерів змагань називають «алкотрейнами». Не посвячена у футбольні справі людина, напевне, асоціюватиме це слово із потягом, у вагоні-ресторані якого дозволено продаж спиртовмісних напоїв :-). Доля істини в цьому є. Про це ми пересвідчимося за кілька годин :-). А поки – в дьюті-фрі. Нічого особливого. Ціни на марципани, вина та «Унікум» на рівні супермаркетів. Курці затарюються блоками цигарок (ймовірно, в Іспанії дорожче).
Посадка без затримок. Літак заповнений повністю (стандартний Боїнг 737-800 з компонуванням крісел на 33 ряди). Відстань між рядами, на диво, достатня, йомовірно через те, що у Райна немає поділу пасажирів на Бізнес та Економ. Здивувалв відсутність у сітках крісел попереду традиційних роздруківок з асортиментом бортового дьюті-фрі та правил одягання кисневих масок, що притаманні іншим авіакомпаніям. Другі були просто наклеєні на сидіння попереду. Контингент пасажирів = на 80% футбольні вболівальники. Вік різний. Були і 60+. В основному чоловіки, траплялись вболівальницькі родини (батько з сином/синами), жінок дуже мало. Одразу після виходу на курс, стюарди з Болгарії почали котити свої возики з напоями та наїдками.
Вболівальники розпочали з пива, потім підняли градус до горілки та віски і завершили вином. Коротше кажучи, викупили все, що було алкогольне. Враховуючи, що у «заході» брали участь 100+ людей, напої закінчились надзвичайно швидко. План виручки бригаді стюардів пасажири-вболівальники зробили десь за годину польоту! Споживання міцного супроводжувалося, звісно, розмовами на футбольні теми, обговоренням матчів, а по мірі збільшення ступеню сп’яніння перейшло у виконання фубольних пісень та фанатських речівок. Коротше кажучи «повний алкотрейн» :-)
Але в межах розумного – ніхто не бився і предмети не розкидав. Просто всім було весело. Ходили, звісно, групами по салону, але без фанатизму. Все цивілізовано.
В Севільї приземлилися за розкладом о 19:25. Одразу при виході на трап всіх обдало спекотним подихом іспанського степу (до узбережжя Африки 140 км звідси. Це так, між іншим). Думав, після будапештських +35 С мене мало чим здивує Іспанія. Якби ж то…
При вході в будівлю аеропорту – санітарний контроль. Спочатку відсканували QR-коди з FSC-анкет, потім виміряли температуру безконтактним термометром. Все ок, можна виходити з міста. Одразу біля виходу з терміналу знаходиться зупинка автобусу, що йде в місто, а саме до центрального автобусного вокзалу, із зупинкою біля центрального залізничного вокзалу. Дуже зручно! Вартість квитка всього 4євро, оплата водію при вході. Краєм ока звертаю увагу, що ніхто з словацьких вболівальників на автобус не йде, всі одразу йдуть на таксі. Що ж, фанатські виїзди – не для бюджетних туристів…
Відстань до автостанції автобус долає за 45 хвилин. Одразу на в’їзді починаються великі торгівельні центри, потім нові масиви багатоповерхівок (14 поверхів максимум - я рахував), будинки виглядають як нові, але думаю їм вже по 2-3 десятки років. Балкони місцями засклені , але без утеплюючих термопанелей та супутникових антен. Що неабияк сприяє охайності фасадів, та зберігає молодий вигляд будівель. Після центрального вокзалу (а в Іспанії за якоюсь стародавньою традицією, вокзали мають свої імена – севільський називається Santa Justa) – починається середмістя з традиційною архітектурою позаминулого століття! Севілья місто надзвичайно аутентичне і компактне, незваючи на 750-тисячне населення,немає великих площ та незабудованих просторів. Навіть один з трьох головних стадіонів (45-тисячний Estadio Ramon Sanchez Pizjuan) знаходиться просто посеред житлового масиву! Але матчі ЄВРО-2020 проходитимуть не на ньому – а на 57-тисячній арені La Cartuja, що розташована одноіменному острові посеред ріки Гвадалквівір! Друга назва цього стадіону – Олімпійський, Севілья двічі подавала заявки на проведення Олімпійських Ігор (в 2004 і 2008 роках), але обидва рази програвала, але стадіон незважаючи на це вперто продовжували будувати… І щоб завершити зі стадіонною темою – третій стадіон має назву Estadio Benito Villamarin, вміщує 60 тисяч глядачів, на ньому проходили матчі ще Чемпіонату Світу з футболу 1982 року! …За кількістю таких великих стадіонів (40+ тисяч) на одне місто, зі столицею Андалусії може посперечатися хіба що Лондон.
На автовокзалі прямо на платформі розташовані дуже корисні пристрої – автомати з продажу бутильованих та баночних напоїв. Дивина, подумаєте ви, у нас теж таке є. Але , щоб автомати продавали 1.5-літрові пляшки води – таке я бачу вперше. Купую вказану пляшку за 1,5 євро (враховуючи, що вже близько 9 вечора неділі – а в Іспанії в цей час всі магазини закрити за визначенням) –варіант нормальний. Хоча наступного дня в «Меркадонні» я бачив таку саме воду п о 0,55 Є за 2літри… Готель свій знаходжу досить швидко, він знаходиться всього за 2 квартали від автовокзалу. Називається «Hostal Roma», але не є хостелом в класичному розумінні – всі його номери розраховані максимум на 3 осіб та мають окремі зручності. На Букінгу його класифікують як «гостьовий будинок». Сніданок відсутній як в принципі, холодильника (навіть загального) немає, по шумоізоляції номерів великі питання. В принципі, з серіі «тільки переночувати».
Вранці наступного дня вирушаю у досить недалеко розташоване цікаве курортне приморське місто, яке є батьківщиною Пікассо П.Д, Бандераса А.Д., від його назви пішов сорт десертного солодкого іспанського вина, а у вузькому колі знавців воно відоме як найпівденніше місто Європи, що має метрополітен! Як ви вже здогадалися, я їду в Малагу! Туди поїздом за 23 Є, назад автобусом за 9,90 Є. Чому туди теж не автобусом і така різниця в ціні ? Справа в тому, що 02.06.2021 вдалося впіймати одноденну акцію національного іспанського автобусного перевізника ALSA, згідно якої квиток на будь-який прямий автобусний рейс між будь-якими автобусними містами Іспанії коштував всього 9,90 Є. (при стандарній ціні 20-35Є). Вдалося купити Малага-Севілья та Валенсія-Барселона. Прямих автобусних рейсів між Севільєю та Валенсією не було, а перший прямий Севілья-Малага йшов лише об 11:00, з прибуттям о 13:30, що для одноденного вояжу було запізно.
Виїзжаю автобусом №21 до залізничного вокзалу, вартість поїздки 1,40Є квитки у водія. Не знаю, може є якійсь проїзний на кілька днів, не цікавився. Вокзал Санта-Хуста знаходиться під землею, але пересадка на станцію метро (що логічно напрошується) відсутня, бо лінії метро в тому районі немає. Як і на будь-якому вокзалі Європи є невеликий зал очікування, та велика кількість кафе та магазинчиків. Цікава особливість: всі іспанські пасажирські потяги поділяються на швидкісні та звичайні. При посадці на швидкісний – служба безпеки здійснює огляд речей пасажирів аналогічно аеропортовому (із вийманням речей з кишень , зніманням ременів, та проходженням через рамку включно). Тому, якщо їдете швидкісним потягом (їхній номер починається з літер AVE), на вокзал краще прибути щонайменше за 45 хвилин, оскільки на огляд є черги. Я їхав до Малаги звичайним потягом. Огляду перед посадкою не було. Зупинок мало, в поїзді чисто, заповнений %% на 40, є контролери. Краєвиди з вікон – сільськогосподарські, переважають оливкові плантації, соняшникові поля, іноді зустрічались цитрусові сади.
