…Близько 15.00 за місцевим часом літак здійснив посадку в аеропорту Дюссельдорфа. Одразу ступивши на трап, ми відчули надзвичайну, абсолютно нехарактерну для заходу Німеччини спеку. Отримавши багаж і відвідавши магазин супермаркет «ReWe» безпосередньо в аеропорту (напрочуд гарна традиція, щоправда ніде більше в Європі, окрім Дюссельдорфа та Гамбурга, мережевих супермаркетів з нормальними цінами, безпосередньо в будівлі аеропорту я не зустрічав), ми підняшись на ліфті, вирушили на безпілотному поїзді-шатлі у бік залізничної платформи «Dusseldorf Flughafen».
Наш поїзд до Кобленца трохи спізнювався, а коли прибув, то виявився суттєво заповненим, вільних місць для пасажирів майже не було, так само як і для багажу, який повсюди стирчав із проходів. Не знаю, чим можна це пояснити – середина робочого тижня і робочого дня, до сезону відпусток ще далеко… В Кобленці на вокзалі нас чекав новий сюрприз – дві електрички, що ходили до Бад-Емсу щопівгодини, були відмінені (пізніше запитав у місцевих – через сильну спеку відбулося аварійне відключення енергопотужностей і тому частину рейсів довелося відмінити). Нарешті, восьмої вечора наша електричка рушила в бік Бад-Емса.
Кобленц, незважаючи на свою живописність та неординарність (знайдіть ще місто в Європі, в якому одна ріка впадає в іншу під прямим кутом!), все ж не вважається курортним містом. Але одразу за містом почалась курортна зона – неширока ріка Лан з місцями крутими берегами. А на іншому, пологому, рясно розташувалися селища автокемперів, частоколи байдарок, маленькі селища дерев’яних (дачних) будиночків. Незважаючи на те, що Кобленц та Бад Емс розділяють всього 14 км, зупинки були досить частими. Ось і наша зупинка – Bad Ems Hbf. Справа в тому, що в Бад Емсі 2 залізничні станції – Bad Ems Hbf та Bad Ems West. Але жодна з них за великим рахунком не працює.
На Головній станції немає ні залу відпочинку, ні кас, ні довідкової служби. Сама будівля зачинена, єдиний елемент цивілізації – автомати з продажу квитків на платформі. Поїзди проходять 2-3 рази на годину. А старовинна (ще 19 ст.) будівля станції Bad Ems West взагалі перетворена на… торговий центр! У будівлі станції розташовані мережеві магазини LiDL та Rossmann. Від Привокзальної площі до набережної річки веде ошатна вуличка з недешевими кав'ярнями та кондитерськими, а будинок на розі Банхофштрасе та набережної взагалі відмічений меморіальною дошкою – виявляється, у цьому кафе любив пити каву ні хто-небудь, а сам український письменник М. В. Гоголь!
Перейшовши через красивий сучасний міст, ми за декілька хвилин дістались наших апартаментів. Зроблю відступ: за багато своїх самостійних подорожей ми вперше забронювали не номер в готелі, а повноцінну однокімнатну квартиру. Занадто великою була цінова різниця. Оренда квартири на двох обійшлася у 230 євро за 5 ночей. Проживання у готелях на той самий період починалося від 490 євро. Одразу скажу: помешканням задоволені, район тихий, до набережної з джерелами мінеральних вод йти метрів 200. Одразу на набережній знаходиться одна з візитівок міста – 5-зірковий готель «Hackers» (як його назва перекладається з німецької не знаю). Дуже ошатний, помпезний, але за моїми спостереженнями, напівпорожній.
У вестибюлі готелю знаходяться кілька джерел з мінеральною водою, доступ у хол готелю вільний. Ще одне джерело, у дуже фотогенічному стилі Hi-Tec знаходиться у невеликому підземному бункері зі сходами просто на набережній (не помітити неможливо). Фото, звичайно, додається. Але воно відкрито лише з 8 до 20. Щодня вранці перед відкриттям його прибирає двірник. Трохи далі, з виходами як на набережну, так і на центральну вулицю? знаходиться «Spielbank» – це ні що інше, як казино (ось звідки в наш лексикон прийшло жаргонне слово «шпилити» – грати в карти). З трьох боків казино оточено літніми кафе, а головний його фасад виходить на чудовий парк з розарієм, місце в якому гарно перечікувати спеку. Всі дерева з німецькою педантичністю увішані табличками з назвами дерев. Вже на виході з парку звертає на себе увагу трохи дивний фонтан, який омиває велику мармурову кулю (це, очевидно, якийсь символ бальнеологічних курортів, адже саме такий фонтан я бачив 4 роки тому у Вісбадені).
