Є однією з найдавніших вірменських споруд міста. Побудована на місці більш ранньої XI-XII ст. До 1811 р. називалася Благовіщенською. У 1672 р. в ході захоплення міста турками була зруйнована. На початку XVIII ст. відновлена. В кінці XIX - початку XX ст. укріплена аркбутанами. Кам'яна, однонефна, одноапсидна. Товщина стін 1,5 м.
Внутрішній об'єм перекритий коробовим склепінням з чотирма розпалубками і конхою з одною розпалубкою в апсиді. У північно-західному куті внутрішньостінні сходи ведуть на хори. Накрита трисхилим дахом з гранями над апсидою. Перед центральною частиною західного фасаду - невисокий дерев'яний тамбур.
Простота об'ємно-планувального рішення пам'ятника в поєднанні з декором ставлять його в ряд цікавих споруд пізньороманського стилю, що відбили одну з ранніх шкіл вірменських майстрів.
It is one of the oldest Armenian buildings in the city. Built on the site of an earlier XI-XII centuries. Until 1811 it was called the Annunciation. In 1672, during the capture of the city by the Turks, it was destroyed. At the beginning of the XVIII century. restored. In the late XIX - early XX centuries. fortified with archbutans. Stone, single-nave, single-apse. The thickness of the walls is 1.5 m.
The inner volume is covered with a box vault with four moldings and a conch with one molding in the apse. In the north-west corner of the interior wall leads to the choir. It is covered with a three-sloped roof with faces over the apse. In front of the central part of the western facade is a low wooden vestibule.
The simplicity of the spatial planning solution of the monument in combination with the decor put it in a number of interesting buildings of the late Romanesque style, which reflected one of the early schools of Armenian masters.