До Малаги прибуваємо з 20-хвилинним запізненням, хоча ніде особливо довго й не стояли… Вокзал Малаги являє собою сучасну монументальну кількаповерхову споруду, в якій крім вокзальних служб розмістився солідних розмірів торгівельний центр (на зворотньому шляху здійснив невеличкий шопінг). Одразу від вокзалу прямую не морське узбережжя. Чому не скористався метро, напевне , запитаєте Ви? Справа в тому, що залізничний вокзал (Maria Zambrano) є кінцевою і одночасно пересадковою станцією обох ліній метро Малаги, вони просто сполучають вокзал з віддаленими міськими околицями. А морське узбережжя – в іншому боці. До моря (в районі порту) доходжу хвилин за 10. На набережній бачу от таку цікаву споруду:
Виявляється, це Мерія Малаги (іспанською мовою Ajutamento). Сміливе архітектурне рішення, на мій погляд, в стилі Пікассо. Ще трохи – і по набережній доходжу до району Малагета (це тільки я помітив, що вона перегукується з барселонською Барселонетою? – обидві, до речі, знаходяться кожен на своєму невеличкому півострові).
На Малагеті побудовано досить великий житловий масив сучасних багатоповерхівок (10-16 поверхів), також, зрозуміло, на набережній багато кафе та магазинів з сувенірно-курортним асортиментом,та деяких трендових туристичних об’єктів:
Проходжу Малагету наскрізь центральною широкою вулицею. І я вже на пляжі , якій простягається аж до кінця міста. Людей не багато, в основному місцеві, хоча кілька разів зустрічав польськомовних відпочивальників. В принципі, це й не диво – адже всього 2 дні тому у Севільї проходив матч Іспанія-Польща, і ймовірно велика кількість польских вболівальників зупинилася саме в Малазі, здійснивши одноденний виїзд на матч до Севільї. Я при плануванні поїздки теж розглядав цей варіант , зупинитися в Малазі, але по-перше мій матч закінчувався о 19:45 а автобусу до Малаги в той день вже не було у вечірній час, а по-друге, на момент планування подорожі та купівля авіаквитків в Іспанії ще існували обмеження на пересування між містами без поважної причини (скасували їх лише 27.05), хоча теоретична можливість потрапити до Малаги була, рейс Будапешт-Малага теж існує.
Пляж у Малазі піщаний, з дуже темного піску, вода мутна, багато водоростей. Здивувало, що відпочивальники всі засмагають метрів за 40-50 від води. Приліг ближче, до води метрів 20 – і відчув дивне природне явище - від води десь в 50-100 см над землею віяло холодом, хоча сильного шторму не було! І вода не холодна. А в спину при цьому припікало сонце (26-28 С), очевидно біля берегів Малаги проходить якась холодна течія. Якщо відповзти від води на 50 і більше метрів – то холодних потоків повітря від води вже не відчуваєш. Надзвичайно дивні відчуття! Більш ніде на європейських пляжах з таким не зустрічався. З часом вітер посилився до штормового рівня, і рятувальники підняли на щоглах червоний прапор, що свідчив про заборону купання :-(
Назад вирішив повертатись через історичний центр, хоча це і було значно довше. Основною домінантою історичного центру Малаги є Кафедральний Собор . Він має асиметричний фасад, оскільки його права вежа недобудована:
Центральні площі старого центру будь-якого міста Іспанії чудові:
В центрі зустрічаються і нові будівлі, але новизна вбудована дуже органічно і акуратно.
Хто забув –BANDERA з іспанської перекладається як прапор, знамено:
Бандерас – це, до речi, театральний псевдонiм. Справжне ім'я актора – Хосе Антонiо Домингес Бандера.
Театр ім. М. де Сервантеса:
Нещодавно відзначив своє 150-річчя.
І яка ж Іспанія без хамону:
Назад в Севілью, як я вже говорив раніше, повертався автобусом. Автобус дістався великий новий, просторий. Правда, без Wi-Fi.
Основні краєвиди з вікон – маленькі іспанські села з традиційними для Андалусії білими будиночками. Та поля оливкових дерев. Іноді зустрічаються невеликі поодинокі скелі:
При під’їзді до Севільї звернули на себе увагу кілька промислових об’єктів: велика парфюмерна фабрика, дві меблеві.
За неперевірною інформацією, в приміській зоні Севільї розташований завод для виробництва комплектуючих авіакомпанії «Boeing»
Тепер докладніше про Севілью. Я вдруге в цьому місті (перший раз був 12 років, в 2009 році в груповому автобусному турі). В принципі, всі пам’ятки тоді побачили. За вийнятком однієї – острову La Cartuja. Самі обставини склалися так, що саме йому в цій поїздці було приділено основну вагу.
Хоча до центру міста я теж дійшов (від мого готелі 15 хвилин пішки), головну must-see Севільї башту Giralda все ж побачив. У внутрішні сади не ходив (по-перше, вже був, по-друге , неймовірна спека). Центр Севільї за останні 12 років абсолютно не змінився, і виглядає, як завжди, чудово:
Оригінальне кронування дерев:
Арена для кориди:
«Золота Башта»:
Район Тріана:
А тепер про острів Картуха. Як я говорив раніше, чому Севільї вдалося через роки і навіть десятиріччя зберегти свою старовинну привабливість – тому що 750-тисячному місті (язик не повертається назвати його мегаполісом) не побудовано жодного офісного хмарочосу. Так, сучасні нові адміністративні чи офісні будівлі є, але їхя висота не перевищує 6-8 поверхів, вбудовані органічно, і абсолютно не спотворюють історичне обличчя міста. Але все ж одна багатоповерхівка є. Називається «Torre de Sevilla»...
...розташована в самому початку острову Картуха, являє собою 40-поверховий готель, до якого прибудовано одноіменний торгівельний центр (до речі, вельми непоганий, є “PRIMARK“)`,безліч інших магазинів та кафе. Острів має значну площу, по ньому прокладено кілька вулиць, ходить 2 автобусні маршрути, один – об’їзжає острів по колу, інший сполучає Олімпійський стадіон з центром містам. Інтервали руху автобусів – приблизно раз на 20 хвилин. На острові знаходяться більшість корпусів Севільського Університету, містечко розваг Isla Magika та інші науково-пізнавальні об’єкти, до радіотелескопу включно:
Багато об’єктів аерокосмічної спрямованості:
Коли проходив повз цей будинок, в голові було лише одне питання: чому Україні своя мікроелектроніка вже не потрібна (НДІ “Матеріалознавства в електроніці” в Києві в р-ні м.Берестейська закритий близько 15 років тому), а Іспанії власна мікроелектроніка ще потрібна:
Вулиці наукового містечка названі на честь відомих вчених:
Для більш наочного надання інформації для студентів відкрито 3D-кінотеатр (інакше може називатися кінотеатр стандарту IMAX):
В старовинному приміщенні фабрики кераміки тепер розміщено Інститут історії Андалузії:
Є також невеликий ботанічний сад:
Цікаво, іспанські гуси на зиму також мігрують у теплі краї (взимку температура повітря в Севільї не опускається нижче +14 С)?
А ось, власне, і сам Олімпійський стадіон. Якщо не знаєш, що це за споруда, одразу і не здогадаєшся:
Для входу на стадіон Севільї, ясна річ, те ж вимагався зелений браслет. Вакцинованим вболівальникам він видавався автоматично, решті – потрібно було здати ПЛР-тест в спеціальних наметах біля стадіону в день матчу. Результат протягом 30 хвилин. Для порівняння, стандартний ПЛР-тест в Іспанії коштує втричі,а результат тільки через 24-36 годин.
Аби потрапити на стадіон, вирішив скористався не стандартним маршрутом (автобусом), а протестувати Севільский метрополітен. Сів на станції Puertа Jerez, вийшов на найблжчий до стадіону Principles. Вартість проїзду 1,55 євро, квитки лише в автоматах. Станції побудовані за системою т.з. «горизонтальний ліфт», тобто платформу від потягу відділяє стіна, двері в якій синхронізовані у просторі і часі з дверима потягу, що прибуває:
В середині поїзд звичної для багатьох країн Європи, суцільної конструкції.
Вагони виглядають приблизно так:
Цікавий момент – метро сполучає обидва береги Севільї, але не проходить по жодному з мостів! Тобто тунелі прокладено під дном річки Гвадалквівір! У Будапешті, до речі теж, лінія метро проходить під Дунаєм! В Україні такі технології будівництва не використовуються, можливо, через ширину та глибину Дніпра у відповідних місцях.