Одразу за парком дуже вирізняється ошатний старовинний (18 ст.) будинок із чотирма баштами. Але увійшов він в історію (зокрема, й українську) не лише завдяки своїй красі – адже саме в ньому в 1876 році російський цар Олександр ІІ підписав сумнозвісний Емський Указ про обмеження використання української мови. Далі по головній починаються житлові квартали з кафе на перших поверхах (переважно турецької кухні, хоча зустрічаються і справжні німецькі пивні). Своєрідність Бад-Емса полягає в тому, що він не має як такої центральної площі. Всі основні туристичні об'єкти знаходяться вздовж центральної вулиці або на прилеглих. Так, з-за будівель можна помітити шпиль Протестантської церкви. Ще один цікавий об’єкт (можна сказати, прихована візитка Бад-Емса) – це сучасна споруда термальних купалень, знаходиться далеченько від центральної вулиці, на берегу р. Лан.
Слід зауважити, що центральна вулиця і набережна між собою не паралельні, а поступово розходяться від будівля казино. Будинки в місті 2-4 поверхові, переважно 19 ст., але місцями у квартали вбудовані сучасні будинки (1960-1970 рр.), але без архітектурної вульгарності, зрозуміло із збереженням висоти і поверховості. З однієї з прилеглих вуличок, що тягнуться вгору, визирає старовинна історична Ратуша (орієнтир – неподалік від неї міститься готель-ресторан «Adria», хорватсько-середземноморська кухня, готують смачно, ціни помірні, меню вивішують на кілька днів вперед, але будьте пильні, трапляються елементи «розводу», подробиці пізніше). Майже на виїзді з міста, аж за купальнями, але у старому кварталі звернув увагу на себе дуже дивний красивий, майже іграшковий будинок із двома фасадами, які виходять на перпендикулярні вулиці – виявляється, в ньому знаходиться поліцейська дільниця.
На центральній вулиці чимало магазинів. Як недешевих бутіків, так і зовсім дисконтових промислових товарів та одягу, наприклад NKD. Є також книжковий Thalia та великий продуктовий ReWe.
Розповідь про Бад-Емс була б не повною без згадування про місцеві санаторії. Їх три. Всі вони знаходяться у «верхньому місті» – на схилі гір, які оточують Бад-Емс з обох боків. Дістатися до них можна або місцевими автобусами, або фунікулером. Всі санаторії мають ортопедичну спеціалізацію, знаходяться просто посеред лісу із, зрозуміло, прокладеними алеями із неодмінними лавочками. Відпочиваючих там дуже багато, різного віку. Всі німецькомовні.
Тепер фунікулер. Здавалось би, фунікулер та й фунікулер. Побудований у 1979 році. Але «родзинка» його в тому, що він працює без машиніста, на повній автоматиці. Відсутність людського фактору додає автомат по продажу квитків (вартість квитка 3,50 євро RT) та автоматичний валідатор для контролю доступу безпосередньо до кабіни. Сучасного QR-коду на квитку немає, детектування відбувається по магнітній стрічці, як напевне і 40 років тому. Називається фунікулер «KurwaldBahn». Зрозуміло, з верхньої станції фунікулери весь Бад-Емс як на долоні.
Ще одна атракція в Бад-Емсі, яку варто спробувати, це прогулянка на катері. На єдиному причалі містечка (поряд з «Hackers») стоїть чималий теплохід з відкритою верхньою палубою, який щоденно двічі на день виконує 1-годинну прогулянку до шлюзу і назад (вартість 10 євро), а по вівторках – 3-годинну екскурсію чарез Кобленц аж по Рейну (вартість 30 євро). Ми перебували в Бад-Емсі з середи по неділю і на довгу екскурсію не потрапили. Брали 1-годинну екскурсію. Екскурсію проводив капітан німецькою мовою, без англійського перекладу.
Краєвиди берегів вздовж Лану дуже мальовничі, населених пунктів як таких не було, часу від часу серед квітучої зелені проминали стоянки автокемперів та невеличкі літні таунхауси, а повз теплохід пропливали лебеді і байдарочники. Крайня точка маршруту – шлюзи Дахенау, теплоход шлюзується, потім повертає у зворотньому напрямку. В Бад-Емсі він запливає аж до фонтану. Я навмисне не згадав річковий фонтан на початку. Фонтан – одна з місцевих пам’яток, знаходиться посеред річки. Звичайно, масштабом поступається Женевському, але все одно виглядає надзвичайно гарно.
