Відлік часу існування будівля Польського магістрату починає з радісної події дарування Кам’янець-Подільському, нехай і не в повному обсязі, Магдебурзького права у 1374 році, яке в тому числі передбачало право міста на самостійне формування органів місцевого самоврядування (магістрату). Підтвердження раніше отриманих та додаткові привілеї Магдебурзького права місто отримало у 1432 році згідно вірчі грамоти польського короля Владислава II Ягайла (1351-1434). А через два роки Кам’янець стає королівським містом, набуваючи ще більше прав, в наслідок чого будівля магістрату стає центром не лише міста, але і округи, притуливши під своїм дахом розділені польський, російський і вірменський магістрати.
Будівля виконувала роль адміністративного центру аж до 1672 року, коли місто було, згідно почесної капітуляції, віддано туркам у ході турецько-польської війни (1672-1676), зазнавши значні архітектурні зміни вході реконструкції 1616 з усунення наслідків пожежі. Проте вже через 27 років у 1699 році за умовами Карловицького миру, в Кам’янець повертається польська влада, знову оселившись в стінах будівлі магістрату. Повторна масштабна реконструкція будівлі, проведена в 1754 році на кошти воєводства, залишила на пам’ятній плиті фасаду про цю подію пам’ятний напис і герб міста – сяюче золоте сонце з дванадцятьма променями.
У 1793 році Кам’янець-Подільський був офіційно приєднаний до Російської імперії, щоб ніколи вже не повернуться до складу Польщі. Після пожеж 1817 і 1850 років будівлю ратуші знову реставрують, змінюючи стиль будівлі в дусі часу, але залишаючи призначення – магістрат – зосередження адміністративної (рада) і правової (суд) влади міста, яке зберігається аж до 1870 року.
Новим призначенням колишньої будівлі магістрату (1870 рік) стає виконання функцій поліцейського управління з камерами попереднього ув’язнення у підвальній частині. Друга світова війна принесла будівлі ратуші нові нещастя – її приміщення були зруйновані, зовнішні стіни пошкоджені, дзвони скинуті. Але забуття тривало недовго: вигляд будинку відновлено у 1952-1956 роках. Через одинадцять років, в 1967 році, будівлю колишнього Польського магістрату передають історичному музею-заповіднику Кам’янець-Подільського, який розташовує в його залах художній відділ, що демонструє на першому поверсі твори майстрів Поділля, а на другому – всесвітньо визнаних творців живопису. Крім того, експозиції музею постійно поповнювалася експонатами пересувних виставок з фондів Музею мистецтв народів Сходу, Ермітажу та запасників інших музеїв Міністерства культури. Чергова реконструкція застала будівлю ратуші у 1981 році, під час якої на рівні четвертого ярусу дзвіниці був виявлений циферблат годинника, який від початку прикрашав башту.
Первісна споруда Польського магістрату включала лише двоповерхову будівлю з десятикімнатним першим і дев’ятикімнатним другим поверхами і підвальним приміщенням, яке, імовірно, складається з дев’яти кімнат, з яких розчищено лише три. Чотиригранна восьміярусна дзвіниця ж відстояла від неї на відстані 3 м аж до реконструкції 1616 року, коли дві будівлі об’єднали в єдиний архітектурний ансамбль. Після багаторазових перебудов, пожеж і реставрацій зовнішній вигляд будівлі Ратуші вже не піддається чіткій класифікації з точки зору класичної архітектури – в ньому присутні і барокові, і ампірні, і ренесансні елементи.
У 2018 році на фасаді ратуші встановлено меморіальну дошку на честь архітектора і генерала Яна де Вітте.
The countdown of the Polish magistrate's building begins with the joyous event of granting Kamyanets-Podilsky, albeit not in full, the Magdeburg Law in 1374, which included the city's right to form local self-government bodies (magistrates). Confirmation of previously obtained and additional privileges of Magdeburg law, the city received in 1432 according to the charter of Polish King Wladyslaw II Jagiello (1351-1434). And two years later, Kamyanets became a royal city, gaining even more rights, as a result of which the magistrate's building became the center not only of the city but also of the districts, sheltering the divided Polish, Russian and Armenian magistrates.
The building served as an administrative center until 1672, when the city was, according to the honorary surrender, given to the Turks during the Turkish-Polish War (1672-1676), undergoing significant architectural changes at the entrance to the 1616 reconstruction to eliminate the effects of fire. However, 27 years later, in 1699, under the terms of the Peace of Karlovy Vary, the Polish authorities returned to Kamyanets, settling again within the walls of the magistrate's building. The large-scale reconstruction of the building, carried out in 1754 at the expense of the voivodship, left on the memorial plaque of the facade a commemorative inscription and the coat of arms of the city - the shining golden sun with twelve rays.
In 1793, Kamianets-Podilskyi was officially annexed to the Russian Empire, never to return to Poland.
After the fires of 1817 and 1850, the town hall building was restored, changing the style of the building in the spirit of the times, but leaving the appointment - the magistrate - the concentration of administrative (council) and legal (court) power of the city, which remained until 1870.
The new purpose of the former magistrate's building (1870) was to serve as a police station with pre-trial detention cells in the basement. World War II brought new misfortunes to the town hall building - its premises were destroyed, the outer walls were damaged, the bells were dropped. But the oblivion did not last long: the appearance of the house was restored in 1952-1956. Eleven years later, in 1967, the building of the former Polish magistrate was transferred to the Kamyanets-Podilsky Historical Museum-Reserve, which houses an art department with works by Podillya masters on the ground floor and world-renowned painters on the second floor.
In addition, the museum's exposition was constantly replenished with exhibits of traveling exhibitions from the funds of the Museum of Oriental Arts, the Hermitage and the reserves of other museums of the Ministry of Culture. Another reconstruction found the town hall building in 1981, during which the clock face was found at the level of the fourth tier of the bell tower, which decorated the tower from the beginning.
The original building of the Polish Magistrate included only a two-story building with a ten-room first and nine-room second floors and a basement, which probably consists of nine rooms, of which only three have been cleared. The four-sided octagonal bell tower stood at a distance of 3 m from it until the reconstruction in 1616, when the two buildings were united into a single architectural ensemble.
After repeated reconstructions, fires and restorations, the appearance of the Town Hall building can no longer be clearly classified in terms of classical architecture - it has Baroque, Empire and Renaissance elements.
In 2018, a memorial plaque in honor of the architect and General Jan de Witte was installed on the facade of the town hall.