Станція Principles дійсно є найближчою до Олімпійського стадіону, але відстань до нього близько 3 км. Температура повітря явно не сприяла пішим прогулянкам:
Тому на середині маршруту все ж скористався автобусом. Зате все ж трохи побачив район Тріана. Це не туристичним, а насправді величезний спальний район з будинками різного віку, займає майже всю правобережну частину Севільї. Проїхали повз «Seville Torre» - поруч з будівлею натовп людей із іспанськими прапорами та футбольною атрибутикою – виявляється в цьому готелі оселилася збірна Іспанії і фани чекали її виходу, щоб побачити свої кумирів. Хоча, у нинішньому складі іспанців зірок світової величини немає. Із золотого покоління «2008 – 2010 – 2012» залишився лише Інієста
Нарешті, я біля стадіону. На матчі дозволена присутність всього 15 500 вболівальників (25 відсотків від місткості стадіону), але таке враження, що поліції більше, ніж глядачів. Є піша, кінна, і моторизована:
Авіаційну підтримку здійснюють 2 поліцейські (або можливо військові) гелікоптери, що постійно кружляють над стадіоном. Від кого збираються захищати стадіон з повітря – так і не зрозуміло…
Стадіон на рівнині. До найближчих будівель – метрів 500 в кожний бік… Волонтерів, до речі, на стадіоні дуже мало. Неприємним сюрпризом стало те, що на стадіон заборонено проносити будь-яку фототехніку (в Будапешті дозволялося, а на сайті УЄФА про севільські обмеження ніде не повідомлялося). Єдиний варіант виходу з положення – здати фотоапарат (в мене абсолютно не професійний, а трохи покращена “мильниця” Canon G15 2013 року випуску) до камери зберігання. Зберігання платне – 3 євро за 4 години. Телефони з камерами проносити можна.
Заходи безпеки на «Олімпійськом» більш жорсткі, ніж на «Пушкаш-арені», обшук вболівальників здійснювався 3(!) рази. Безпосередньо на трибунах, перед входом на сектор обшук проводять поліцейські у бронежилетах, шоломах, та з довгоствольною зброєю. Спілкуються виключно іспанською. Оскільки через шолом я довго не міг збагнути, чого від мене вимагають (а я не дуже розумію іспанську і без шолому), іспанці покликали словацькомовну (!) поліцейську. Була в формі, з пістолетом, газовим балончиком та наручниками. Без шолому. Тут справи пішли краще, словацьку розумію добре, відповідав українською і англійською, вона мене розуміла. На матчах в Будапешті поліції з інших країн помічено не було. Впевнений, що на матчах збірної України в Бухаресті, наших поліцейських теж не було. Місця знов у секторі за воротами. Але на відміну від «Пушкаш-Арени», яка є суто футбольними стадіоном, «Олімпійський», як випливає з назви, призначений для різних видів спорту. Тому, трибуни від поля відділяють також бігові доріжки, а за воротами – ще й сектор для штовхання легкоатлетичного ядра.
Хто слідкував за перебігом подій на ЄВРО-2020, напевно пам’ятає, що у поєдинку Іспанія-Словаччина був неабиякий «український інтерес». Турнірна ситуація складалась таким чином, що нашій збірній аби зайняти прохідне з третіх місць, необхідно було співпадіння декількох умов. А саме: перемога будь-якої з команд у цій зустрічі, а також у паралельній Швеція-Польща виграш скандинавів або нічия. В підсумку, все склалося, як треба. Іспанці, які два попередні свої матчі завершили внічию, і у випадку програшу словакам, вибували з подальшої боротьби, до гри підійшли дуже серйозно, одразу позбавbвиши словаків ігрового простору і поступово притискаючи їх до своїх воріт. Моральний дух гостям трохи підняв воротар Дубравка, який відбив досить сумнівний пенальті. Але за 15 хвилин, сам поклав початок розгрому своєї збірної , коли засліплений яскравим андалузьким сонцем, намагаючись перекинути м’яч через поперечину, забив його у власні ворота… Перед самою перервою, іспанці забили вдруге. Враховуючи, що у словаків гри в атаці не було взагалі (до штрафного господарів доходили лічені рази, до того ж без ударів по воротах), підсумок матчу для мене був вже зрозумілим. Цікавість викликала лише кількість забитих м’ячів, на якій зупиняться іспанці…
Щодо атмосфери на стадіоні – в Будапешті було краще і яскравіше, в Севільї на трибунах занадто багато поліції, вболівальників примушують сидіти на місці, через три вільних, стюарди весь час бігають між рядами і нагадують про необхідність надіти маски… Відволікає якось від футбольного матчу
Після матчу (а вболівальників виводили від стадіону дуже повільно, але огородженим з усіх боків коридором), побачив легендарну у футбольних та вболівальницьких колах особистість – суперфана збірної Іспанії «Маноло-барабанщика» (Manolo el del Bombo , справжнє ім’я Мануель Касерес Артесеро ):
Уславився тим, що починаючи з 1982 роки не пропустив жодного матчу збірної Іспанії, на ЄВРО-2012 у Київ також приїздив. Що ж, якщо робота дозволяє (сеньор Маноло – власник кількох спортбарів в різних містах Іспанії) – то чому б і ні. Йшов «номер 12 збірної Іспанії» без свого ударного інструменту, йог ніс поруч один з молодих вболівальників, ймовірно у 72-річному віці постійно носити інструмент на собі важко… В натовпі побачив ще одну колоритну групу вболівальників старшого віку, одягнених в костюми тореадорів:
Враховуючи, що у них костюми продумані до дрібниць (навіть взуття та гетри тореадорські), ризикну припустити, що це дійсно тореадори-пенсіонери.
Після матчу вирішив повертатися до готелю іншим шляхом, а саме через Міст Аламільо (також називають «Міст Калатрави»):
Просто шедевр архітектурної та інженерної думки. Прекрасний з будь-якого боку:
Вийшов на набережну в районі Seville-Norte, далі спокійно йду вздовж берега Гвадалквівіру, насолоджуючись заходом сонця та вечірньою прохолодою та споглядаючи на сучасні творіння іспанських архітекторів, а саме міст, пішохідний міст, завширшки всього 11 метрів, а довжиною 275 м. За співвідношенням «Довжина/ширина» він увійшов у книгу рекордів Гіннеса як найівужчий. Міст Баркета також дуже красивий:
Оригінально виглядає і міст Ель Качорро (дослівно його назва перекладається як «Міст Христа-Спокутувальника»). Що навпроти центрального автовокзалу, конструктори його подбали про пішоходів, створивши систему парасольок від сонця. Його особливістю є те, що обидві його опори знаходяться на берегах, бех підводних конструкцій!
А всього мостів у Севільї 23 (двадцять три), причому жодного залізничного чи метро-мосту.
Увагу заслуговує і така споруда:
Ніде в мережі її призначення не знайшов. Схоже на гіпертрофовану вишку для стрибків у воду (через східці, напевне). Але мені здається, що це якась гідротехнічна споруда, на просту оглядову вежу також не тягне. Хто достеменно знає про її призначення – прохання написати.
Наступного дня, зібравшись, рано-вранці виїзжаю в Валенсію. З пересадкою в Мадриді. Чому так все складно: єдиний прямий потяг Севілья-Валенсія є за нашими мірками, «пасажирським», а не «швидким», і тим паче не «Інтерсіті», в дорозі близько 12 годин і прибуває в Валенсію після 23-вечора. Витрачати цілий день на переїзд – з моєї точки зору не розумно. Тому вибрав варіант через Мадрид. Тим більше, вартість квитків в обох випадках була майже однаковою. Потяги в обох випадках були швидкісні, тобто посадка на них передбачала контроль на безпеку. В обох випадках поїзди виявились заповненими на 100%. Що в принципі й не дивно – 24.06 в Іспанії було національним святом – День Св. Хуана (День Іоанна Хрестителя) – і був вихідним днем. В Мадриді поїзд прибув на головний вокзал Atocha. Стиковка в мене була 1 год і 15 хвилин. Ясна річ, в місто не виходив.