До побутових питань. Заклади харчування в Бад-Емсі можна умовно поділити на три категорії: 1) турецькі закусочні (шаурма, кебаб, піцца, картопля-фрі з сосисками, салати) – їх в місті мінімум чотири; 2) недешеві кондитерські – також мінімум чотири, найдемократичніші ціни та найширший асортимент – у кондитерській біля вокзалу Bad Ems West; 3) дорогі ресторани.
В турецьких заклах харчування – ситно, недорого, якісно. Готують просто у твоїй присутності.
Справжнім відкриттям серед німецьких десертів для мене став сирний (творожний) пиріг. Я не відношу себе ні до гурманів, ні до солодкоїжок, перед кексами надаю перевагу свіжим фруктам. Але цей творожний пиріг дуже смачний. Називається Kasekuchen, вагою близько 0,6 кг, вартість 5,20 євро (в готовому вигляді в кондитерській) або 3,60 євро (у холодильнику в супермаркеті, для доведення до готовності необхідно протягом 20 хвилин розігрівати в мікрохвильовій пічці або духовці). Якщо замовляти на розріз у кондитерській, 1/8 частина коштуватиме від 1,60 до 2,50 євро, залежно від класу закладу. В деяких випадках пиріг зверху прикрашають свіжими ягодами.
Щодо ресторанів. Відвідали ресторан «Adria», практикується на хорватсько-середземноморській кухні. Меню (3 види основної страви) вивішують на тиждень вперед. Столики розміщені на літній терасі під виноградною лозою. Але треба бути пильними, оскільки після замовлення починають нести те, що не замовляли: холодні страви, перші страви і т. д. аж до десерту. Якщо запитаєш, чи включено у вартість, дадуть ствердну відповідь і у рахунок не включать, якщо не запитаєш, звісно, все буде навпаки.
Щодо дозвілля. За відгуками, в місті є декілька екскурсійних бюро, які організовують поїздки найближчими містами та містечками. Не впевнений, що у них багато клієнтів, адже на мою думку основний контингент Бад-Емса приїхав за неспішним розслабленим відпочинком, годинна прогулянка річкою на теплоході – то їх максимум. Ми самостійно влаштували собі одну поїздку – в місто фармацевтів, чудернацького громадського транспорту та слонів (місто називається Вупперталь, буде окрема розповідь) .
На противагу спокійному безподійному відпочинку від'їзд, як і приїзд, у нас був з певними елементами екстриму. Виліт до Києва в нас був з аеропорту Франкфурт-на-Майні, до якого з Бад-Емсу можна було дістатися тільки залізничним транспортом з пересадкою в Кобленці. Електричка Бад-Емсу відправлялась о 08.23 з прибуттям у Кобленц о 08.49, а поїзд до Франфуртсього аеропорту відправлявся о 09.14. Але за 2 дні до відправлення я отримав поштове повідомлення, що з технічних причин електричка о 08.23 відмінено, а замість неї о 08.15 від залізничної станції відправлятиметься автобус, який прибуде на вокзал Кобленца о 08.49. Але у вказаний час автобус так і не прибув!
Почекавши ще 15 хвилин, було в вирішено добиратися до Кобленца на таксі. Останніх перед вокзалом було у надлишку. Поїздку у 14 км, що розділяли ці 2 міста, водій розцінив у 36 євро. Вже 08.50 були перед вокзалом в Кобленці. Після розрахунку таксист видав квитанцію, з якою я без особливої надії звернувся до довідкової служби ДойчеБан на станції, де з подивом отримав бланк заяви на відшкодування. (Заповнив вже в Києві, додав квитанцію таксі та безпосередньо сам невикористаний залізничний квиток. Через місяц на картку вартість залізничного квитка повернули).
Після такого стресу в нас було 1 год. 20 хвилин на релаксацію. Саме стільки часу в дорозі знаходився поїзд від станції Koblenz до станції Frankfourt Flughafen. Майже весь він пролягав уздовж ріки Рейн з іграшковими, майже казковими курортними містечками, мальовничими берегами, вкритими виноградниками (з яких виробляються знанні німецькі білі вина та відомий лише вузькому колу фахівців німецький коньяк Asbach). Протилежний берег Рейну складався в основному з пагорбів, на яких час від часу можна було побачити середньовічні різного ступеня збереженості.
Як ви, напевне здогадалися, ми їхали вздовж знаменитої "Дороги замків". Колорит романтизму доповнювали великі річкові теплоходи (орієнтовно побудовані в 1950-1960 рр.), що курсували в обидва напрямки, причому деякі навіть під прапорами інших країн, що натякає на кількаденність таких маршрутів (хто забув – Рейн починається на території Швейцарії, а впадає в Північне море на території Нідерландів).
