Зі встановленням на Поділлі в 1362 році влади Великого князівства Литовського, Кам’янець-Подільський був обраний в якості його адміністративного центру. Релігія ж, як один з найбільш сильних важелів впливу на народ, повинна була відповідати вимогам світської влади. Саме тому на звернення до католицизму – основної релігії Литовського князівства – були спрямовані зусилля нової влади.
Завдяки цим подіям папою римським Георгієм XI в місті була заснована Подільська католицька єпархія (1378 рік), що зажадала підтвердження свого високого статусу у вигляді дерев’яного собору, спорудженого на гроші князів Коріатовичів, який через п’ять років отримав статус кафедрального.
Не дивлячись на зміну підданства на польське, а може саме завдяки цій події (Польща – також католицька країна), на будівництво собору з каменю було виділено десятинні кошти (десята частина доходів) тридцяти двох сіл Кам’янецького, Вінницького і Скальського староств і праця їх селян. Після п’ятнадцятирічного періоду будівництва (з 1502 по 1517) світло побачила кам’яна твердиня, яка отримала ім’я на честь святих Петра і Павла.
Протягом XVI століття собор в процесі добудови набуває закінчених рис: каплиці Святого Причастя, Непорочного Зачаття і Розради Богородиці, нова вівтарна частина.
Турецьке панування над Подільськими землями, що тривало двадцять сім років (до 1699 року), внесло свої корективи до архітектурного ансамблю – поруч з головним входом до собору піднявся до небес мінарет, бо сам комплекс в той час виконував функції головної соборної мечеті Кам’янець-Подільського.
Повернення в лоно католицької церкви (XVIII століття) ознаменувалося для собору епохою процвітання, яка проходила під знаком перетворення з романського мінімалізму в готичну пишність. А в якості візуалізації переваги християнства над мусульманством на вершині мінарету в 1756 році була встановлена скульптура Богородиці.
Після входження Поділля до складу Російської імперії (1792 рік), не дивлячись на переважну православність країни, доля собору святих Петра і Павла практично не змінилася – він залишається центром католицизму Кам’янецької єпархії. У 1853-1860 роках тут були проведені масштабні реставраційні роботи.
Епоха процвітання закінчується з польським повстанням 1863 року, результатом якого стали репресивні заходи російського уряду по відношенню до католицької церкви: статус Кам’янецької єпархії був знижений до апостольської адміністратури.
Проголошення в 1918 році незалежності Україна на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським на нетривалий час (два місяці) повернуло собору статус кафедрального при Кам’янецькій єпархії за згодою глави римських католиків.
Зі встановленням на Поділлі радянської влади в собор святих Петра і Павла на зміну служителям культу приходять музейні працівники (1930 рік) – в його стінах відкрито “Відділ історії релігії та атеїзму” Кам’янець-Подільського історичного музею-заповідника, де так само проводилися концерти органної музики.
Знову в стінах собору запанувала святість разом з поверненням католицького єпископату лише в 1991 році після другого проголошення незалежності України.
Первісна кам’яна споруда собору святих Петра і Павла в Кам’янець-Подільському (початок XVI століття) була виконана як тринефний храм в романському стилі з властивими йому вагою склепінь і мінімалізмом у декоровій обробці зовнішніх фасадів.
Протягом першого століття свого існування кафедральний собор набуває вигляду закінченого комплексу: з півночі добудовується каплиця Святого Причастя, з південного – Розради Богородиці і Непорочного Зачаття, на схід – пресвітериум.
Перебудова XVIII століття дарує кафедральному собору святих Петра і Павла перетворення в готичному стилі. Зміни торкнулися зовнішнього оздоблення будівель – головний фасад був прикрашений скульптурами, пілястрами і карнизами, та внутрішнього устрою – споруджується новий головний вівтар з дерев’яними позолоченими колонами, прикрашеними скульптурою, встановлюються амвон і крісла радників, трон єпископа, сповідальня.
Остання велика перебудова католицького кафедрального собору (середина XIX століття) в Кам’янець-Подільському торкнулася, в основному, його зовнішнього вигляду, який набув рис неоготики з елементами бароко: оновлено вівтар, встановлені вітражі, стіни і стелю прикрасили фрески, а підлогу – мармурова плитка, в головному залі встановлений орган, зроблений на замовлення у Відні.