Якщо у вас також коли-небудь пересадка на цьому вакзалі – будьте уважні! В одній будівлі знаходиться вокзал для поїздів далекого прямування та приміських поїздів, нумерація платформ на обох починається з 1, і що найстрашніше, автомат по QR-коду на моєму квитку пропустив на приміський вокзал! Помилку я зрозумів швидко , але вернутись крізь то й самий турнікет було вже неможливо, довелось оббігти вокзал по переметру, щоб знайти вихід, потім вже шукати платформи вокзалу для поїздів далекого спрямування! Встиг нормально, до відправлення залишалось 15 хвилин. Поїзд Мадрид-Валенсія йшов експресом взагалі без зупинок! Краєвиди знов типово іспанські (лани, оливкові гаї), але незадовго до Валенсії проїхали якійсь невеликий гірський масив (погано знаю фізичну географію Іспанії), проїхали наскрізь через тунель, поза яким було невелике озеро та водосховище. В Валенсію прибули вчасно на вокзал Xoaqin Sorolla. У Валенсії два залізничні вокзала. Но один з них (Xoaqin Sorolla, тупиковий) прибувають лише поїзди із кінцевою станцією Валенсія, на інший (Norte ), наскрізний, транзитні поїзди.
При виборі готелю у Валенсіі, готів знайти поближче до моря. Але більшу частину узбережжя в межах міста займає великий морський порт, тому готель знайти вдалося лише на околиці міста, зате поблизу пляжу. Готель Resa Patacona**:
Єдина проблема – логістика. Від вокзалу дістатись можна лише метро до станції Maritimu, а звідти автобусом №99 до кінцевої зупинки (як раз навпроти входу в готель :-)). А тепер про систему оплати міського транспорту у третьому за величиною місті Іспанії. Є єдина транспортна картка (8,40 Є за 10 поїздок), якою можна користуватись в усіх видах міського транспорту (метро, автобус, трамвай). Але придбати її, за давньою іспанською традицією, можна лишу у тютюнових крамничках. Які, у зв’язку із загальнонаціональним вихідним днем були зачинені :-(
Одноразовий проїзд у метро Валенсії коштує 2,50 Є (картка на 10 поїздок 7,50 Є) продаються в автоматах на станціях метро, проїзд в автобусі 1,50 Є , квитки продаються у водія. Про вартість проїзду та систему оплати у трамваях нічого повідомити не можу, не користувався.
Поїзд метро у Валенсії виглядає так:
Типова станція метро Валенсія. Назва відверто шокує:
Нарешті добираюся до готелю.
Він знаходиться у мальовничому районі Malvarossa. Забудований, в основному, 1-2 поверховими приватними будинками. Назва, на мою думку, походить від словосполучення «рожева мальва»:
Готель абсолютно новий, побудований тільки в 2021 році Має оригінальний конструкцію, в перерізі являє собою цифру «8». В ньому є як номери, так і апартаменти з кухнями (тобто призначений для тривалого проживання). Безкоштовний басейн та тренажерний зал. На кожному поверсі 3 ліфти, але коридори дуже заплутані. Одного разу навіть допоміг в орієнтуванні іспаномовній туристці, яка реально заблукала.
Одразу після поселення йду на пляж.
Пляжів у цьому районі два: Alboraja та Malvarossa . Відрізнити їхню точку розділу дуже просто: на першому є кав’ярні та ресторанчики:
, а на другому – променад із лавочками:
На пляжі можна засмагати аж до заходу сонця, сонце заходить після 21-ї години. Відпочивають в основному місцеві (хоча чув німецьку та французьку мову), дехто в масках, всі зберігають «соціальну дистанцію» – килимки та парасольки на відстані щонайменше 3 м один від одного. Пляж довгий і широкий, місця вистачає всім.
Супермаркети сьогодні зачинені, але працюють маленькі китайські і арабські крамнички. Відрізнити їх надзвичайно просто – у китайських із продовольчих товарів в продажу лише вода, крупи та снеки, решта – непродовольчі, в других – вода та безліч фруктів. Купую персики по 0,9 Є /кг та черешню по 1,8 Є кг.
Наступного ранку , після сніданку, він помірно-континентальний:
Чай, кава та молоко необмежені
Скуповуюсь у місцевих мережевих супермаркетах Konzum та Mercadona. Ціни та асортимент однакові як для інших супермаркетів Іспанії. Єдине, що здививувало – надзвичайно великий вибір іспанської парфумерії за помірними цінами (Made in Seville :-)) – 4-6 євро за одеколони та туалетну воду 100 мл. Аромати цілком прийнятні. Забув сказати, що в мене в номері був холодильник, тому можна сміливо купувати товари на вечерю. Окрема розповідь про морозиво. Традиційних у нашому розумінні пачок морозива (по 80-100 грамів) в Іспанії немає. Є або «морозивні торти» (0,5+ кг), або коробки , що містять в собі по 6-8 маленьких 50-грамових пачок морозива. Вартість другого варіанту 1,8-2,5 євро. В мої минулі поїздки до Іспанії, на вулицях та площах різних іспанських міст стояли лотки з холодильниками з морозивом на основі різних фруктів. В цю поїздку ні в Севільї, ні в Малазі, ні в Валенсії такого не бачив. Ймовірно, заборонені через карантин. Морозиво поклав у холодильник. Температуру тримає добре. Іспанська марка ТЕКА.
На що ще звернув увагу в Іспанії - наявність в магазинах меду виробництва України!
Винна тема. На смак та колір товаришів, як відомо немає, в середньому 0,75 Є коштує 3-5 євро. Хоча бачив і акційні варіанти по 1,99 Є. Якщо кому треба в меншій ємності – 0,185 л у пляшці 1,65 Є та у тетрапаку 0,49 Є відповідно. Іспанські бренді Jerez починаються від 5,60 євро за 0,5 л. З нестандартних іспанських делікатесів вирішив спробувати галісійський сир «Tetilla» (приблизно 6 Є за головку 0,5 кг), він вкритий дуже твердою оболонкою, проте в середині м’який, майже як наші плавлені за консистенцією. Але смачний. На дворі субота, а по суботах, як виявляється у Валенсії працюють «стихійні ринки». Одразу біля «Меркадонни» - великий ринок одягу, товар і продавці з Китаю, асортимент курортно-літній, ціни від 5 Є, нічого цікавого для себе не помітив. На сьогодні моя мета – відвідання Міста Науки та Мистецтва, як мінімум, та історичного центру (а саме башти Торре де Кварт та Торре дель Серранос), як максимум. Добираюсь знову автобусом 99, проїхати повз неможливо :-). Незважаючи, що лише близько 11 годин, вже досить спекотно. Планую відвідати Музей Науки:
Біля Музею досить велика черга, яка швидко просувається, у всіх людей в черзі в руках якісь документи. Профільні банери та поліцейська охорона не залишає сумнівів – в фойє музею проводиться вакцинація місцевих жителів від коронавірусу :-(. Проте, всі входять через окремий вхід, в фойє відповідна зона огороджена щитами, із звичайними відвідувачами вони не перетинаються… Музей тим часом працює у звичайному режимі. Багато відвідувачів, як місцевих, так і іноземців. Вхідний квиток, як на мене, задорогий – 8 Є, але ціни в сувенірному магазинчику ще дорожче (всі сувеніри мають наукову тематику). Експозиція займає другий, третій, та четвертий поверхи, підйом ескалатором. Експозиція розміщена дещо хаотично: другий поверх – генетика та нервова діяльність людини, третій – звукові явища та різноманітні музичні інструменти (як старовинні духові, так і незвичні, але терменвокса для повноти не вистачає).
Можна взяти участь у деяких дослідах зі звуковими хвилями, але як на мене їх замало. Іншу частину третього поверху займає експозиція, присвячена іспанським вченим-Лауреатам Нобелівських премій.
Сантьяго Рамону-і-Кахалю:
Северо Очоа:
Та Жану Дассе:
Про останнього хоче розповісти більш докладно. Жан Дассе (1916-2009) за походженням та громадянством був француз, але більшу частину свого життя прожив у Валенсії (був одружений з валенсійкою). Нобелівського премію з фізіології та медицини отримав у 1987 році, працюючи на посаді професора Валенсійського медичного університету. Тема його досліджень стала надзвичайно актуальною в останні півтора роки: вона стосувалася антигенів та антитіл людського організму…
Останній четвертий поверх музей присвяченій космонавтиці взагалі та дослідженням Місяця зокрема. Є зменшені копії марсоходів, ракет, міжнародних космічних станцій. Впорядники музею слідкують за актуальністю експозиції, адже в ній вже згадуються спроби Ілона Маска запустити до Марса та повернути на Землю ракету багаторазового використання.
Була в музеї ще одна атракція (можливо, мене не зрозуміють, але все ж вирішив випробувати на собі) – імітація польоту в космос на кораблі-шатлі багаторазового використання. Вартість 2,50 Є.