Враженні від «Дороги замків» виявились настільки сильними, що примусили замислитись над відвіданням цього регіону на більш тривалий термін у майбутньому.
… At around 15:00 local time, the plane landed at Dü sseldorf Airport. As soon as we stepped on the ladder, we felt the extraordinary heat, completely uncharacteristic of western Germany. After receiving our luggage and visiting the ReWe supermarket store directly at the airport (surprisingly good tradition, though nowhere else in Europe except Dusseldorf and Hamburg, chain supermarkets with normal prices, I did not meet directly at the airport), we took the elevator, went on an unmanned shuttle train near the Dusseldorf Flughafen railway platform.
Our train to Koblenz was a little late, and when it arrived, it was significantly full, there were almost no free seats for passengers, as well as for luggage sticking out of the aisles everywhere.
I don't know how to explain it - the middle of the working week and the working day, the holiday season is still far away… In Koblenz at the station we had a new surprise - two trains going to Bad Ems in extreme heat cancel). Finally, at eight o'clock in the evening, our train headed towards Bad Ems.
Koblenz, despite its picturesqueness and unusualness (find another city in Europe where one river flows into another at right angles! ), is still not considered a resort town. But just outside the city began a resort area - a narrow river Lan with steep banks. And on the other, sloping, there are few settlements of campers, kayak fences, small settlements of wooden (country) houses. Despite the fact that Koblenz and Bad Ems are only 14 km away, stops were quite frequent.
Here is our stop - Bad Ems Hbf.
The fact is that in Bad Ems 2 railway stations - Bad Ems Hbf and Bad Ems West. But by and large, none of them work.
There is no recreation room, ticket office or help desk at the Main Station. The building itself is closed, the only element of civilization - vending machines on the platform. Trains run 2-3 times an hour. And the old (19th century) Bad Ems West station building has been turned into a shopping mall! LiDL and Rossmann chain stores are located near the station building. An elegant street with cheap cafes and confectioneries leads from Privokzalna Square to the river embankment, and the house on the corner of Bahnhofstrasse and the embankment is marked by a memorial plaque - it turns out that no one liked to drink coffee in this cafe. Gogol!
Crossing a beautiful modern bridge, we reached our apartment in a few minutes.
The janitor cleans it every morning before opening.
A little further, with exits to both the waterfront and the main street? is "Spielbank" - it's nothing more than a casino (the axis from which in our lexicon came the slang word "spilliti" - to play cards). The casino is surrounded on three sides by summer cafes, and its main facade overlooks a beautiful park with a rosary, a place where it is good to wait for the heat. All trees with German meticulousness are hung with nameplates. Already at the exit from the park, a slightly strange fountain attracts attention, which washes a large layer of marble (this is obviously a symbol of spa resorts, because this is the fountain I saw 4 years ago in Wiesbaden).
Immediately behind the park is an elegant old (18th century) house with four towers.
But it went down in history (including Ukrainian) not only because of its beauty - because it was in 1876 that Russian Tsar Alexander II signed the infamous Yem Decree restricting the use of the Ukrainian language. Then on the main residential quarters begin with cafes on the ground floors (mostly Turkish cuisine, although there are real German pubs). The peculiarity of Bad Ems is that it does not have as such a central square. All major tourist attractions are located along the main street or nearby. Yes, through the buildings you can see the spire of the Protestant Church. Another interesting object (you can say, the hidden business card of Bad Ems) is a modern thermal baths, located far from the main street, on the river. Field.
It should be noted that the main street and the promenade are not parallel, but gradually diverge from the construction of the casino.
Houses in the city are 2-4 storeys, mostly 19th century. , but in places near the quarters built-in modern houses (1960-1970), but without architectural vulgarity, of course, while maintaining the height and number of storeys. From one of the adjacent streets stretching upwards, the ancient historic Town Hall (landmark - not far from it is the hotel-restaurant "Adria", Croatian-Mediterranean cuisine, delicious cooking, reasonable prices, the menu is posted a few days ahead, but there are elements " divorce ", details later). Almost on the way out of the city, behind the baths, but in the old quarter, noticing a very strange beautiful, almost toy house with two facades that face the perpendicular streets - it turns out there is a police station.
There are many shops on the main street. Both expensive boutiques and completely discounted industrial goods and clothing, such as NKD.
There is also a book Thalia and a great grocery ReWe.
The story of Bad Ems would not be complete without mentioning local resorts. There are three of them. They are all located in the "upper city" - on the slopes of the mountains that surround Bad Ems on both sides. They can be reached either by local buses or by cable car. All sanatoriums have orthopedic specialization, are located right in the middle of the forest with, of course, paved alleys with essential benches. There are a lot of vacationers there, of all ages. All German-speaking.
