Домініканський костел Св. Миколая, розташований в найвищій точці Старого міста, вважається одним з найдавніших храмів Кам'янця-Подільського. Вперше монастир домініканців в Кам'янці-Подільському згадується в 1372 р. Костел був дерев'яним, і в 1420 році він згорів дотла.
Нове життя монастирю в XVI ст. дав рід Потоцьких, які опікувалися домініканцями. За часів турецького панування костел перебудували під мечеть на честь улюбленої дружини султана Хасекі - Рабії Гюль-Нуш. У ньому встановили білокам'яний мусульманський амвон, що зберігся до наших днів.
Розквіт католицької святині в самому серці Кам’янець-Подільського починається на рубежі XVI-XVII століть – монастир отримує кам’яну келійну будівлю замість дерев’яної. Протягом нетривалого турецького панування (1672-1699) комплексу Домініканського монастиря (не дивлячись на переобладнання в мечеть) практично не торкнулися архітектурні зміни пов’язані зі зміною віросповідання, якщо не брати до уваги установку на його території фонтану, мінбару (кафедри для читання п’ятничної проповіді) і надгробного пам’ятника дочки одного з османських високопосадових чиновників.
Для усунення всіх слідів мусульманського перебування в стінах християнських святині було розпочато масштабні будівельні роботи під керівництвом Яна де Вітте (1716-1785) за фінансової підтримки роду Потоцьких, які змінили як зовнішній (надбудований другий ярус келій, будівлі з’єднані в єдиний комплекс), так і внутрішній вигляд (в інтер’єр привнесені барокові елементи, перебудована дзвіниця) вже існуючих будівель комплексу Кам’янець-Подільського Домініканського монастиря.
Кам’яний келійний комплекс (1596) Домініканського монастиря святого Миколи був закладений як одноповерхова П-подібна будівля з трапезною, що примикає зі сходу, але під час великої реконструкції середини XVIII придбала другий поверх і замкнутість простору в єдиний периметр. Внутрішній інтер’єр, який не відрізняється вишуканістю, створений за коридорною схемою з одностороннім розташуванням служб. З зовнішнього декору варто відзначити оздоблення головного західного входу – емблема ордену францисканців в картуші, з короною і в оточенні військової арматури в трикутному тимпані, і арочну галерею першого поверху східного та південного внутрішніх фасадів.
Повна реставрація костьолу Св. Миколая була закінчена в 1754 р. на кошти М.Ф.Потоцького. На фасаді під емблемою чернечого ордену можна бачити скульптуру "Пес зі смолоскипом" (домініканці називали себе "пси Господні"). Зліва до костелу прибудований двоповерховий будинок, в якому жив Потоцький.
Відразу ж після переходу Правобережної України під владу Російської імперії в 1793 році, імператриця Катерина II (1729-1796) підписала указ про створення Подільського єпископату православної церкви, що неминуче призвело до падіння авторитету католицизму і, як наслідок, занепаду його церков і конфесій. Для домініканського монастиря святого Миколая ці події стали фатальними – його діяльність як храму Божого зійшла нанівець; почався етап занепаду, пов’язаний з швидкою зміною власником – світських організацій. Семінарія, художня школа, музей, публічна бібліотека, притулок – лише неповний їх перелік за якихось сімдесят з невеликим років перед Першою світовою (1914-1918).
Офіційне ж визнання комплексу кам’янецького монастиря з костелом святого Миколая в якості пам’ятника архітектури республіканського значення сталося лише після Другої світової (1939-1945). Саме тоді почали виділятися кошти на реставрацію сильно пошкодженого в ході бойових дій храму, а його приміщення були віддані в розпорядження історичного архіву.
