Через брак достовірних документальних даних дослідники відносять будівництво першого храму на цьому місці до XVII сторіччя – саме тоді (у 1672 році) церква на Карвасарах згадується зі схематичне зарисовкою на плані міста як російська в ім’я святого Хреста.
З встановленням над Правобережною Україною російської влади в 1799 році починаються роботи зі спорудження нового храму, який через два роки (1801) був освячений Каллініком Нагорським як православна Хрестовоздвиженська церква, а ще через півстоліття (1863), не дивлячись на те що прихід залишався одним з найбідніших в єпархії, поруч з нею на місці колишньої твердині віри зайняла своє місце дзвіниця.
Під кінець XIX століття в храмовий комплекс входили вже не тільки безпосередньо церква з дзвіницею, а і дві будівлі, в яких розміщувалися будинок священика і церковно-приходська школа, що було обумовлено значним розширенням територіального впливу Хрестовоздвиженської, в прихід якої на той момент були включені вже шість сіл.
ХХ сторіччя, що почалося для церкви в променях процвітання (в 1923 році паства становила понад півтори тисячі прихожан), надалі принесло православному оплоту віри у підніжжя кам’янецької твердині забуття і занепад: у 1920-х його закривають, продавши частину майна, потім нетривалий період десятирічного відродження (1945-1953), після чого тут розміщується кінотеатр (1953-1956), і знову три десятиліття за закритими дверима, не дивлячись на визнання історичної цінності дерев’яної будівлі державою.
Зоря нових часів настала для Хрестовоздвиженського храму в 1987 році, коли почалися роботи з його реставрації з метою повернення первозданного вигляду. А трьома роками пізніше оплот віри нарешті був переданий у дбайливі руки прихожан, що поступово рік за роком вкладали свої сили і душу щоб відродити втрачену перлину, якої нині постає він перед очима здивованої публіки.
Нині церква на Карвасарах являє собою тризрубний одноглавий храм з ризницею та ганком, виконаний з дерева на фундаменті з вапняку із прибудованою на деякому віддаленні в північній частині дерев’яною ж дзвіницею. Кожен зі зрубів (центральний з яких триярусний і більш високий), як і периметр дзвіниці, в плані являє квадрат.
Внутрішній простір ошалеванних дошками стін нефа об’ємно об’єднано з бабинцем, перекриття якого, як і вівтарної частини, плоскі, високим прямокутним отвором. Вихід з будівлі прикрашає невисоке ганок на чотирьох різьблених опорних стовпчиках, а прикрасою дзвіниці під високим стрілчастим дахом служать восьмигранні вікна галереї верхнього ярусу.
Due to the lack of reliable documentary data, researchers attribute the construction of the first church on this site to the XVII century - just then (in 1672) the church on Karvasary is mentioned with a schematic sketch on the city plan as Russian in the name of the Holy Cross.
With the establishment of Russian rule over the Right Bank of Ukraine in 1799, work began on the construction of a new church, which two years later (1801) was consecrated by Kallinik Nagorsky as the Orthodox Church of the Exaltation of the Cross, and half a century later (1863). the poorest in the diocese, next to it on the site of the former stronghold of faith took its place bell tower.
At the end of the XIX century the temple complex included not only the church with the bell tower, but also two buildings, which housed the priest's house and the parish school, which was due to a significant expansion of the territorial influence of the Exaltation of the Cross. six villages.
The twentieth century, which began for the church in the rays of prosperity (in 1923 the flock numbered more than one and a half thousand parishioners), later brought the Orthodox stronghold of faith at the foot of the Kamenets fortress oblivion and decline: in the 1920s it closed by selling part of the property a period of ten-year revival (1945-1953), followed by a cinema (1953-1956), and again three decades behind closed doors, despite the recognition of the historical value of the wooden building by the state.
The dawn of modern times came for the Church of the Exaltation of the Cross in 1987, when work began on its restoration to restore the original appearance. And three years later, the stronghold of faith was finally handed over to the caring hands of the parishioners, who gradually, year after year, invested their strength and soul to revive the lost pearl, which he now appears before the astonished public.
Today, the church at Karvasary is a three-story one-headed church with a sacristy and a porch, made of wood on a limestone foundation with a wooden bell tower attached at some distance in the northern part. Each of the log cabins (the central of which is three-tiered and higher), as well as the perimeter of the bell tower, in plan is a square.
The inner space of the boarded walls of the nave is three-dimensionally connected with the nave, the ceiling of which, like the altar, is flat, with a high rectangular opening.
The exit from the building is decorated with a low porch on four carved pillars, and the decoration of the bell tower under a high pointed roof are octagonal windows of the upper tier gallery.