Але там еспозиція лише на визначений час. Найближчий вільний – через 2,5 години. Саме час пообідати. Музейне кафе вже закрилося (ймовірно, в п’ятницю працює за скороченим графіком). Але поблизу є великий торгівельний центр з продуктовим супермаркетом. Придбав ¼ кавуна за 1,35 Є та справжній іспанський ніж (2,99 Є) і неподалік від Музею влаштував собі легкий обід. Я був не один такий –майже всі лавочки навкруги були зайняті такими ж пікнікуючими туристами. Але на траві не сидів ніхто !
А ось вже й час мого сеансу підійшов. На даний час – я один, хоча максимум допускається 4 особи. Спочатку на спеціальній платформі, навколо якої обертаються стіни, слухаєш звукозапис лекції лекцію першого іспанського астронавта Педро Дуке. Потім гід проводить у спеціальну капсулу , яка імітує кабіну космічного шаттлу. Туриста пристебають і починається імітація взльоту/посадки. Іміатація, в основному звукова, хоча час від часу положення крісел у просторі змінюється. Жодних додаткових фізичних навантажень не відчув. В принципі, один раз спробувати можна.
Як на мене, від Музею очікував більшого. У порівнянні з науковими музеями інших міст (бачив програми по телебаченню), у Валенсійському дослідів, та взагалі, еспонатів, заамало.Особливо враховуючи його площу. В центр міста їхати вже запізно та й жарко (пік спеки в Іспаніі, як не дивно , приблизно з 17 до 19), лише після 20 починає прохолоднішати.
Але, не зважаючи на спеку, Валенсія прекрасна:
Вечір знов проводжу на пляжі.
Наступний день (останній перед від’їздом) повністю провів на пляжі, відпочиваючи та дегустуючи місцеву кухню. Якщо комусь цікаво - паелья на двох (велика сковорідка) обійшлася в 22 євро, хоча в меню була вказана ціна на одного 11 Є , типу на одного. Але порцію на одного ніде не готують, на відміну від моєго попереднього відвідання Валенсії в рамках групового туру 11 років тому. Тоді готували. Десь у центрі. Коштувало 9 Євро. Замовив традиційну валенсійську. Виявилася з м’ясом курки, кроля, спаржею та квасолею. Смачно. Розумію, що не бюджетно, але бути у Валенсії і не скуштувати візитку її кулінаріїї (а Валенсія є батьківщиною паельї) – просто неможливо).
Крім променаду, прогулявся ще приморськими кварталами. Крім житлових будинків та трамвайного депо, несподівано виявив корпуси Валенсійського Політехнічного Інституту. Заздрю місцевим політехнікам – одразу після занять можна відпочити на пляжі :-) Та й готуватись до занять на морському повітрі корисніше. В Малазі на пляжі бачив групки молоді на пляжі із книгами. Але ніяк не міг припустити , що то студенти :-)
Останнього ранку – раннє виселення (навіть до сніданку, ланч пакет розчарував, скляна пляшка соку і холодного какао, обидві на одноразових пробках, які можна відкрите лише ключем-відкривалкою, які туристи без багажу за звичай у поїздку не беруть, маленька пачка печива та яблуко), швидко на автовокзал, далі автобусом до аеропорту Ель-Прат в Барселоні. Несподівано відкрив для таку особливість свого організму, як можливість спати у масці! У автобусі висів великий плакат про заборону знімати маску. Зі сном боровся як міг, але все ж кілька разів заснув. Вижив. Автобус, до речі, дістався старий, тісний і задушливий, сильно гримів на кожній нерівності дороги. Також компанії ALSA.
Автобус спізнився в аеропорт на 20 хвилин, але часу до вильоту в мене було ще вдосталь. Добре, що не взяв квитки на наступний автобус – він приїздив у Термінал1 аеропорту рівно за 2 години до вильоту. Враховуючи , що Ryanair літає з Терміналу2, то у випадку запізнення на 20 хвилин, міг би мати серйозні проблеми.
Термінал 2 – напівпорожній з нього літають тільки Ryanair та Air Morocco, пасажирів мало, більшість кафе та магазинів зачинені. Виліт затримався на 30 хвилин, але в Борисполі сіли всього на 10 хвилин пізніше. Заповнений %% на 70, більшість пасажирів – українці , що поверталися з відпочинку в Іспанії (судячи по засмазі) Якими шляхами вони потрапляли в офіційно закриту Іспанію, для мене в принципі, не загадка. Станом на день публікації розповіді – Іспанія взагалі відкрита для українських туристів. Замовляли мало і бригада стюардів з Італії пересувались по салону розчаровано. До того ж, у Ryanair, на відміну від конкурентів, абсолютно відсутня на борту торгівля непродовольчими товарами та брендованими сувенірами (на відміну від Wizzair чи МАУ), тільки якимись малозрозумілими лотереями.
Кордон і багаж без затримок (як раз моє повернення випало на період 17.06 – 04.08), коли Україна своїх громадян впускала без ПЛР-тесту та «Дій вдома», ще півтори години міським транспортом іі вдома. Враження від поїздки тільки найкращі
*«З футболом у світ» – книга відомого українського футболіста середини 20 ст. Олександра Скоценя (1918-2003), який виступав за львівську «Україну», київське «Динамо», словацьку «Жиліну», бeльгійський «Шарлеруа», французьку «Ніццу», канадські клуби. Кращий футболіст Франції 1947 року.
Part 1>>>
Part 2. Everything you wanted to know about alcohol training, but were afraid to ask
You probably won't believe it, but you've never flown RhineAir before! Twice I bought tickets for the company's flights, but both times the trip failed (once I managed to get my ticket back). On the third try, everything went well. We've all read about the horrors of this company, that they measure hand luggage to the nearest centimeter, weigh it to the nearest gram, and make you pay crazy money for every extra gram / centimeter. Basically, all within common sense, my bruised backpack (weighing about 8 kg) was inspected only visually. They were not asked or weighed into the frame, although the dimensions were on the verge of being allowed.
We inspected the boarding, test, and permission to enter Spain (all printed out at the hotel), although the Slovaks standing in line behind me showed the test and permission on their phone screens, said everything was ok, and saw a very strange document: >
From the series “Do you see the QR code? No? And he is. "
Now you can safely go inspecting things. And several Slovaks were forced to hand over their suitcases (permitted size). Why did I mention Slovak passengers several times? That's right, fans of the Slovakian national team flew to Seville on this flight. Slovak flags and banners, "roses" (scarves) in support of the Slovak national team abounded in the registration hall. I, in fact, also flew under the guise of a Slovak fan, because I bought a ticket under the quota of the Slovak Football Federation. Tickets under the quotas of football federations and competition partners are called "alcohol trains".
A person who is not dedicated to football will probably associate this word with a train, in the dining car of which the sale of alcoholic beverages is allowed : -). There is some truth in this. We will see about this in a few hours : -). In the meantime - in duty free. Nothing special. Prices for marzipan, wine and Unique at the level of supermarkets. Smokers pack cigarettes (probably more expensive in Spain).
Landing without delays. The plane fills completely (standard Boeing 737-800 with 33 rows of seats). The distance between the rows, surprisingly, is enough, probably because Ryan has no division of passengers into Business and Economy. Surprised by the lack of seats in front of the traditional printouts with the range of on-duty duty-free and the rules of wearing oxygen masks, typical of other airlines. The others were simply glued to the seat in front. The contingent of passengers is 80% football fans.
Age is different. There were also 60+.
Mostly men who happened to be fans (father with son / sons), very few women. Immediately after the course, the stewards from Bulgaria began to roll their carts with drinks and food.
The fans started with a beer, then raised the temperature to vodka and whiskey and finished with wine. In short, they bought everything that was alcoholic. Considering that 100+ people took part in the event, the drinks ended very quickly. The flight plan of the steward crew was made by the passenger fans in about an hour of the flight! Consumption of strong was accompanied, of course, by conversations on football topics, discussion of matches, and as the degree of intoxication increased, it turned into the performance of football songs and fan stuff. In short, "full breathalyzer" : -)
But within reason - no one fought and did not scatter objects. It was just fun for everyone. We went, of course, in groups around the salon, but without fanaticism. Everything is civilized.