Now the funicular. It would seem that the funicular and the funicular. Built in 1979. But the "highlight" of it is that it works without a driver, fully automatic. The lack of a human factor adds a ticket vending machine (ticket price 3.50 euros RT) and an automatic validator to control access directly to the cabin.
The landscapes of the shores along the Lana are very picturesque, there were no settlements as such, from time to time among the blooming greenery passed campers and small summer townhouses, and swans and kayakers swam past the ship. The extreme point of the route is the Dahenau lock, the ship is locked, then turns in the opposite direction. In Bad Ems, he swims up to the fountain. I intentionally didn't mention the river fountain in the beginning. Fountain - one of the local attractions, located in the middle of the river. Of course, the scale is inferior to Geneva, but still looks extremely good.
To household issues.
Food establishments in Bad Ems can be divided into three categories: 1) Turkish snacks (shawarma, kebab, pizza, french fries with sausages, salads) - at least four in the city; 2) not cheap confectioneries - also at least four, the most democratic prices and the widest range - in the confectionery near Bad Ems West station; 3) expensive restaurants.
In Turkish restaurants, food is hearty, inexpensive, high quality. Cook just in your presence.
Cheesecake was a real discovery among German desserts for me. I do not consider myself a gourmet or a sweet tooth, I prefer fresh fruit to cupcakes. But this cheesecake is very tasty. It is called Kasekuchen, weighing about 0.6 kg, costs 5.20 euros (ready-made in the confectionery) or 3.60 euros (in the refrigerator in the supermarket, to bring to readiness must be heated for 20 minutes in a microwave or oven).
If you order a cut in the confectionery, 1/8 part will cost from 1.60 to 2.50 euros, depending on the class of the institution. In some cases, the cake is decorated with fresh berries.
Regarding restaurants. Visited the restaurant "Adria", practiced in Croatian-Mediterranean cuisine. The menu (3 types of main course) is posted a week in advance.
Tables are located on the summer terrace under the vine. But you have to be vigilant, because after ordering they start carrying what they didn't order: cold dishes, first courses, etc. up to dessert. If you ask if it is included in the price, they will give an affirmative answer and do not include it in the bill, if you do not ask, of course, everything will be the other way around.
About leisure. According to reviews, the city has several tour agencies that organize trips to nearby cities and towns.
I'm not sure that they have many customers, because in my opinion the main contingent of Bad Ems came for a leisurely relaxing holiday, a temporary walk along the river on the ship - that's their maximum. We made one trip on our own - to the city of pharmacists, bizarre public transport and elephants (the city is called Wuppertal, there will be a separate story).
In contrast to the quiet restless rest, departure, as well as arrival, we had with certain elements of extreme. We had a flight to Kyiv from Frankfurt am Main Airport, which could only be reached from Bad Ems by train with a change in Koblenz. The train from Bad Ems left at 08.23 with arrival in Koblenz at 08.49, and the train to Frankfurt airport departed at 09.14. But 2 days before departure, I received a postal message that for technical reasons the train was canceled at 08.23, and instead at 08.
15 from the railway station will depart a bus that will arrive at Koblenz station at 08.49. But the bus did not arrive for an hour!
After waiting another 15 minutes, it was decided to get to Koblenz by taxi. The last in front of the station was in excess. The driver estimated the trip of 14 km, which separated the two cities, at 36 euros. Already 08.50 were in front of the station in Koblenz.
After the calculation, the taxi driver issued a receipt, with which I without much hope turned to the DeutscheBan help desk at the station, where he was surprised to receive a claim form. (Having already filled in in Kyiv, adding a taxi receipt and the unused train ticket itself. A month later, the cost of the train ticket was returned to the card).
After such stress we had 1 year. 20 minutes for relaxation. The train from Koblenz station to Frankfourt Flughafen station was exactly that many hours away.
Almost all of it ran along the Rhine with toy, almost fabulous resorts, picturesque shores, covered vineyards (from which the famous German white wines are made and known only to a small circle of German cognac Asbach). The opposite bank of the Rhine consisted mainly of hills, where from time to time you could see the medieval medieval of varying degrees of preservation.
As you may have guessed, we drove along the famous "Castle Road". The color of romanticism was complemented by large river ships (roughly built in 1950-1960), plying in both directions, and some even under the flags of other countries, hinting at several days of such routes (who forgot - the Rhine begins in Switzerland and flows into North Sea in the Netherlands).
Impressions from the "Road of Castles" were so strong that they made me think about visiting this region for a longer period in the future.