До кінця сімдесятих років ХХ століття оновлений Домініканський храмовий комплекс знову засяяв усіма гранями своєї колишньої краси, коли дзвіницю костелу увінчав мідний купол, а західний монастирський корпус отримав нове вбрання. Але і це був не кінець черги сумних подій, що переслідують католицьку святиню в самому серці старого Кам’янця – у 1994 році в вогні згарища повністю була знищена покрівля відреставрованої дзвіниці. Лише в 1998 році в стінах комплексу колишнього Домініканського монастиря знов запанували служителі Бога – власниками храму стає католицький орден отців-Паулінів (Братство Св. Павла Першого Пустельника), які по крихтах відновлюють храм.
The Dominican Church of St. Nicholas, located at the highest point of the Old Town, is considered one of the oldest churches in Kamianets-Podilskyi. The Dominican monastery in Kamianets-Podilskyi was first mentioned in 1372. The church was wooden, and in 1420 it burned to the ground.
New life of the monastery in the XVI century. gave the Potocki family, who cared for the Dominicans. During the Turkish rule, the church was rebuilt as a mosque in honor of the beloved wife of Sultan Haseki - Rabia Gul-Nush. A white stone Muslim pulpit has been installed in it, which has survived to this day.
The flourishing of the Catholic shrine in the heart of Kamyanets-Podilsky begins at the turn of the XVI-XVII centuries - the monastery receives a stone cell building instead of a wooden one.
During the short Turkish rule (1672-1699) of the Dominican monastery complex (despite the conversion into a mosque), architectural changes related to the change of religion were practically not affected, except for the installation of a fountain and a minbar on its territory. ethnic sermon) and the tombstone of the daughter of one of the Ottoman high-ranking officials.
To eliminate all traces of Muslim presence in the walls of Christian shrines, large-scale construction work began under the leadership of Jan de Witte (1716-1785) with the financial support of the Potocki family, which changed as an external and the interior (baroque elements were introduced into the interior, the bell tower was rebuilt) of the existing buildings of the Kamyanets-Podilsky Dominican monastery complex.
The stone cell complex (1596) of the Dominican Monastery of St. Nicholas was laid out as a one-story U-shaped building with a refectory adjacent to the east, but during a major reconstruction in the mid-18th century acquired a second floor and confined space to a single perimeter. The interior, which is not sophisticated, is created according to the corridor scheme with one-sided arrangement of services. From the exterior decoration it is worth noting the main western entrance - the emblem of the Franciscan Order in a cartouche, with a crown and surrounded by military armor in a triangular tympanum, and an arched gallery on the first floor of the eastern and southern interior facades.
The complete restoration of the Church of St. Nicholas was completed in 1754 at the expense of MF Potocki. On the facade under the emblem of the monastic order you can see the sculpture "Dog with a torch" (Dominicans called themselves "dogs of the Lord").
To the left of the church is a two-story house in which Potocki lived.
Immediately after the Right Bank of Ukraine came under the rule of the Russian Empire in 1793, Empress Catherine II (1729-1796) signed a decree establishing the Podolsk Episcopate of the Orthodox Church, which inevitably led to the decline of Catholicism and the decline of its churches and denominations. For the Dominican monastery of St. Nicholas, these events were fatal - its activities as a temple of God came to naught; began a phase of decline associated with the rapid change of ownership - secular organizations. Seminary, art school, museum, public library, shelter - only an incomplete list of them for some seventy years before the First World War (1914-1918).
The official recognition of the complex of the Kamenets monastery with the church of St. Nicholas as an architectural monument of national importance took place only after the Second World War (1939-1945). It was then that funds began to be allocated for the restoration of the temple, which was badly damaged during the fighting, and its premises were given to the historical archives.
By the end of the 1970s, the renovated Dominican temple complex once again shone with all the facets of its former beauty, when the church bell tower was crowned with a copper dome and the western monastery building received new attire. But this was not the end of a series of sad events that haunt the Catholic shrine in the heart of old Kamyanets - in 1994, the roof of the restored bell tower was completely destroyed in a fire.
It was not until 1998 that the former Dominican monastery complex was re-established by the Servants of God, with the Catholic Order of the Pauline Fathers (Brotherhood of St. Paul the First Hermit) rebuilding the church.