Landed in Seville on schedule at 19.25. As soon as we reached the ladder, everyone was blown away by the hot breath of the Spanish steppe (140 km from here to the coast of Africa. That's right, by the way). Thinking, after Budapest +35 With me little will surprise Spain. If it were…
At the entrance to the airport building - sanitary control. First, the QR code with the FSC questionnaire was scanned, then the temperature was measured with a non-contact thermometer. Everything is ok, you can leave the city. At the exit from the terminal there is a bus stop going to the city, namely to the central bus station, with a stop near the central train station. Very convenient! The ticket costs only 4 euros, the driver's payment at the entrance. Out of the corner of my eye, I would like to draw your attention to the fact that none of the Slovak fans take the bus, everyone takes a taxi at once. Well, fan trips are not for budget tourists…
The bus distance to the bus station is 45 minutes.
Immediately at the entrance, large shopping centers begin, then new massive high-rise buildings (14 floors maximum - I thought), the houses look like new, but I think they are 2-3 decades old. Balconies are glazed in places, but without insulating thermal panels and satellite dishes. Which greatly contributes to the cleanliness of the facades and preserves the young look of the buildings. After the central station (and in Spain, according to some ancient tradition, the stations have their own names - Seville is called Santa Justa) - the center begins with the traditional architecture of the last century! Seville is an extremely authentic and compact city, despite a population of 750.000, no large areas and undeveloped spaces. Even one of the three main stadiums (45.000 Estadio Ramon Sanchez Pizjuan) is right in the middle of a residential area!
But the matches of EURO 2020 will not take place on it - but on the 57.000 arena La Cartuja, located on the island of the same name in the middle of the river Guadalquivir!
Another name for this stadium is Olympic, Sevilla has twice applied for the Olympic Games (in 2004 and 2008), but lost both times, but the stadium still continued to build… And to finish with 60.000 spectators from the stadium, it hosted matches more of the 1982 FIFA World Cup! … The number of such large stadiums (40+ thousand) per city, with the capital of Andalusia can argue except that London.
At the bus station right on the platform are very useful devices - vending machines for bottled and canned drinks. Surprisingly, you might think, we have too. But this is the first time I've seen vending machines sell 1.5-liter bottles of water. I buy the specified bottle on 1.
5 euros (given that it is already around 9 pm on Sunday - and in Spain at this time all stores are closed by definition) - a normal option. Although the next day in the "Mercadon" I saw the same water at 0.55.
There is for 2 liters… I find my hotel quite quickly, it is located just 2 blocks from the bus station. It is called "Hostal Roma", but is not a hostel in the classical sense - all its rooms are designed for a maximum of 3 people and have separate amenities. In Booking it is classified as a guest house. Breakfast is absent as in principle, there is no refrigerator (even a shared one), there are big questions about the soundproofing of the rooms. In principle, from the series "just spend the night".
In the morning the next day I go to a nearby interesting seaside resort town, which is the birthplace of Picasso PD, Banderas OD
, from its name came a variety of dessert sweet Spanish wine, and in a small circle of experts it is known as the southernmost city in Europe, which has a subway! As you may have guessed, I'm leaving for Malaga! There by train for 23 e. , So by bus for 9.90 e. Why there is also no bus and such a difference in price? The fact is that 02.06.
2021 managed to catch a one-day action of the national Spanish bus carrier ALSA, according to which a ticket for any direct bus service between any bus city in Spain cost only 9.90 E. (at a standard price of 20-35E). I managed to buy Malaga-Sevilla and Valencia-Barcelona. There were no direct bus services between Seville and Valencia, and the first direct route to Seville-Malaga was only at 11:00 with arrival at 13:30, which was late for a day trip.
I leave by bus №21 to the railway station, the cost of the trip is 1.40E tickets from the driver. I do not know, maybe there is a ticket for a few days, not interested.
Santa Justa Station is underground, but there is no transfer to the metro station (logically requested) because there is no metro line in the area. As at any train station in Europe, there is a small waiting room and a large number of cafes and shops.
An interesting feature: all Spanish passenger trains are divided into high-speed and regular. When landing on the expressway - the security service inspects the speeches of passengers similar to the airport (with the removal of speech from the pockets, removal of seat belts and passing through the frame, inclusive). Therefore, if you go by high-speed train (their number starts with the letters AVE), it is better to arrive at the station for at least 45 minutes, because there are queues for the inspection. I went to Malaga by regular train. There was no review before landing. There are few stops, the train is clean, there are 40% fillings, there are controllers.
Landscapes from the windows are agricultural, dominated by olive groves, sunflower fields, and sometimes citrus orchards.
We arrive in Malaga with a 20-minute delay, although we haven't been anywhere for a long time… Malaga Station is a modern monumental multi-storey building, which in addition to the station services houses a solid shopping center (on the way back did a little shopping). Directly from the station is not a direct sea coast. Why didn't you use the subway, you might ask? The fact is that the train station (Maria Zambrano) is the final and simultaneous transfer station of both lines of the Malaga metro line, they simply connect the station with remote urban areas. And the sea coast is on the other side. I reach the sea (near the port) in 10 minutes. On the waterfront I see from such an interesting structure:
It turns out to be the City of Malaga (Ajutamento in Spanish). A bold architectural solution, in my opinion, in the style of Picasso.
In principle, this is not surprising - just 2 days ago in Seville was a match between Spain and Poland, and probably a large number of Polish fans stopped in Malaga, making a one-day trip to the match in Seville. When planning the trip, I also considered this option, to stay in Malaga, but firstly, my match ended at 19:45, and the bus to Malaga that day was no longer in the evening, and secondly, at the time of travel planning and purchase air tickets. in Spain there were still restrictions on movement between cities without good reason (they were canceled only on 27.05), although the theoretical possibility of getting to Malaga was, the flight Budapest-Malaga also exists.
Sandy beach in Malaga, made of very dark sand, muddy water, lots of algae. Surprised that vacationers all sunbathe 40-50 meters from the water.
The central squares of the old center of any city in Spain are magnificent:
ru / newimg / 3 / 1200x800 / 00/02/66/90 / 2669070.jpg "target =" _ blank " rel="nofollow">
There are new buildings in the center, but the novelty is built very organically and neatly.
Who forgot - BANDERA from Spanish translates as flag, flag:
Banderas is, by the way, a theatrical pseudonym. The actor's real name is Jose Antonio Dominguez Bandera.
Theater named after M. de Cervantes:
Recently celebrated its 150th anniversary.
And what a Spain without ham:
Back to Seville, as I said earlier, I was returning by bus. The bus got big, spacious. True, without Wi-Fi.
The main views from the windows are small Spanish villages with traditional Andalusian white houses. And fields of olive trees. Sometimes there are small single rocks:
At the entrance to Seville, several industrial facilities attracted attention: a large perfume factory, two pieces of furniture.
According to unverified information, a plant for the production of Boeing components is located in the suburbs of Seville
Now more about Seville. Suddenly I was in this city (I was 12 years old for the first time, in 2009 on a group bus tour). In principle, all the memorabilia then saw. Except for one - the island of La Cartuja. The circumstances themselves were such that he was given the main importance in this trip.
Although I also reached the city center (15 minutes walk from my hotel), I still saw Seville's main must-see tower, Giralda. I did not go to the inner gardens (firstly, there was already, secondly, the incredible heat). The center of Seville has not changed at all over the last 12 years and looks, as always, beautiful:
Original tree crowning:
Bullfighting arena:
The Golden Tower:
Triana area:
And now about Kartukha Island. As I said before, why Seville has managed to retain its ancient appeal years and even decades later - because the 750.000-strong city (the language does not return to call it a metropolis) has not built a single office skyscraper. Yes, there are modern new administrative or office buildings, but their height does not exceed 6-8 floors, built in organically, and do not distort the historic face of the city. But still there is one high-rise building. It's called Torre de Sevilla ...
located at the very beginning of the island of Kartukha, is a 40-storey hotel, which is attached to the eponymous shopping center (by the way, very good, there is a "PRIMARK") `, many other shops and cafes.
The island has a large area, it has several streets, 2 bus routes, one - goes around the island in a circle, the other connects the Olympic Stadium with the city center.