Нинішній собор святих Петра і Павла в Кам’янці — будівля висотою 24 м, довжиною – 49 м і шириною (разом з прибудовами) – 36 м, центральний вхід в який відкриває дорогу в головний неф з циркулярною аркою. Правий (південний) бічний неф з вівтарем святої Трійці з’єднаний з каплицями Непорочного Зачаття і Розради Богородиці. Лівий (північний) – з вівтарем святого Яна веде до каплиці Святого Причастя і з’єднує храм з мінаретом, а так само з нього відкривається доступ до хорів. У дев’яти підвальних приміщеннях знайшли своє останній земний притулок видатні діячі католицької Подільської єпархії.
Кафедральний Костел (XVI-XIX) – сам по собі витвір мистецтва, адже симбіоз стилів і часу породив унікальну, незрівнянну з іншими архітектуру. У кожному елементі комплексу, навіть у такому дрібному як двері, що є унікальним творінням із сталі холодної обробки з бронзовими гербами папи римського і Кам’янець-Подільського на ключах і мечах Петра і Павла, простежується натхнення з яким працював художник.
Надгробок Лаури Пшездецької (1874) з красунею із білого мармуру під простирадлом вічного сну з книгою на двадцять першій сторінці (час смерті при падінні під час кінної прогулянки) при погашеному ангелом факелі життя зачаровує реалістичністю картини. Скульптура з 1938 року розташовується в каплиці Непорочного Зачаття, враховуючи її особливу художньою цінність.
Тріумфальна арка Станіслава Августа (1781) при вході у внутрішній дворик кафедрального собору святих Петра і Павла, що прикрашена скульптурами святого Яна і чотирьох ангелів, встановлена на честь відвідин храму останнім королем Польщі під час його візиту в подільські землі.
Турецький мінарет (1672) і Статуя Богородиці (1756) – симбіоз двох вірувань, що подарували світові шедевр, де на вершині мінарету заввишки тридцять шість з половиною метрів (145 ступенів вгору) “… з’явилась на небі велика ознака: Жінка одягнена в сонце: під ногами її місяць, а на голові вінок із дванадцяти зірок. Вона мала в утробі, і кричала від болю і мук народження … “ (“Одкровення” Іоанна Богослова) з підписом у підніжжя “Богородиця Непорочна Пані Покровителька міста”.
Сад біля собору – невеликий куточок скорботи, що потопає в квітах, з кам’яними хрестами і пам’ятним стовпом Єжи Володийовському, загиблому під час вибуху порохового складу Чорної вежі Кам’янець-Подільської фортеці і боковою калиткою з вічним написом-нагадуванням “Поважай звичаї предків”. В саду також встановлений пам’ятник Римському папі Іоанну Павлу ІІ та зібрані рештки надгробків знищеного радянською владою католицького кладовища.
With the establishment of the Grand Duchy of Lithuania in Podillia in 1362, Kamianets-Podilskyi was chosen as its administrative center. Religion, as one of the strongest levers of influence on the people, had to meet the requirements of secular power. That is why the efforts of the new government were aimed at turning to Catholicism - the main religion of the Lithuanian principality.
Thanks to these events, Pope George XI founded the Podolsk Catholic Diocese in the city (1378), which demanded confirmation of its high status in the form of a wooden cathedral built on the money of the Koriatovych princes, which five years later received the status of a cathedral.
Despite the change of citizenship to Polish, and perhaps due to this event (Poland is also a Catholic country), the construction of the stone cathedral was allocated tithes (tenths of income) of thirty-two villages of Kamyanets, Vinnytsia and Skalsk elderships and their work peasant. After a fifteen-year period of construction (from 1502 to 1517), a stone fortress named after Saints Peter and Paul was unveiled.
During the XVI century the cathedral in the process of completion acquires finished features: the chapel of Holy Communion, the Immaculate Conception and the Consolation of the Virgin, a new altar.
Turkish rule over the Podolsk lands, which lasted twenty-seven years (until 1699), made its adjustments to the architectural ensemble - near the main entrance to the cathedral rose to the sky minaret, because the complex itself at that time served as the main cathedral mosque Kamyanets- Podolsky.
The return to the bosom of the Catholic Church (XVIII century) marked for the cathedral an era of prosperity, which took place under the sign of the transformation from Romanesque minimalism to Gothic splendor. And as a visualization of the superiority of Christianity over Islam on top of the minaret in 1756 was installed a sculpture of the Virgin.
