Чернечий орден, створений для визволення християнських душ з ісламського полону ще на зорі другого тисячоліття, і через століття стояв на сторожі інтересів світу під знаменом хреста, коли першим разом з парламентарями входив до розорених мусульманськими військами міст і селищ для здійснення своєї богоугодним місії. Саме для виконання покладених на себе обітниць з порятунку і захисту прав населення, що сповідувало католицизм, в 1699 році в Кам’янець, який залишала турецька армія згідно умов Карловіцкого мирного договору, разом з приймальною комісією Речі Посполитої прийшли перші монахи-тринітарії.
На перших порах жебракуючому ордену, що діяв під девізом «Слава – Трійці, полоненим – свобода», комісарами була віддана споруджена біля Лядських воріт у османський період мечеть, будівля якої, однак, була сильно пошкоджена попередньою повінню, а близьке розташування до заплави річки Смотрич не обіцяло і в майбутньому їй спокійного існування. Тому незабаром тринітарії покинули свій негостинний притулок на користь затишного маєтку на вершині плато біля Замкового мосту, який один з братів по імені Михайло отримав за три роки до цього (в 1696 році) у спадок від кам’янецького міщанина Хоцимирського.
Роль ордена, який існував і творив свої добрі справи лише подаяннями, в щойно звільненому від турецького ярма місті була настільки велика, що вже в 1712 році на зібрані кошти був споруджений дерев’яний костел, в той час як будівлі маєтку стали притулком чернечої братії. А в 1750 році на пожертвувані кошти було розпочато масштабне будівництво Тринітарського монастирського комплексу з каменю, яке знайшло своє гідне завершення в 1765 році введенням в експлуатацію кляшторних житлових і господарських будівель і освяченням костелу на честь Животворящої Трійці біскупом Красінським в 1780 році.
З встановленням ж на Поділлі влади Російської імперії наприкінці XVIII сторіччя існуванню монастиря тринітаріїв, як одного з найбідніших і нечисленних в Кам’янець-Подільському, прийшов логічний кінець – в 1842 році він був закритий, а його будівлі – пристосовані під потреби Палати Державного майна. Пізніше (в кінці XIX століття) колишній кляшторний дах ділили Повітове Поліцейське управління, Архів Подільського губернського управління та міська пожежна команда.
При всьому при цьому Троїцький костел продовжив виконання своєї високої духовної місії, переживши реконструкцію, в ході якої під талановитої пензлем І. Пагтля до невпізнання змінилися його інтер’єри. Друге десятиліття неспокійного ХХ століття ознаменувався для католицького храму, як і для незліченної кількості інших оплотів віри всіх течій і конфесій на теренах нової країни на ім’я СРСР, початком епохи забуття – костел було закрито, а в післявоєнний період в постраждалому (зруйновано частину покрівлі) в ході бойових дій Другої світової війни будівлі розмістився Обласний державний архів Хмельницької області.
Лише в 1977 році, нарешті, культурно-історична цінність храму біля головних воріт старого Кам’янця була гідно оцінена державою, коли була розпочата масштабна реконструкція будівлі, яка, а іншим, не торкнулася внутрішніх її інтер’єрів. Ремонтно-відновлювальні роботи були закінчені у 1984-ому. На зорі нових часів (здобуттям Україною незалежності), коли було знято офіційну заборону на релігію, в стіни колишнього Тринітарського костелу повернувся Святий Дух разом з представниками греко-католицької громади, яка в 1992 році почала проводити в храмі релігійні богослужіння. Зараз ця відреставрована церква носить ім’я святого Йосафата.
Барокова перлина одній з головних площ старого Кам’янець-Подільського являє собою однонавовий кам’яний храм під напівциркульними склепіннями на розпалубках із дзвіницею, що складається з об’єднаних лучковими арками трьох пілонів на високому постаментіу. Зовнішнє просте і, разом з тим, вишукане оздоблення колишнього Тринітарського костелу Кам’янця складають пілястри тосканського ордеру, на яких покоїться фронтон з декоративними скульптурами і вазонами, та прямуючі до центрального входу двомаршеві сходи з примикаючою стіною і двопілонними воротами, так само декорованими скульптурними зображеннями святих.
The monastic order, created to free Christian souls from Islamic captivity at the dawn of the second millennium, and centuries later stood guard over the world's interests under the banner of the cross, when he first entered parliament with ruined Muslim armies and towns to carry out his God-pleasing mission. In 1699, the first Trinitarian monks came to Kamenets, which was left by the Turkish army under the terms of the Karlovy Vary Peace Treaty, together with the Rzeczpospolita Admissions Committee, to fulfill their vows to save and protect the rights of the Catholic population.
At first, the begging order, operating under the motto "Glory to the Trinity, captives - freedom", was given by commissioners a mosque built near the Lyadsky Gate in the Ottoman period, the building of which, however, was severely damaged by floods and close to the Smotrych floodplain. did not promise her a peaceful existence in the future. Therefore, the Trinitarians soon left their inhospitable refuge in favor of a cozy estate on the top of the plateau near the Castle Bridge, which one of the brothers named Michael had inherited three years earlier (in 1696) from the Kamenets burgher Khotsimirsky.
The role of the order, which existed and did its good deeds only through alms, in the city just liberated from the Turkish yoke was so great that in 1712 a wooden church was built with the funds raised, while the buildings became the refuge of the monastic fraternity.
And in 1750 the large-scale construction of the Trinitarian stone monastery complex was started with donations, which was completed in 1765 with the commissioning of monastery residential and farm buildings and the consecration of the church in honor of the Living Trinity by Bishop Krasinski in 1780.
With the establishment of the Russian Empire in Podillya at the end of the 18th century, the existence of the Trinitarian monastery as one of the poorest and smallest in Kamianets-Podilskyi came to a logical end - in 1842 it was closed and its buildings adapted to the State Property Chamber. Later (at the end of the 19th century) the former monastery roof was shared by the County Police Department, the Archives of the Podolsk Provincial Department and the city fire brigade.
At the same time, the Trinity Church continued to fulfill its high spiritual mission, having undergone a reconstruction, during which its interiors changed beyond recognition under the talented brush of I. Pagtl. The second decade of the turbulent twentieth century was marked for the Catholic Church, as well as for countless other strongholds of faith of all denominations and denominations in the new country named after the USSR, the beginning of the oblivion era - ) during the fighting of World War II, the building housed the Regional State Archives of Khmelnytsky region.
Only in 1977, finally, the cultural and historical value of the church near the main gate of the old Kamenets was appreciated by the state, when a large-scale reconstruction of the building began, which, among others, did not affect its interior. Repair and restoration work was completed in 1984.
At the dawn of modern times (Ukraine's independence), when the official ban on religion was lifted, the Holy Spirit returned to the walls of the former Trinitarian Church with members of the Greek Catholic community, which began religious services in the church in 1992. This restored church is now named after St. Jehoshaphat.
The Baroque pearl in one of the main squares of old Kamianets-Podilskyi is a one-nave stone church under semicircular vaults on the formwork with a bell tower, consisting of three pylons connected by arched arches on a high pedestal.
The exterior simple and, at the same time, exquisite decoration of the former Trinitarian Church of Kamianets consists of pilasters of the Tuscan order, on which rests a pediment with decorative sculptures and vases, and a two-step staircase leading to the main entrance. saints.