Bus intervals are about 20 minutes. The island is home to most of the University of Seville, Isla Magika and other research sites, including:
Many aerospace objects:
When passing by this house, there was only one question in my head: why Ukraine no longer needs its microelectronics:
jpg "target =" _ blank " rel="nofollow">
p >
The streets of the science camp are named after famous scientists:
A 3D cinema (otherwise known as an IMAX cinema) has been opened for students to provide more visual information:
The Institute of Andalusian History is now housed in the old ceramics factory building:
There is a small botanical garden:
I wonder if Spanish geese also migrate to warmer regions in winter (in winter the air temperature in Seville does not fall below +14 C)?
And here, in fact, the Olympic Stadium itself. If you don't know what kind of structure it is, you won't know at once:
Of course, a green bracelet was required to enter Seville Stadium.
Vaccinated fans were issued it automatically, the rest - had to pass a PCR test in special tents at the stadium on the day of the match.
The result within 30 minutes.
For comparison, the standard PCR test in Spain costs three times, and the result only after 24-36 hours.
To get to the stadium, deciding not to use the standard route (bus), but to test the Seville subway. He sat down at Puerta Jerez station and went to the nearest Principles stadium. Fare 1.55 euros, tickets only in vending machines. Stations are built on the so-called system. "Horizontal elevator", ie the platform separates the train from the wall, the doors of which are synchronized with the space and the clock with the incoming train door:
In the middle, the train is familiar to many European countries, solid construction.
The cars look something like this:
An interesting point - the subway connects both shores of Seville, but do not cross any of the bridges! That is, tunnels are laid under the bottom of the Guadalquivir River!
In Budapest, by the way, the metro line runs under the Danube! In Ukraine, such construction technologies are not used, possibly due to the width and depth of the Dnieper in the appropriate places.
Principles Station is indeed closer to the Olympic Stadium, but the distance to it is about 3 km. The air temperature was clearly not conducive to walking:
So I still used the bus in the middle of the route. But still a little seeing the area of Triana. This is not a tourist, but in fact a huge sleeping area with houses of all ages, occupying almost the entire right bank of Seville.
We passed the "Seville Torre" - near the house a crowd of people with Spanish flags and football paraphernalia - it turns out that the Spanish national team settled in this hotel and fans were waiting for it to come out to see their idols. Although in the current composition of the Spaniards there are no world-class stars.
Of the golden generation "2008 - 2010 - 2012" only Iniesta remained
Finally I'm at the stadium. Only 15.500 fans are allowed to attend the match (25 percent of the stadium's capacity), but the impression is that the police have more spectators. There are pedestrian, horse, and motorized:
Aviation support is provided by 2 police (or possibly military) helicopters, which are constantly circling over the stadium. It is not clear from whom they are going to defend the stadium from the air…
Stadium on the plain. To the nearest buildings - 500 meters in each direction… Volunteers, by the way, at the stadium are very few.
She was in uniform with a pistol, a gas canister and handcuffs. Without a helmet. Things went better here, I understand Slovak well, answering in Ukrainian and English, she understood me. Police from other countries were not seen at the matches in Budapest.
The Spaniards, who ended the previous two matches in a draw, and in case of loss to the Slovaks, dropped out of the fight, took the game very seriously, immediately leaving the Slovaks playing space and gradually pressing them to their gates. The morale of the guests was slightly raised by the goalkeeper Dubravka, who reflected a rather dubious penalty. But 15 minutes later, he started the defeat of his team, when blinded by the bright Andalusian sun, trying to throw the ball over the crossbar, scoring it into his own goal… Before the break, the Spaniards scored a second time.
Considering that the Slovaks did not have a game in the attack at all (the hosts reached the penalty area only a few times, moreover, without hitting the goal), the result of the match was already clear to me. Of interest was only the number of goals scored, on which the Spaniards will stop…
Regarding the atmosphere in the stadium - in Budapest it was better and brighter, in Seville there are too many police in the stands, fans are forced to sit still, after three free, stewards are always running between the rows and reminded of the need to wear masks… Distracting somehow from a football match
After the match (and the fans were taken out of the stadium very slowly, but surrounded by a corridor on all sides), seeing the legendary figure in football and fans - superfan of the Spanish national team "Manolo-drummer" Caceres Artesero):
He became famous for the fact that since 1982, without missing a single match of the Spanish national team, he also came to Kyiv for EURO 2012. Well, if the work allows (Senor Manolo - the owner of several sports bars in different cities in Spain) - then why not.
He was "number 12 of the Spanish national team" without his percussion instrument, he was carried by one of the young fans, probably at the age of 72, constantly wearing the instrument is difficult.
Given that their costumes are thought out to the smallest detail (even shoes and toreador leggings), I would venture to assume that they are really retired bullfighters.
After the match, deciding to return to the hotel in another way, namely through the Alamilo Bridge (also called "Calatravi Bridge"):
Just a masterpiece of architectural and engineering thought. Beautiful on any side:
Went to the waterfront in the Seville-Norte area, then calmly walk along the coast of Guadalquivir, enjoying the sunset and evening coolness and looking at modern works of Spanish architects, namely cities, a pedestrian bridge, only 15 wide, he entered the Guinness Book of Records southern. Barket Bridge is also very good:
The El Cachorro Bridge also looks original (literally its name translates as "Christ the Redeemer Bridge"). Opposite the central bus station, its designers took care of pedestrians by creating a system of umbrellas from the sun. Its feature is that both of its supports are on the shores, without underwater structures!
A total of 23 bridges near Seville (twenty-three), not a single railway or metro bridge.
The following construction also deserves attention:
p >>>
I did not find her destination anywhere in the network.
It looks like a hypertrophied tower for jumping into the water (through the steps, probably). But it seems to me that this is some kind of hydraulic structure, it doesn't pull on a simple observation tower either. Who knows exactly about its purpose - please write.
The next day, having gathered, I leave for Valencia early in the morning. With a transfer to Madrid. Why everything is so complicated: the only direct attraction of Seville-Valencia is by our standards, "passenger", not "fast", and even more so not "Intercity", on the way around 12 o'clock and arrives in Valencia after 23 pm. To spend the whole day moving is, in my opinion, unreasonable. Therefore, choosing the option through Madrid. Especially since the cost of tickets in both cases was almost the same. Trains in both cases were high-speed, that is, boarding them involved safety oversight. In both cases, the trains were 100% full. Which is not surprising in principle - 24.
06 in Spain was a national holiday - St. Juan's Day (John the Baptist's Day) - and was a day off. In Madrid, the train arrived at Atocha Central Station. I had a connection for 1 year and 15 minutes. Understandably, without going out into the city.
If you also have a change at this station - be careful! In one house there is a station for long-distance trains and suburban trains, the numbering of platforms on both starts with 1, and what's worse, the machine on the QR-code on my ticket missed the suburban station! I realized the mistake quickly, but it was impossible to return through the turnstile, I had to run around the station on the perimeter to find a way out, then look for the station platforms for long-distance trains! I managed normally, there were 15 minutes left before departure. The train to Madrid-Valencia went by express without stops!
The scenery is again typically Spanish (deer, olive groves), but shortly before Valencia we passed a small mountain range (I do not know the physical geography of Spain), drove through a tunnel, behind which was a small lake and reservoir. Arrived in Valencia on time at Xoaqin Sorolla Station. Valencia has two train stations. But one of them (Xoaqin Sorolla, dead end) arrives only trains with the final station Valencia, on the other (Norte), a through, transit train.
When choosing a hotel in Valencia, ready to find closer to the sea. But most of the coast within the city is a large seaport, so the hotel was found only on the outskirts of the city, but at the beach. Hotel Resa Patacona **:
The only problem is logistics. From the station you can only get to Maritimu station, and from there by bus №99 to the final stop (just opposite the hotel entrance : -)).
And now about the payment system for public transport in the third largest city in Spain. There is a single transport card (8.40 There are for 10 trips), which can be used in all types of public transport (metro, bus, tram). But to buy it, according to a long-standing Spanish tradition, can be deprived in tobacco shops. Which, in connection with the national weekend were closed: - (
One-time fare in the Valencia metro costs 2.50 € (ticket for 10 trips 7.50 €) sold in vending machines at metro stations, bus fare 1.50 €, sold by the driver. I can't say anything about the fare and the payment system in the trams, I didn't use it.
The Valencia metro train looks like this:
A typical Valencia metro station. The name is frankly shocking:
Finally I get to the hotel.
It is located near the picturesque area of Malvarossa.