After Podillya became part of the Russian Empire (1792), despite the country's predominant Orthodoxy, the fate of the Cathedral of Saints Peter and Paul remained virtually unchanged - it remained the center of Catholicism in the Diocese of Kamyanets. In 1853-1860 large-scale restoration works were carried out here.
The era of prosperity ended with the Polish uprising of 1863, which resulted in repressive measures by the Russian government against the Catholic Church: the status of the Diocese of Kamenets was reduced to the apostolic administration.
The proclamation of independence in 1918 by Ukraine, led by Hetman Pavel Skoropadsky, briefly (two months) restored the cathedral's status as a cathedral under the Diocese of Kamyanets with the consent of the head of the Roman Catholics.
With the establishment of Soviet power in Podillya, the Church of Saints Peter and Paul was replaced by museum workers (1930). organ music.
Holiness reigned in the cathedral again with the return of the Catholic episcopate only in 1991 after the second proclamation of Ukraine's independence.
The original stone building of the Cathedral of Saints Peter and Paul in Kamianets-Podilskyi (early 16th century) was built as a three-nave church in the Romanesque style with its characteristic weight of vaults and minimalism in the decoration of the exterior facades.
During the first century of its existence, the cathedral took the form of a completed complex: the chapel of Holy Communion was completed in the north, the Consolation of the Virgin and the Immaculate Conception in the south, and the presbytery in the east.
Reconstruction of the XVIII century gives the Cathedral of Saints Peter and Paul transformation in the Gothic style. The changes affected the exterior decoration of the buildings - the main facade was decorated with sculptures, pilasters and cornices, and the interior - a new main altar with wooden gilded columns decorated with sculptures, a pulpit and chairs of councilors, a bishop's throne, a confessional.
The last major reconstruction of the Catholic Cathedral (mid-19th century) in Kamianets-Podilskyi affected mainly its neo-Gothic appearance with Baroque features: the altar was renovated, stained glass windows were installed, stained glass walls and ceilings were decorated with frescoes, and the floor was marble. tiles, in the main hall there is an organ made to order in Vienna.
The current Cathedral of Saints Peter and Paul in Kamianka is a building 24 m high, 49 m long and 36 m wide (including outbuildings), the main entrance to which opens the way to the main nave with a circular arch. The right (southern) side nave with the altar of the Holy Trinity is connected with the chapels of the Immaculate Conception and the Consolation of the Mother of God. Left (north) - with the altar of St. John leads to the chapel of Holy Communion and connects the church with the minaret, as well as access to the choirs.
Prominent figures of the Catholic Diocese of Podolia found their last earthly refuge in nine basements.
The Cathedral Church (XVI-XIX) is in itself a work of art, because the symbiosis of styles and time gave rise to a unique, incomparable architecture. In every element of the complex, even in such a small as the door, which is a unique creation of cold-finished steel with bronze coats of arms of the Pope and Kamyanets-Podilsky on the keys and swords of Peter and Paul, there is inspiration inspired by the artist.
The tombstone of Laura Przezdecka (1874) with a beautiful marble woman under a sheet of eternal sleep with a book on the twenty-first page (the time of death by falling during a horse ride) with an torch extinguished by an angel of life fascinates with the realism of the picture. The sculpture has been located in the Chapel of the Immaculate Conception since 1938, given its special artistic value.
The triumphal arch of Stanislaw August (1781) at the entrance to the courtyard of the Cathedral of Saints Peter and Paul, decorated with sculptures of St. John and the four angels, was erected in honor of the last king of Poland during his visit to Podolia.
Turkish Minaret (1672) and Statue of the Virgin (1756) - a symbiosis of two beliefs that gave the world a masterpiece, where the top of the minaret thirty-six and a half meters high (145 degrees up) "… appeared in the sky a great sign: A woman dressed in the sun : under her feet the moon, and on her head a wreath of twelve stars. She was in the womb, and cried out from the pain and anguish of birth… "(" Revelation "of John the Theologian) with the signature at the foot of the" Immaculate Conception ".
The garden near the cathedral is a small corner of mourning, immersed in flowers, with stone crosses and a memorial pillar of Jerzy Volodyiovsky, who died during the explosion of the powder magazine of the Black Tower of Kamyanets-Podilsky Fortress and a side gate with an eternal inscription reminding "Respect ancestral customs ”. A monument to Pope John Paul II and the remains of tombstones in a Catholic cemetery destroyed by the Soviets have also been erected in the garden.