Buildings, mostly 1-2¦ storey private houses. The name, in my opinion, looks like the phrase "pink mallow":
The hotel is brand new, built only in 2021. Has an original design, in cross section is the number "8". It has both rooms and apartments with kitchens (ie, designed for long stays). Free pool and gym. There are 3 elevators on each floor, but the corridors are very confusing. One day he even helped guide a really lost Spanish-speaking tourist.
Immediately after settling I go to the beach.
There are two beaches in the area: Alboraja and Malvarossa. It is very easy to distinguish their point of division: on the first there are cafes and restaurants:
, and on the other - a promenade with benches:
On the beach you can sunbathe until sunset, the sun will set after 21 hours.
Resting mostly locals (although hearing German and French), some in masks, all maintain a "social distance" - mats and umbrellas at a distance of at least 3 m from each other. The beach is long and wide, there is enough space for everyone.
Supermarkets are closed today, but small Chinese and Arab shops are open. It is very easy to distinguish them - the Chinese sell only water, cereals and snacks, the rest - non-food, others - water and lots of fruit. I buy peaches at 0.9 e / kg and cherries at 1.8 e kg.
The next morning, after breakfast, it is temperate continental:
Tea, coffee and milk are unlimited
I shop at local Konzum and Mercadona supermarkets.
Prices and assortment are the same for other supermarkets in Spain.
The only thing that surprised - a very large selection of Spanish perfumes at reasonable prices (Made in Seville: -)) - 4-6 euros for cologne and eau de toilette 100 ml. The aromas are quite acceptable. Forgetting to say that I had a refrigerator in the room, so you can safely buy groceries for dinner. A separate story about ice cream. There are no traditional in our understanding of ice cream packs (80-100 g) in Spain. There are either "ice cream cakes" (0.5+ kg), or boxes containing 6-8 small 50-gram packets of ice cream. The cost of the second option is 1.8-2.5 euros. During my past trips to Spain, there were trays with refrigerators with ice cream based on different fruits on the streets and squares of different Spanish cities. This was not the case in Seville, Malaga or Valencia. Probably banned due to quarantine. I put the ice cream in the fridge. Keeps the temperature well. Spanish brand TEKA.
What else to pay attention to in Spain - the presence of honey stores in Ukraine!
Wine theme. According to the taste and color of the comrades, as you know, no, on average 0.75 There is a cost of 3-5 euros. Although I saw promotional options for 1.99 e. If anyone needs a smaller capacity - 0.185 liters in a bottle of 1.65 e and a tetrapack of 0.49 e, respectively. Spanish Jerez brands start at 5.60 euros for 0.5 liters. Of the non-standard Spanish delicacies, having decided to try Galician cheese "Tetilla" (about 6 E per 0.5 kg head), it is covered with a very hard shell, but soft in the middle, almost like our melted in consistency. But delicious. On Saturday, in the yard, and on Saturdays, as it turned out in Valencia, there are natural markets. Right next to Mercadonny - a large clothing market, goods and sellers from China, the range of summer resort, prices from 5 there, nothing interesting for myself did not notice.
Today my goal is to visit the City of Science and Art at least and the historic center (namely the Torre de Quart and Torre del Serranos) as much as possible. I get there again by bus 99, it is impossible to pass : -). Even though it's only about 11 o'clock, it's already quite hot. I plan to visit the Museum of Science:
The Museum has a large enough queue, which is moving fast, all the people in the queue have some documents in their hands. Profile banners and police guards leave no doubt - in the lobby of the museum is vaccinating locals against the coronavirus regime Many visitors, both locals and foreigners.
The entrance ticket, I think, is expensive - 8 Yes, but the prices in the gift shop are even more expensive (all souvenirs have a scientific theme). The exposition occupies the second, third and fourth floors, climbing the escalator.
The exposition is somewhat chaotic: the second floor - genetics and nervous activity of man, the third - sound phenomena and a variety of musical instruments (both ancient wind and unusual, but for the fullness of theremin voxa).
You can take part in some experiments with sound waves, but, in my opinion, they are few. The second part of the third floor is occupied by an exposition dedicated to Spanish Nobel Prize-winning scientists.
Santiago Ramonu y Cajalu:
North Ochoa:
Yes, Jean Dasse:
Wants to talk about the latter in more detail.
Jean Dasse (1916-2009) was of French descent and nationality, but spent most of his life in Valencia (he was married to a Valencian woman).
He received the Nobel Prize in Physiology or Medicine in 1987 as a professor at the Valencian Medical University. The topic of his research has become very relevant in the last year and a half: it concerned antigens and antibodies of the human body…
The top fourth floor of the museum is dedicated to astronautics in general and moon research in particular. There are reduced copies of rovers, rockets, international space stations. The authors of the museum are monitoring the relevance of the exhibition, because it already mentions the attempts of Ilona Mask to launch into Mars and return to Earth a reusable rocket.
There was another attraction in the museum (I may not be understood, but still decided to try it for myself) - an imitation of a space flight on a reusable space shuttle. Price 2.50 E.
But there is an exposition only for a certain hour. The nearest free one is in 2.5 hours. It's time for lunch. The museum cafe has already closed (probably on a reduced schedule on Friday). But there is a large shopping center with a grocery store nearby. Having bought ¼ watermelon for 1.35 € and a real Spanish knife (2.99 €) and had a light lunch near the Museum. I was not alone - almost all the shops around were occupied by the same tourists. But no one was sitting on the grass!
And now the hour of my session has come. Currently, I am alone, although a maximum of 4 people is allowed. First, on a special platform around which the walls revolve, you listen to a recording of a lecture by the first Spanish astronaut Pedro Duque.
Then guide the guide to a special capsule that mimics the cabin of a space shuttle. The tourist is fastened and the imitation of takeoff / landing begins. Imitation, mostly sound, although from time to time the position of the chairs in space changes. I did not feel any additional physical exertion. In principle, you can try once.
Like me, I expected more from the Museum. Compared to the scientific museums of other cities (seeing programs on television), the Valencian experiments and exhibits in general abound. Especially considering its area. It's too late and hot to go to the city center (peak spikes in Spain, oddly enough, from about 17 to 19), only after 20 it starts to cool down.
But despite the heat, Valencia is beautiful:
I spend the evening on the beach again.
The next day (the last before departure) spent completely on the beach, relaxing and tasting local cuisine. If someone is interested - paella for two (a large frying pan) cost 22 euros, although the menu indicated the price of one 11E, such as one. But the portion for one is not prepared anywhere, unlike my previous visit to Valencia as part of a group tour 11 years ago. Then they cooked. Somewhere in the center. It cost 9 Euros. Ordering a traditional Valencian. It turned out with chicken, rabbit, asparagus and beans. Delicious. I understand that it is not budget, but it is simply impossible to be in Valencia and not try her business card (and Valencia is the birthplace of paella).
Crimea promenade, walking back to the coastal quarters. In addition to apartment buildings and a tram depot, he unexpectedly discovered the buildings of the Valencia Polytechnic Institute.
The bus was 20 minutes late for the airport, but I still had enough hours before departure. It is good that he did not take tickets for the next bus - he arrived at Terminal 1 of the airport exactly 2 hours before departure. Given that Ryanair is flying out of Terminal2, it could have serious problems if it is 20 minutes late.
Terminal 2 - only Ryanair and Air Morocco fly half empty, there are few passengers, most cafes and shops are closed. Willit was delayed for 30 minutes, but sat down in Borispol only 10 minutes later. Fills %% on 70, most passengers - Ukrainians returning from vacation in Spain (judging by the tan) How they got to the officially closed Spain, for me in principle not a mystery. On the day the story was published, Spain was generally open to Ukrainian tourists. Little was ordered and a team of stewards from Italy moved around the cabin disappointed.
In addition, Ryanair, unlike its competitors, has no on-board trade in non-food items and branded souvenirs (unlike Wizzair or UIA), only some obscure lotteries.
Border and luggage without delays (just my return fell on the period 17.06 - 04.08), when Ukraine admitted its citizens without PCR test and "Act at home", another hour and a half by public transport and at home. Impressions of the trip are only the best
* "With football in the world" - a book by a famous Ukrainian football player of the mid-20th century. Alexander Skotsen (1918-2003), who played for Lviv "Ukraine", Kiev "Dynamo", Slovak "Zilina", Belgian "Charleroi", French "Nice", Canadian clubs. The best football player in France in 1947.